Зміст:
Так вже склалася ситуація у країні, що на провідних позиціях в аграрному секторі економіки закріпилися саме особисті підсобні господарства (ОПГ). Що ж собою являють такі господарства і в чому полягає перевага в такому виді підприємницької діяльності?
Що з себе являє особисте підсобне господарство
Для початку, варто згадати, що ОПГ – це, в основному, сімейний бізнес. Сім’я, володіючи землею, підсобними приміщеннями і технікою, веде особисте селянське господарство: вирощує худобу, овочі або фрукти, а отриманий урожай може не тільки споживати для власних потреб, але й продавати. То є власністю ЛПХ є як отриманий врожай, так і доходи з продажу оного.
На відміну від великих сільгоспвиробників, власник ЛПХ веде своє господарство на свій розсуд. Для цього не потрібні якісь особливі знання в управлінському справі або по роботі з працівниками. Такий вид діяльності трохи ризикований, так як заснований на особистій відповідальності, самоорганізації та ініціативності власника ЛПХ. Ще однією перевагою ведення ЛПХ є невтручання законодавчих органів у діяльність громадян.
Переваги земельної ділянки
Згідно з чинним законодавством, цей вид діяльності не відноситься до підприємницької діяльності (ст. 2 ФЗ № 112 від 07.07.2003 р). А дохід, отриманий внаслідок такої діяльності, не відноситься до прибутку від підприємницької діяльності (пп.4 ст. 2 ФЗ № 112 від 07.07.2003 р).
Які вимоги пред’являються до земельних ділянок для ЛПХ
Реєстрація ОПГ як виду діяльності не проводиться. Право на володіння ЛПХ громадянин отримує разом з офіційною реєстрацією права на земельну ділянку. Але облік підсобних господарств здійснює органи місцевого самоврядування в погосподарських книгах. Це необхідно для отримання власником ЛПХ довідок, що свідчать про те, що продукція, яку він продає, є результатом діяльності його ЛПХ. Така довідка звільняє власника від оподаткування (ст. 217 НК РФ).
Будь-який дієздатний громадянин може отримати земельну ділянку для ведення ЛПХ двома способами: в адміністративному порядку або шляхом укладення цивільно-правових угод:
Земельні ділянки, виділені для ведення ЛПХ, діляться на два типи: присадибні та польові.
- Присадибна ділянка розташовується в межах міста і може містити житлові будови.
- Польовий ділянка розташована за межами населеного пункту та законодавством заборонено будівництво будь-яких будівель на його території.
Для ведення ЛПХ можна володіти двома видом земельної ділянки. Територія земельної ділянки для ОПГ не повинна перевищувати півгектара. Щоправда, в деяких регіонах місцеві законодавство допускає інші площі, але не менше ? гектара. У разі якщо ведення господарства вимагається більший земельний наділ, то власник має право, у відповідність з п. 5 ст. 4 Федерального Закону № 112, збільшити вказаний ліміт у п’ять разів.
Продаж і переробка продукції
Для того щоб продавати продукцію, яка є результатом ведення ЛПХ, наявність довідки з органів місцевого самоврядування – найголовніший фактор. Тільки дана довідка звільняє вас, як власника ЛПХ, від оподаткування за ведення підприємницької діяльності.
Якщо ви продаєте свою продукцію на ринку – контрольно-касова техніка вам теж не знадобиться. Власник ЛПХ — не підприємець і не відноситься до сільгоспвиробників з правовою формою власності (юридичним особам). Тому має певні податкові пільги. Наприклад – звільнення від сплати ПДФО чи пільга на транспортний податок для техніки. Пенсійне страхування має добровільну форму – власник сам вирішує, платити чи ні внески.
У висновку хотілося б підкреслити мінуси даного виду діяльності. Основний мінус, як вже було сказано вище, — лімітована площа земельної ділянки. Ще один важливий мінус – це матеріальна допомога від держави. Право на отримання такої допомоги дуже мінімізовано, якщо порівнювати з аналогічними правами для фермерських господарств.