На садово-городніх ділянках не завжди є можливість правильно чергувати культури. І все-таки рекомендуємо повертати картоплю на одне і те ж місце не раніше, ніж через три роки. Можна вирощувати картоплю після помідора, перцю та інших пасльонових культур.
Добрі попередники — їдальня та кормовий буряк, капуста, огірок, морква.
Культури чергувати радимо так: картопля — капуста — зелені — гарбузові — лук-часник; або картопля-буряк, моркву — капуста — зелені — лук — часник.
Необхідно відзначити, що беззмінне вирощування картоплі при низькому рівні агротехніки і недоброякісному насіннєвому матеріалі швидко призводить до поширення хвороб і шкідників, різкого зниження врожаю.
Для картоплі найбільш придатні ділянки на південних схилах з добре окультуреним грунтом легкого і середнього механічного складу. Не слід садити його на надто сирих, низинних місцях з важкими глинистими ґрунтами, де застоюється вода, грунт навесні довго не просихає і повільно прогрівається.
Для картоплі необхідна глибоко розпушена, добре проникна для води, повітря і тепла грунт. Для нормального формування і росту бульб потрібен у великій кількості повітря. Крім того, пухкий грунт чинить менший механічний опір росте й розвивається столонам і молодим бульб.
Ділянка під картоплю не повинен бути затінений. При розміщенні його в міжряддях плодових дерев, наприклад, відбувається інтенсивне розростання бадилля, а формування бульб відстає. Картопля виходить дрібним, з низьким вмістом крохмалю. Врожаї в таких випадках зазвичай невисокі.
На добре освітленому сонцем ділянці ряди посадок розташовують з північно-заходу на південний-схід чи з півночі на південь. Тоді рослини рівномірно висвітлюються протягом дня і менше нагріваються в жарку полуденне час завдяки затінення в рядках. В результаті підвищуються інтенсивність фотосинтезу і продуктивність, а отже, врожай і крахмалістость бульб.
Після збирання попередньої культури приступають до осінньої обробки грунту. Перед перекопування ділянки видаляють гичку, коріння бур’янів та інші рослинні залишки. Перекопують ретельно, з обертанням пласта, що сприяє знищення збудників хвороб і шкідників.
Картопля позитивно реагує на глибоку оранку грунту (до 25-28 см). Рослини в цьому випадку формують більш потужну кореневу систему, менше страждають від посухи.
Така обробка грунту дуже важлива при вирощуванні картоплі. Адже основна маса врожаю зав’язується вище садивного бульби.
Коренева система рослин картоплі влаштована так, що коріння практично не здатні проникати глибоко і розташовуються у верхніх шарах.
Показовий приклад дослідів, колись проведених на Житомирській обласній дослідній станції. При оранці на глибину 18 см урожайність картоплі становила 159 ц/га, на 22 см — 130, а на 25 см — 184 ц/га. Незайвим буде поглиблення оранки або перекопування грунту під картоплю до глибини 30-32 див.
У зв’язку з цим потрібно порадити тим прихильникам органічного землеробства, які вирощують картоплю, відмовитися від так званого плоскоріза Фокіна. Інакше ви залишитеся без «другого хліба».
Рихлість грунту — необхідна умова для успішного вирощування картоплі — підтримується завдяки діяльності ґрунтової мікрофлори. Активність її залежить від внесення в грунт органічних (гній, торфо-гнойовий компост, рослинні залишки) і мінеральних фосфорно-калійних добрив. Закладення 4 — 6 кг органічних добрив на 1 кв. м сприяє накопиченню у грунті гумусу, який покращує її фізичні властивості, водний, повітряний і тепловий режими.
В результаті суглинкові ґрунти стають менш зв’язковими, більш повітропроникними, краще пропускають воду і легше обробляються. Піщані і супіщані грунти завдяки органіці стають більш буферними і зв’язковими, які краще утримують в орному шарі поживні речовини і воду.
Якщо на ділянці родючий шар (у Поліссі) недостатній, то до глибоких обробок треба переходити поступово, кожен раз при перекопуванні додаючи по 1-2 см підзолистого шару. При цьому додатково вносять гній або торфо-гнойовий компост з розрахунку 0,5-1 кг на 1 кв. м. Під час весняного перекопування або оранки в глинистих грунтах утворюються великі пустоти, із-за яких грунт швидко висихає і створює дефіцит вологи. Якщо не пройдуть дощі, для одержання гарантованих високих врожаїв необхідно додаткове зрошення.
У південних регіонах небажано проводити весняну перекопування грунту, щоб не висушити її.
Всі весняні роботи на посадках картоплі слід виконувати своєчасно і високоякісно. Потрібно стежити за тим, щоб грунт мала нормальну вологість, добре кришилась, не мастилася, так як при обробці перезволоженого ґрунту утворюються неразрыхленные пласти, а при пересохлої — брили.
Навесні при достатку вологи доцільно сформувати гребені висотою 10-15 див. В них ґрунт прогрівається швидше, і створюються сприятливі водно-повітряний і тепловий режими, що забезпечують одержання повноцінних сходів.
Порівняно слабка коренева система рослин картоплі і велика потреба в поживних речовинах обумовлюють необхідність внесення під цю культуру підвищених доз добрив. З 100 кг бульб і відповідною кількістю гички з ґрунту виноситься близько 0,5 кг азоту, 0,2 — фосфору, 0,9 — калію, 0,35 — кальцію і 0,15 кг — магнію.
Восени слід внести під перекопування і добре закрити на 1 кв. м 4-6 кг підстилкового гною або торфонавозного компосту (співвідношення гною і торфу 1:3). При нестачі цих добрив можна приготувати компо – сти з рослинних решток, бур’янів (без насіння), побутових відходів, мулу з озера і ставки.
При вирощуванні картоплі після суниці доцільно залишилися на грядках рослини закласти в грунт. Вони послужать добривом для збагачення ґрунту гумусом і збільшення її пухкість.
Для забезпечення картоплі в самому початку його зростання достатньою кількістю поживних речовин необхідно додатково до органічних добрив внести мінеральні, які містять легкозасвоювані елементи живлення. Дія мінеральних добрив, гною або компосту посилюється при спільному їх внесення.
Картопля потребує високих дозах калію. Кращим калійним добривом під картоплю є сульфат калію, де не міститься хлор, під дією якого подовжуються терміни дозрівання, знижується вміст крохмалю в бульбах. Можна застосовувати і калійну селітру. Норма внесення цих добрив — 2,5-3 кг на 100 кв. м. Калійні солі, що містять хлор, вносять восени, щоб сталося часткове вимивання хлору і натрію.
Фосфорні добрива підвищують вміст крохмалю в бульбах, прискорюють дозрівання і покращують лежкість картоплі, а також створюють передумови для внесення високих доз азоту. Норма подвійного суперфосфату на 100 кв. м — 2,5-2,7 кг Зазвичай його вносять восени.
Удобрення азотом необхідно проводити, виходячи із забезпеченості ґрунту фосфором і калієм. Дефіцит фосфору викликає фізіологічний надлишок азоту. При достатній кількості фосфору може створитися відносний дефіцит азоту, і дози її можна збільшити.
Азотні добрива слід розкидати навесні досить сухому грунті і добре змішати з нею граблями. Норма внесення сечовини — 1,9-2,1, аміачної селітри — 2,6-2,8 кг на 100 кв. м. Відразу ж після цього готують грядки або гребені і висаджують бульби.
При використанні таких комплексних добрив, як нітроамофоска і нітрофоска, які містять азот, фосфор і калій, дози внесення складають 5-6 кг на 100 кв. м. Розкидають їх при весняному перекопуванні грунту.
При недостатньому внесенні добрив до посадки і під час посадки проводять підживлення. Азотні добрива вносять як можна раніше — через 6-7 днів після сходів. Інакше бульби будуть дозрівати повільно і якість їх знизиться. При підгодівлі витрачають на 100 кв. м 0,5-0,6 кг сечовини або 0,9-1 кг аміачної селітри.
