Для будівництва дач і заняття овочівництвом і садівництвом населенню часто виділялися низькородючі ділянки, не придатні для сільськогосподарського використання.
Серед них значну частку займали торф’яні ґрунти і вироблені торфовища, на яких раніше торфопредприятия та інші організації добували торф для різних цілей (паливо, добрива). Ці ділянки відрізняються кислою реакцією середовища, а, отже, і низьким вмістом елементів живлення рослин, особливо фосфору, калію і мікроелементів, а також засвоюваного азоту. До того ж вони нерідко перезволожуються. Ось чому вирощувати тут овочі не дуже просто.
Щоб домогтися гарних врожаїв, потрібно постійно поліпшувати властивості почвогрунта. Тим більше, що він характеризується малою теплопровідністю, з цим пов’язані часті пізні весняні і ранні осінні заморозки на цих ділянках. Для усунення зазначених недоліків на осушені ділянки потрібно вносити по 4-5 відер піску і 1-2 відра суглинку на м, рівномірно розкидати їх по поверхні і закладати на штик лопати. У результаті помітно поліпшуються водно-фізичні властивості ґрунту і зменшується вірогідність пошкодження рослин заморозками.
Ідеальний варіант — покрити поверхню ділянки шаром мінерального ґрунту в 20 див. Однак подібна технологія дорога, оскільки на 100 кв. м доведеться внести не менше 30 т піску, супіски або суглинку. Але це дозволить на таких ділянках обробляти практично будь-які сільськогосподарські культури, не побоюючись, що їх зашкодять заморозки. Виключається при цьому і вітрова ерозія, тобто знесення торфу вітром, що нерідко має місце при обробітку, насамперед, просапних культур. В результаті продовжується життя торф’яних ґрунтів. До речі, ця технологія отримала широке поширення в зарубіжних країнах, особливо в Німеччині, де створені спеціальні плуги для оранки мелкозалежных торфовищ і вилучення на поверхню мінерального ґрунту з подальшим його окультуренням. У нас таким методом користувалися в 80-е роки тільки деякі колективні господарства. З-за високої енергоємності він не отримав поширення.
Потрібно мати на увазі, що оброблювані на торфовищах овочеві культури слабше реагують на вапнування. Останнє пояснюється низьким вмістом в цих ґрунтах обмінного алюмінію. Якщо виявиться, що рН на вашій ділянці дорівнює 5,3—5,5, то взагалі немає необхідності в застосуванні вапняних добрив. Коли величина цього показника 4,6—5,0, досить приблизно 300 г деревної золи на 1 кв. м. На більш кислих грунтах, що мають менше значення рН, доза її досягає 0,5 кг. При цьому орний шар збагачується не тільки кальцій, але і калієм, а також іншими елементами. При нейтралізації надлишкової кислотності доломітового борошном у грунт надходять лише карбонати кальцію і магнію.
Мають значення і способи закладення в грунт вапна. При внесенні її перед оранкою, що далеко не кращий варіант, не усувається кислотність самого верхнього шару грунту (0-10 см) і погіршуються умови росту овочевих культур, особливо на ранніх стадіях їх розвитку. Доцільно полдозы вапна внести перед перекопування ділянки, а решту розкидати по поверхні після перекопки і закрити граблями.
Є й інші особливості ведення овочівництва на торфовищах. Тут велику незручність можуть створювати близько розташовані до поверхні грунтові води, вони повинні перебувати в середньому протягом усього вегетаційного періоду на глибині не менше 80-90 см, а навесні — 60 див. Найбільш небезпечно затоплення посівів і підтоплення кореневої системи. Так, якщо воно триває 5 діб, то врожайність, наприклад, капусти знижується майже в три рази. Ще чутливіші до подібної ситуації огірок. На таких ділянках овочеві культури размешают на грядах заввишки 25-30 см, які краще розташовувати з півдня на північ. Це насамперед стосується огірків і томатів та інших теплолюбних культур. Необхідно не забувати і про укриття їх нетканим матеріалом типу спанбонд. Якщо його немає, потрібно мати під рукою паперові ковпачки, мішковину. Тоді заморозок не страшний і на торфовищах. Не слід забувати також про регулярні прополюванні посівів. Це сприяє кращому прогріванню ґрунту та більш інтенсивної віддачі тепла вночі, що оберігає овочеві культури від надмірного охолодження.
На торфовищах зазвичай обробляють картоплю, білокачанну капусту, столові буряки, моркву, зеленні культури. Що стосується часнику, то його на перезволожених землях вирощувати не можна, так як він дуже болісно реагує на близьке стояння ґрунтових вод. Не варто ризикувати і з теплолюбними культурами.
Слід також дотримуватися рекомендованих доз добрив. Під буряки вносять 3-6 г азоту, 6-9 фосфору і 12-16 г калію за діючої речовини (д. в.) на 1 кв. м. Для одержання з 1 кв. м не менше 5 кг капусти доза азоту, фосфору і калію становить відповідно 6-8, 9— 12 і 15-21 м д. в. Для моркви норми двох останніх елементів зменшують приблизно на третину, а азоту — наполовину. При використанні коренеплодів в дитячому харчуванні краще взагалі відмовитися від азотних туків. Немає необхідності застосовувати їх і при обробітку зелеьчых культур, якщо не хочете мати справу з нітратній продукцією.
Як відомо, більшість овочевих культур вважає за краще нейтральну реакцію середовища. Кислотність грунту з деякою часткою похибки можна визначити за допомогою індикаторного паперу. Коли її немає. можна взяти 3-4 листки смородини або черемхи і заварити в склянці окропу, потім в охолоджену воду опустити кілька грудочок грунту. Якщо розчин придбає червоний колір, то реакція середовища кисла, якщо зеленуватий — слабокисла, синюватий — нейтральна. Проте точну відповідь може дати тільки аналіз грунту орного шару з агрохімічної лабораторії, де підкажуть і дозу внесення вапняних добрив. Але треба уважно поставитися до відбору так званого змішаного зразка. З цією метою в 10-15 місцях ділянки на глибині 0-20 см беруть трохи грунту і рівним шаром розсипають її на целофановій плівці. Потім проводять там 2 діагоналі. З кожної частини (а їх чотири) своєрідного «конверта» відбирають по жмені грунту, яку зсипають на обгортковий папір. Виходить змішаний зразок масою до 0,7—1 кг. Якщо грунт в ньому волога, її просушують в затіненому місці, але не на сонці. Після цього її пересипають у целофановий мішечок з даними про власника і доставляють в лабораторію. Там визначать всі агрохімічні показники, але, звичайно ж, не безкоштовно.
У перші роки освоєння вироблених торфовищ особливо важливо внести підвищені дози органічних добрив — по 6-8 кг на 1 кв. м. При цьому під моркву, столовий буряк, цибулю ріпчасту не можна використовувати свіжий гній. В іншому випадку цибулини придбають неприємний запах і будуть пошкоджуватися цибулевою мухою, а коренеплоди зростуть потворної форми.
Мінеральні добрива зазвичай вносять в основну заправку ґрунту навесні і в підгодівлю. Завчасне їх застосування восени під ярі культури призводить до втрати елементів живлення в результаті вимивання. При цьому слід уникати передозування азоту. Останнє підживлення капусти і буряка можна проводити лише за 1,5—2 місяці до збирання врожаю. Інакше у овочевих культур виростуть великі плоди, але вони будуть погано зберігатися. Крім того, із-за наявності нітратів погіршиться якість овочів і знизиться вміст вітамінів. Словом, рослини потребують збалансованому мінеральному живленні. Співвідношення азоту (N), фосфору (Р2О5) і калію (К2О) має становити 1: 0,7: 2, тобто перевага на торф’яних грунтах віддається калію, яким по своїй природі вони бідні. Достатня ж забезпеченість названим елементом сприяє зменшенню пошкодження овочевих культур низькими температурами, шкідниками і хворобами. Поряд з цим, плоди набувають більш яскраве забарвлення і аромату, довше зберігаються.
При дефіциті калію по краях листя утворюються світло-зеле – ні плями, які потім стають коричневими (так званий «крайовий опік»). У картоплі бадилля передчасно засихає, а у моркви спостерігається курчавість молодих листя і в’янення. Недолік калію викликає також потемніння бульб картоплі в сирому вигляді і після варіння. Не менш важливу роль відіграє і фосфору в живленні рослин. Зокрема, на відміну від азоту, він прискорює дозрівання плодів.
Усунення дефіциту мікроелементів допоможуть позакореневі підживлення. Для чого на відро води беруть близько 2 г мідного купоросу, 2-4 г сульфату цинку, 3-5 г борної кислоти, 1 м мо – либдата амонію. Такої кількості розчину достатньо для поливу 10 кв. м. У продажу також є комплексні мінеральні добрива (наприклад, кеміра, эколист, мультивіт), які містять як макро-, так і мікроелементи.
Загалом, овочеві культури можна вирощувати і на торфовищах. При цьому потрібно враховувати водно-фізичні та агрохімічні властивості таких ґрунтів і робити все необхідне щодо їх поліпшення. Тоді і тут успіх буде забезпечений.
