Загальні відомості про захворювання, причини його виникнення
Шкірне захворювання з нервово-алергічної природою, для якого характерне тривале хронічне протягом, іменується як нейродерматоз, або нейродерміт. Сьогодні медики ставлять його в один ряд з кропив’янкою і атопічним дерматитом, оскільки як одна з різновидів висипань ця патологія виникає у вигляді реакції у відповідь на проникнення речовини-алергену в людський організм. Таким чином, причиною недуги може послужити одне із таких явищ, як:
- прийом лікарських препаратів;
- контакт з пилком рослин або шерстю домашніх тварин;
- вживання деяких продуктів харчування;
- використання неякісної парфумерно-косметичної продукції.
Проте точну причину появи нейродерміту фахівці не можуть назвати, вони посилаються лише на взаємозв’язок даного патологічного процесу з ненормальним функціонуванням нервової, травної та ендокринної систем, а також зі збудниками інфекцій і хронічними отруєннями. У групі ризику опиняються і ті люди, які виявляються під впливом наступних факторів:
- фізичні перевантаження;
- часті стреси;
- нераціональне харчування;
- недотримання правил особистої гігієни;
- тривале перебування в умовах високих або низьких температур.
Такий фактор, як спадковість, в останні роки все частіше привертає до себе увагу дерматологів, оскільки вроджена форма нейродерміту у дітей розвивається в період внутрішньоутробного розвитку з-за впливу алергену на плід. Що стосується загострень захворювання, вони зазвичай виникають навесні або восени, коли захисні сили організму помітно знижуються. Ускладнення виникають і в тому випадку, коли до наявної патології приєднується вірусна або бактеріальна інфекція. Особливо в цьому плані для дітей небезпечний герпес. Тому дотримання обережності під час проведення вакцинації та при вживанні лікарських засобів є першим заходом профілактики.
Симптоми й лікування захворювання
Явною ознакою нейродерматоза виступають блідо-рожеві папули, поява яких супроводжується сильним свербінням. У деяких хворих вони можуть зливатися, перетворюючись в суцільні вогнища висипання з наступним ущільненням шкірного покриву, порушенням його пігментації і посиленням малюнка шкіри. Місцями локалізації вогнищ зазвичай стають зап’ястя, лікті, коліна, обличчя, спина, груди. Як виглядає нейродерміт, на фото показано наочно.
Постійний нестерпний свербіж призводить до тріщин і мікротравм шкіри і до зміни її забарвлення. Не виключено і приєднання різних інфекцій. Хворий може скаржитися на адинамії, гіпотонію, гіпоглікемію, порушення сну. У захворювання нейродерміт симптоми можуть виглядати і як плаксивість, безпричинна дратівливість, втрата апетиту і зниження ваги. При відсутності адекватної терапії стан може погіршитись аж до еритродермії.
Для правильного лікування нейродерміту фахівець повинен грамотно зібрати анамнез, врахувати клінічну картину захворювання і взяти до уваги дані імунобіологічних і біохімічних досліджень, а також кількість лімфоцитів та еозинофілів в крові. Ефективна боротьба із захворюванням передбачає проходження декількох етапів:
- дотримання дієти;
- проходження стаціонарного лікування;
- прийом антигістамінних препаратів (Кларитин, Тавегіл, Циметидин, Фенкарол);
- прийом гіпосенсибілізуючих речовин (Тіосульфат натрію, Гемодез, вітаміни груп A, C, B);
- отримання фізіотерапевтичного лікування (УФ-опромінення і струми, санаторно-курортне лікування);
- застосування седативних медикаментів і транквілізаторів (настоянка півонії, валеріани, пустирника, Амізіл, Мебікар, Триоксазин);
- вживання нейролептиків (Левомепромазин, Тіоридазин);
- гормонотерапія (в особливо важких випадках).
При захворюванні нейродерміт лікування може проводитися і місцевий – з використанням нейтральних кремів і мазей, що володіють розсмоктуючою, протисвербіжну і отшелушивающим ефектом. Виявлення речовини-алергену з подальшим усуненням його впливу – важливий етап в боротьбі із захворюванням. І найпростіше це зробити під час загострення зовнішніх ознак нейродерматоза. З цієї причини займатися самолікуванням не рекомендується, необхідно своєчасно звернутися в клініку. Під час проходження лікувального курсу бажано виключити перевтому і стресові ситуації, зменшити психоемоційні навантаження.
У лікуванні нейродерматоза і запобігання розвитку вторинної інфекції відмінно себе зарекомендувало зовнішнє негормональний засіб Скін-кап, виготовлене на основі активованого пиритиона цинку. Його високу ефективність можна порівняти з впливом гормональних препаратів, але його відмінність від них полягає в повній відсутності побічних явищ, чого не скажеш про гормони. Антибактеріальну, протизапальну та протигрибкову дію – ось достоїнства цього препарату. Якщо ураження шкіри великі і мокнучі, краще скористатися аерозолем. При сухій шкірі Скін-кап необхідно наносити у вигляді крему, який забезпечує додаткове зволоження.
Лікування засобами народної медицини
- 500 г внутрішнього свинячого жиру кладуть на сковороду і топлять на повільному вогні, після чого проціджують у фарфоровий посуд і перемішують з 250 г очищеної сірки. Отриманий склад однорідної консистенції наносять на чисту шкіру, вимиту дитячим милом і розтерту махровим рушником до рожевого кольору. Курс лікування триває до повного одужання.
- Стиглої обліпихою в теплу пору року змазують уражені ділянки шкіри. Взимку для цієї мети можна скористатися замороженими ягодами.
- Деяка кількість не гіркого полину заливають окропом і додають у ванну для купання. Після прийняття ванни витиратися не потрібно – хвора шкіра повинна ввібрати цілющу воду.
- Добре в лікуванні нейродерміту себе зарекомендувало і алое. Користуються його соком, поєднуючи в кількості 50 м з 5 г пихтового масла і 50 г свинячим нутряним салом, розігрітим до 70 градусів. Отриману суміш ретельно перемішують, охолоджують і зберігають у холодильнику. Користуються нею для змащування нейродермических бляшок.
- Одну столову ложку подрібненого листя рути поміщають в емальовану каструлю і заливають півлітра води. Як тільки вода закипає, ємність знімають з вогню, а засіб охолоджують і фільтрують від листочків. Потім отриманим розчином змащують тіло на ніч. Так роблять щодня. При цьому натільну і постільну білизну міняють як можна частіше.
- Звичайне мило розводять у воді до отримання пишної піни, в якій змочують просту губку для купання і нею протирають тіло хворого. При правильному приготуванні розчину на тілі повинна залишатися мильна кірка. Приблизно через півгодини її можна змити, а хворі ділянки змастити маззю, приготовленою з вуглекислого калію, порошку сірки і свинячого жиру (пропорція 1: 2: 0,2). Всі компоненти ретельно перемішуються. Мазь наносять на тіло і витримують її до початку свербежу, після чого змивають, а хворий переодягається в чисту білизну.
Незважаючи на всю ефективність народних рецептів, не займайтеся самолікуванням. Користуйтеся ними тільки після узгодження з лікарем.
