Нетримання сечі після пологів ? стан, який характеризується безконтрольним сечовипусканням. У нормі виділення урини контролюється нерухомістю, анатомічної та функціональної цілісністю органів сечовидільної системи, нормальної іннервацією м’язів сфінктера уретри. При збільшенні розмірів матки під час вагітності підвищується натяг зв’язок, м’язи тазового дна переносять великі навантаження. Також відбуваються зміни взаєморозташування сусідніх органів (матки, прямої кишки, піхви, сечового міхура, уретри), що тягне за собою післяпологові зміни в роботі організму.
Цей стан зустрічається в 10-15% випадків у жінок, які народжували вперше жінок, при повторних пологах значення збільшується до 40%.
- Класифікація
ПричиныСимптомыДиагностикаВиды леченияПрофилактика
Класифікація
Причин для виникнення патології існує безліч, починаючи від емоційних порушень, закінчуючи зміною роботи внутрішніх органів. Виділяють такі вісім видів мимовільного сечовипускання:
По тяжкості розвитку захворювання виділяють три форми: легка виражається безконтрольним виділенням сечі при важких фізичних навантаженнях. Середня виникає при спокійній ходьбі, чхання, кашлю, сильному сміху. Важка форма патології характеризується неконтрольованим сечовипусканням у великому обсязі при зміні положення, уві сні або під час статевого акту.
Причини нетримання сечі
Регулювання роботи сечового міхура передбачає точність взаємодії та наявність зворотного зв’язку між органами системи сечовиділення, м’язами малого тазу, а також головним і спинним мозком. Функцію утримування сечі виконують дві структури: перша – сфінктер, який затискає сечовипускальний канал у місці, де він виходить із сечового міхура і не дає сечі витікати, друга ? м’язова стрічка, яка утримує м’язи і всі органи малого тазу, а також є ще один сфінктером, який можна довільно напружувати, затискаючи уретру і не даючи сечі виливатися.
Сечовидільну функцію виконує цілий ряд координованих дій, порушення яких може бути обумовлено однією з наступних семи причин:
Симптоми нетримання сечі
Післяпологове нетримання сечі може проявитися в ряді випадків: під час фізичних навантажень, статевого акту, при сміху, чханні. З’являється відчуття неповного спорожнення сечового міхура і свербіж статевих органів, постійне бажання справити нужду. Об’єм сечі, що виділився протягом дня, може варіюватися від декількох крапель до безперервного підтікання.
Діагностика захворювання
При появі симптомів нетримання сечі необхідно звернутися до уролога. Він збере анамнез, проведе первинний огляд, направить на лабораторні аналізи і апаратну діагностику. Після чого пацієнту буде призначений індивідуальний курс лікування.
Спочатку обстежуються черевна порожнина, сечостатеві органи, область малого тазу, проводиться ректальне дослідження. При обстеженні черевної порожнини лікар натискає на живіт, перевіряючи таким чином не збільшений чи сечовий міхур і немає пухлинних освіти.
На гінекологічному кріслі досліджуються органи малого тазу. Лікар вводить дзеркало в піхву, з допомогою якого оглядає внутрішню поверхню на наявність післяпологових травм. Таким чином можуть бути виявлені ознаки дефіциту естрогенів, зменшення товщини стінок піхви.
Доктор вводить два пальці в піхву і перевіряє органи на больову реакцію на наявність аномальних утворень, опущений або випадінь, досліджує тонус м’язів малого тазу. Він може попросити пацієнта стиснути м’язи, встати або опуститися вниз так, щоб сечовий міхур і матка теж просунулися. В напруженому стані можна виявити слабкість сечового міхура, що не встановлюється в лежачому стані.
Під час пальцевого ректального дослідження жінок лікар вводить один палець в рукавичці в пряму кишку, а інший в піхву. Досліджуючи обидва органу одночасно можна виявити непрохідність сечівника, а також повторно дослідити стан матки і яєчників під іншим кутом.
Після огляду здається загальний і біохімічний аналіз крові, сечі. Коли результати будуть отримані, лікар складе план заходів з лікування, якщо картина захворювання не до кінця ясна, то буде потрібно пройти ряд уродинамічних досліджень.
Цистоскопія ? процедура, під час якої цистоскоп вводиться в сечовий міхур через сечівник. З’являється можливість вивчити слизову органів сечовивідної системи на наявність запалень.
Цистометрія ? діагностичне дослідження, під час якого вимірюється тиск у сечовому міхурі по мірі його заповнення. За допомогою катетера сечовий міхур поступово заповнюється стерильною водою, лікар спостерігає і вимірює силу і швидкість рефлекторних реакцій, інший катетер вводиться в пряму кишку або піхву, що дозволяє виміряти внутрішньочеревний тиск. Лікар запитує пацієнта, коли він відчуває наповненість сечового міхура і коли проявляються позиви до сечовипускання і робить висновки.
Урофлоуметрія дозволяє виміряти силу і швидкість сечовипускання, а також кількість виділеної урини. Жінка сідає на спеціальний стульчак, лікар фіксує час, витрачений на сечовипускання, його силу і кількість сечі, виділеної за одну секунду. Ці дані дозволяють встановити, чи нормально скорочується сечовий міхур і прохідність сечівника.
Лікування нетримання сечі
У початковій стадії захворювання використовують спеціальні консервативні методи лікування. Застосовуються медикаментозні препарати, такі як вагінальні свічки, антидепресанти ? Тофранил або Дулоксетин, а також таблетки Омник, Симбалта, Спазмекс. Фахівці радять виконувати вправи Кегеля для зміцнення м’язів малого тазу, фізіотерапевтичні процедури (електрофорез).
У разі неефективності цих методів буде потрібно оперативне втручання. На сьогоднішній день існує близько 150 видів хірургічних операцій з усунення цієї недуги.
[/i]Нетримання сечі ? не хвороба, а лише синдром, показує, що в організмі щось порушилося.
Найчастіше використовують універсальний спосіб, коли під уретру вводять синтетичну стрічку довжиною 8 см і шириною 4 мм, Операція проходить під місцевою анестезією протягом 15 хвилин, після чого 2-3 години пацієнт перебуває під наглядом фахівців. Ефективність цієї процедури становить 95%, що виключає ймовірність рецидиву.
Новий метод в урології, коли лікар вводить в уретру спеціальний хімічний склад, який прийшов в гінекологію з пластичної хірургії – полиакриламидный гель. Він забезпечує ущільнення органу, закриваючи діаметр уретри, що сприяє підтриманню тонусу сечовипускального каналу. Тривалість операції складає 5 хвилин, а ефективність 70%.
Профілактика
Дана проблема приносить дискомфорт в повсякденне життя жінки. Важливо дотримуватися рухомого способу життя, який включає всі спортивні заходи (ранкова зарядка, біг, гімнастика, плавання, йога), стежити за масою тіла, уникати надмірне вживання цукру, кави, алкогольних напоїв. Підтримувати водний баланс організму, своєчасно лікувати запальні хвороби.
Потрібно проводити спеціальні вправи по поліпшенню м’язів малого тазу. Вправа Кегеля полягає в поперемінному напруга і розслаблення вагінальних м’язових волокон, рекомендується робити 5 підходів по 50 разів на день. Щоб відчути які саме м’язи потрібно скорочувати, жінці необхідно з їх допомогою перервати акт сечовипускання.
