Зміст:
Установка водяної теплої підлоги: утеплення поверхні чорнової
Пристрій водяних теплих підлог: монтаж трубопроводів
Схема теплої водяної підлоги: колектор розподільчий
Сучасні будівельні технології дозволяють здійснити підігрів підлоги різними способами – для цієї мети використовують і інфрачервону плівку, і нагрівальний кабель, і трубопроводи. Погодьтеся, при наявності в будинку або квартирі індивідуального водяного опалення, використовувати для підігріву підлоги який-небудь інший джерело тепла, принаймні, нерозумно. Навіщо платити двічі за отримання теплової енергії? Говорити про доцільність використання тієї чи іншої системи теплих підлог можна довго – знайдуться тисячі противників і прихильників, які приведуть мільйони аргументів на користь тієї або іншої системи. Не будемо вступати в дебати і сперечатися незрозуміло про що, давайте просто розглянемо технологію водяної теплої підлоги з усіх боків, а ви вже міркуйте самі і вирішуйте про доцільність застосування цієї системи. У даній статті разом з сайтом stroisovety.org ми детально розглянемо, як виконується монтаж водяної теплої підлоги своїми руками, які матеріали використовуються при цьому і з якими труднощами доведеться зіткнутися в процесі виготовлення системи.
Установка водяної теплої підлоги: утеплення поверхні чорнової
Будь-які системи теплих підлог для збільшення ефективності і економічності вимагають попереднього утеплення підлоги. Погодьтеся, підігрівати стелю, як мінімум, недоречно – тепло від нього не опуститься вниз і в приміщенні від цього тепліше не стане. По суті, це зайва трата теплової енергії.
Щоб домогтися економічної і ефективної роботи будь-якого теплої підлоги, випромінюване тепло необхідно направити в потрібному напрямку – вгору. Для цих цілей створюється цілий листковий пиріг із сучасних будівельних матеріалів. На чорнове основу підлоги (як правило, це плити перекриття) укладається пінопласт товщиною не менше ніж 50мм. Для того щоб спрямувати потоки тепла вгору, поверх нього настилається тонкий фольгований утеплювач, на який укладається армуюча сітка. І тільки після цього монтуються труби, які накриваються стяжкою особливого складу.
Не зайвим буде згадати і про деформаційних швах – так звані демпферні зони, влаштовані по периметру приміщення, перешкоджають розтріскування стяжки при нагріванні. Як правило, для створення деформаційних швів використовують пористу стрічку, зроблену з спіненого поліуретану – вона монтується ще на стадії утеплення підлоги. Крім периметра, організувати демпферні зони необхідно ще й всередині самої підлоги – якщо мова йде про укладання теплої водяної підлоги на площах, що перевищують 40кв.м., то без додаткових деформаційних швів не обійтися. Підлоги повинні бути чітко розмежовані на зони за 40кв.м. із співвідношенням сторін один до двох.
В цьому відношенні жодна з систем теплої підлоги практично нічим не відрізняється винятком можна назвати хіба що інфрачервону плівку. Але так уже повелося, що в підлогу її не укладають.
Пристрій водяних теплих підлог: монтаж трубопроводів
Монтаж трубопроводів – це, мабуть, найбільш легка частина роботи в процесі підключення водяної теплої підлоги. Тут все просто, і нюансів досить мало – спеціальна металопластикова труба укладається змійкою з кроком 75-300мм і кріпиться за допомогою спеціальних фіксаторів, що представляють собою рейку з затискачами.
Якщо говорити про нюанси, то слід згадати про плавності згинання труб – від різких поворотів краще відмовитися. Також необхідно звернути увагу на цілісність труб – ніяких з’єднань в підлозі не допускається – це ще одна з причин, згідно з якою виконується зонування водяної теплої підлоги. Як правило, труби для водяних теплих підлог виготовляються в бухтах з намотуванням по 100м – цього цілком вистачає, щоб виконувати монтаж теплої водяної підлоги в приміщеннях будь-якої площі. Велика довжина труб не використовується і ще з однієї причини – чим довше трубопроводи, тим вище тепловтрати. Система стає неефективною. Ці нюанси обов’язково необхідно врахувати при монтажі теплої підлоги.
Що ще необхідно розуміти, задаючись питанням, як зробити водяний тепла підлога, так це різницю температур всередині приміщення і вздовж його несучих стін – з метою компенсування температурного режиму роботи теплої підлоги, трубопроводи, що проходять уздовж зовнішніх стін, укладаються з меншим кроком. Наприклад, якщо весь підлогу викладено з кроком 300мм, то вздовж зовнішньої стіни крок повинен становити 200мм.
Схема теплої водяної підлоги: колектор розподільчий
Важливу роль у складній системі водяного теплої підлоги відіграє так званий колектор, в завдання якого входить розподіл теплоносія по всіх окремо взятих дільницях теплої підлоги. По суті, цей колектор являє собою відрізок товстої труби, оснащений декількома висновками меншого діаметру. Для монтажу теплої підлоги знадобиться два колектора – один встановлюється на подачу теплоносія, а інший на зворотний трубопровід.
Кожен з окремих ділянок теплої підлоги підключається до колектора допомогою відтинають кранів, які виконують функцію регулювання температури і місцевого відключення підігріваючого трубопроводу.
Щоб забезпечити мінімальні тепловтрати і прискорити процес циркуляції теплоносія, колектор зворотного трубопроводу оснащується циркуляційним насосом. Для невеликих систем теплої підлоги потреба в наявності циркуляційного насоса відпадає – з цим завданням цілком справляється основний насос, вмонтований у більшість опалювальних котлів.
Важливо! Підходячи до завершального етапу створення теплої підлоги, слід розуміти важливість проведення випробувань. Перш ніж заливати стяжку підлоги, необхідно перевірити кожне з’єднання і кожен метр трубопроводів на наявність течі.
Ну і наостанок кілька слів про стяжці. Монтаж водяної теплої підлоги своїми руками передбачає заливку труб високоякісної стяжкою, здатної витримувати досить високі температури. Слід розуміти, що в цей момент ви створюєте чистову рівну поверхню, поверх якої, як правило, укладається декоративне покриття. Тут необхідно сильно постаратися і з допомогою системи маяків виготовити практично ідеально рівну підлогу. Продовжувати роботи з підлогою можна тільки після повного висихання стяжки – це, як мінімум, 21 день. Якщо поспішіть, то отримаєте тріщини по всій поверхні підлоги.
Автор статті Михайло Корнєєв