Поліурія — стан організму, при якому в результаті порушення водного балансу відбувається збільшення вироблення сечі та частоти сечовипускання. Симптом зазвичай є результатом вживання надмірної кількості рідини, але іноді може сигналізувати про наявність цукрового діабету, ниркової недостатності, інфекціях сечового міхура і психічних розладах. Поліурія часто супроводжується прагненням і нічними походами в туалет.
Середній об’єм сечі, що виділяється дорослою людиною становить від 0,8 до 2 літрів в день. Умова, при якому цей показник перевищує допустимі обсяги на тлі звичайного споживання рідини вважається поліурією. Часте сечовипускання протягом короткого проміжку часу є нормою. Приводом для звернення до фахівця служить наявність поліурії протягом двох і більше днів, а також виникнення головних болів і втрати ваги.
Механізм утворення сечі
Приблизно 20% рідини, що надходить у кровоносні судини, залишає їх і переміщається в ниркові канальці та збірні трубочки. В ній містяться електроліти, амінокислоти і продукти розпаду піддаються ультрафільтрації та в необхідній кількості повертаються в кров для підтримки її нормального хімічного складу. Все зайве і шкідливе для розвитку організму залишається в канальцях і у вигляді сечі виводиться з нирок по сечоводах в сечовий міхур.
Рух електролітів, води і продуктів розпаду в нирках є складним багаторівневим процесом. Порушення сечоутворення, в результаті яких вміст будь-якої речовини стає вище або нижче оптимальних значень, що призводить до концентрації рідини і збільшення сечовипускань. Виникає поліурія.
Причини
В залежності від механізму розвитку і рівня порушення регуляції фахівці виділяють шість причин виникнення поліурії.
Загальні причини
До них відносяться психогенна полідипсія, зловживання кухонної солі і гемахроматоз. Психогенна полідипсія — збільшення споживання рідини у відсутності фізіологічної потреби, пов’язана з психологічними причинами або психічними розладами, такими як шизофренія.
Підвищене вживання солі призводить до збільшення рівня натрію в крові, що підвищує осмолярність плазми стаючи причиною спраги. У відповідь на спрагу людина збільшує споживання рідини, викликаючи поліурію. Такий тип стану короткочасний і зникає після нормалізації харчування.
Гемахроматоз — спадкове захворювання, при якому відбувається накопичення заліза в організмі від чого починає страждати печінка. Орган бере участь в синтезі багатьох гормонів, тому порушення його роботи, в даному випадку, призводить до цукрового діабету і появи поліурії.
Захворювання сечостатевої системи
Поліурія розвивається при інтерстиціальному циститі, пієлонефриті, інфекції сечовивідних шляхів, нирковому тубулярном ацидозі, синдромі Фанконі, нефронофтизе і гострої ниркової недостатності.
Запальні процеси при циститі та інших інфекціях призводять до подразнення нервових рецепторів, стимулюючи надмірне сечовипускання. При ліквідації інфекційного процесу, зникне вся симптоматика.
Нирковий тубулярний ацидоз — синдром, при якому організм знаходиться в стані ацидозу. У нормі кров має слаболужною реакцією, а при ацидозі відбувається її закислення. До цього призводить спадковий дефект в будові нирки. Щоб впоратися з кислим середовищем, організм починає активно виводити рідину, що проявляється поліурією. Хвороба виникає в дитячому віці і має ряд інших симптомів.
Синдром Фанконі має великий ряд причин. Він може бути спадковим і набутими. Проявляється порушенням зворотного захоплення в ниркових канальцях амінокислот, глюкози, фосфатів і бікарбонатів. В клінічній картині спостерігаються полакіурія, полідипсія (збільшення споживання рідини), порушення психомоторних функцій. Також при гострій нирковій недостатності виділяють стадію поліурії.
Захворювання ендокринної системи
Від правильної роботи залоз внутрішньої секреції залежать всі процеси організму, в тому числі і сечоутворення.
Поліурія є одним з основних симптомів діабету. Захворювання може бути цукровий та нецукровий. Цукровий діабет проявляється підвищенням рівня глюкози в крові. Організм, намагаючись знизити кількість цукру, починає активно виводити його з сечею, а так як ця речовина володіє осмотичним властивостями, то воно тягне воду за собою» і розвивається поліурія.
Патогенез розвитку поліурії при нецукровому діабеті іншого. При даній патології визначають абсолютний дефіцит антидіуретичного гормону. У нормі гормон надає гальмівний вплив на сечоутворення, тому при його відсутності відбувається збільшення об’єму виділеної рідини.
Циркуляторные порушення
Сеча утворюється при фільтрації крові, тому хвороби серцево-судинної системи, такі як серцева недостатність і синдром постуральної ортостатичної тахікардії, можуть також призвести до поліурії.
Серцева недостатність характеризується зниженням насосної функції серця, що приводить до затримки рідини і розвитку набряків. Якщо нирки зберігають свою функцію, то здатні вивести зайву рідину, збільшує діурез.
Синдром постуральної ортостатичної тахікардії проявляється різким зниженням тиску та збільшенням частоти серцевих скорочень при зміні положення. Одним із симптомів може бути збільшення обсягу сечовипускань.
Хвороби нервової системи
Як причини поліурії, до неврологічних станів відносять синдром церебральної втрати солі, травми мозку і мігрень.
Синдром церебральної втрати солі — рідкісне захворювання, яке може розвинутися через травми головного мозку або пухлини. Характеризується надмірним виділенням натрію нормально функціонуючою ниркою. Разом з натрієм виводиться рідина, що призводить до поліурії.
Прийом медикаментозних засобів
Збільшення діурезу виникає при прийомі діуретичних засобів, високих доз рибофлавіну, вітаміну D і препаратів літію.
Діуретики застосовують при набряках різної етіології і в якості лікування артеріальної гіпертензії. Застосування тіазидних діуретиків збільшує виведення рідини, знижуючи об’єм циркулюючої крові. Менша кількість крові знижує тиск на стінки судин і одночасно знижує артеріальний тиск.
Рибофлавін, вітамін D застосовуються в терапії відповідний гіповітамінозів.
Солі літію найчастіше використовують для лікування неврозів, психічних порушень, депресій, онкологічних хвороб крові, а також при лікуванні дерматологічних захворювань.
Причини виникнення частих сечовипускань
Поліурія може бути варіантом норми, якщо чоловік вживав в їжу водомісткими продукти у великій кількості: кавун, кисіль або компот. У даному випадку збільшення діурезу буде одноразовим.
Поліурія у дітей найчастіше розвивається з-за спадкових захворювань: цукровий діабет I типу, синдром Конна, хвороба де Тоні-Дебре-Фанконі, спадкова форма нецукрового діабету, нефронофтиз Фанконі. Зневоднення у дітей настає швидше, ніж у дорослих і важче усувається.
Симптоми
Найбільш часто зустрічаючихся в медичній практиці симптомом поліурії є надмірне сечовипускання з регулярними інтервалами протягом дня і ночі. Якщо обсяг виділень при цьому залишається в нормі, лікарі діагностують поллакиурию. В залежності від етіології, ознаками синдрому є також коливання артеріального тиску, втрата ваги і загальна втома.
Поліурія завжди супроводжується жагою, яка виникає внаслідок зниження обсягу плазми. Щоб заповнити обсяг, людина, іноді сам того не помічаючи, збільшує кількість випивається води. Тривалий підвищене споживання рідини називається полідипсією.
Часте сечовипускання у великих обсягах стає причиною дегідратації або зневоднення. Це проявляється сухістю слизових оболонок і шкіри, загальною слабкістю і стомлюваністю.
Можливий такий варіант, як нічна поліурія або ніктурія — переважання нічного діурезу над денним. Хворому часто доводиться прокидатися, щоб спорожнити сечовий міхур, що призводить до недосипання.
Так як поліурія не є патологією, а тільки симптомом, крім неї проявляються ознаки основного захворювання.
Діагностика
Якщо причина збільшення об’єму сечі, що виділяється ясна (одноразове збільшення споживаної рідини, прийом діуретиків, зловживання сіллю), то до лікаря можна не звертатися. Слід самостійно відкоригувати водно-сольову дієту. Поліурія, яка розвивається при прийомі гипотензивых коштів, є очікуваним явищем і не потребує відміни препаратів.
Якщо причина поліурії невідома, то без відвідування фахівця не обійтися. Необхідно записатися на консультацію до терапевта, який призначить загальний аналіз сечі і на основі отриманих результатів вирішить про направлення до вузького спеціаліста. Доктор направить до ендокринолога, якщо в аналізі виявиться глюкоза; до уролога або нефролога, при підозрі на запальні процеси. Рішення про подальше лікування приймають вже ці лікарі.
Уролог призначить дослідження на визначення водного балансу. Пацієнту необхідно вимірювати обсяг кожного сечовипускання і записувати кількість випитої рідини протягом доби. У нормі випите і виділене повинно бути рівним. Так лікар зможе оцінити роботу нирок. Для визначення видільної і концентраційної здатності нирок використовують пробу Зимницьким, яка допоможе оцінити щільність сечі протягом доби, а також порівняти денні і нічні сечовипускання.
Ендокринолог збере анамнез і призначить гормональні дослідження, за яких прийме рішення про наявність ендокринного захворювання.
Лікування
Терапія поліурії зводиться до лікування основного захворювання. При яскраво вираженої дегідратації має сенс регідратаційна терапія. Залежно від ступеня зневоднення застосовують оральну або парентеральную регідратацію.
Оральна регідратація застосовується при легкого та середнього ступеня зневоднення і полягає в прийомі готових розчинів, що містять певну пропорцію вуглеводів та електролітів: Регідрон, Ораліт.
Парентеральная регідратація призначається при важких ступенях дегідратації. Найчастіше внутрішньовенно вводять фізіологічний розчин. Необхідну кількість розраховують виходячи з маси тіла людини і передбачуваних втрат рідини.
Профілактика
Для запобігання поліурії необхідно дотримуватися дієти, яка полягає в обмеженому вживанні кухонної солі. Добова норма становить 5-6 р. Сіль є важливим джерелом натрію, так що зовсім виключати її не слід. Обмеження також приведе до зниження ризику виникнення артеріальної гіпертензії.
Профілактика поліурії може складатися запобігання цукрового діабету і контролі ваги, так що при наявності тенденції до збільшення маси тіла необхідно обмежити швидкі вуглеводи, стежити за калорійністю їжі, дотримуватися гігієни харчування і підключити фізичні навантаження.
Спадкові захворювання не піддаються профілактиці.
Поліурія при діабеті
Діабет — ендокринне захворювання, причини і патогенез якого різні. Виділяють цукровий та нецукровий тип патології. Цукровий діабет буває 1 і 2 типів:
Цукровий діабет I типу
Характеризується абсолютною інсуліновою недостатністю, є спадковим захворюванням, тому проявляється в ранньому віці 3-20 років. Першими симптомами хвороби виступають поліурія, полідипсія, ацидоз, різке схуднення. При лабораторному дослідженні в сечі виявляться глюкоза та кетонові тіла. Людям з даною патологією необхідно вести постійний облік споживаних вуглеводів і залежно від їх кількості самостійно проводити ін’єкції інсуліну.
Хвороба знижує якість життя, але при відповідальному ставленні до свого захворювання, рівень сучасної медицини дозволяє людям вести нормальний спосіб життя. Очікувана тривалість життя таких пацієнтів не поступається середньої тривалості в популяції.
Цукровий діабет II типу
Придбане захворювання зі спадковою схильністю. Виявляється вперше вже у дорослих людей у віці від 45 до 50 років. Фактори ризику захворювання є контрольованими, тому захворювання можна запобігти. Необхідно контролювати масу тіла, споживання вуглеводів, алкоголю та уникати шкідливих звичок. Першим симптомом може також виступати поліурія, хоча пацієнти можуть не звернути на неї уваги.
Нецукровий діабет
Рівень глюкози при нецукровому діабеті не грає ролі. Все залежить від антидіуретичного гормону, синтез якого може порушиться при різних обставинах: травма голови, енцефаліт, спадковість, ліки, синдром Шихана, пухлини мозку. У відсутності гормону добовий діурез може досягати 20 л при нормі 1.5 л.
Механізм поліурії при обох типах діабету один і той же. Відбувається підвищення рівня глюкози в крові, що призводить до зниження реабсорбції і збільшенню виведення глюкози з сечею. Разом з глюкозою виводиться вода. Клінічно це проявляється збільшенням об’єму сечі, що виділяється.
