«Влаштувати будинок затишним і теплим, таким, щоб в його стінках завжди можна було сховатися від усіляких негараздів і прозових бур, зовсім нескладно, — вважає юна актриса Марія Машкова. — Для цього потрібно просто любити один одного…»
Молоденьку акторку Марію Машкову любов і турбота найближчих оточували з народження. Бабуся по татовій смуги, з якої побачитися Маші не довелося, будь-який день писала своєї новонародженої внучці ніжні, заповнені любов’ю листи. Їх молода актриса зберігає як найдорожчу реліквію. Саме прихильність і турбота допомагали долати і матеріальні проблеми, і комунальний побут. Зараз, коли до молодій актрисі надалі ролі Марії Тропинкиной в серіалі «Не родись витонченої» прийшла популярність, з нею ділять відрада її мама, актриса Олена Шевченко, 2 молодших брата, бабуся з дідусем. А коли Машини роботи хвалить засновник, актор і режисер Володимир Машков, щасливішої людини, що її немає.
Маша, ви більше татова донька або мамина? Татова. Коли я жила з мамою, вона на тему мене частенько казала: «Ось Машков пішов». Я ж вперта, як тато. І до того ж я можу здійснювати безрозсудні вчинки.
Який самий безрозсудний Дію у молодої актриси Марії Машковою? Вступ до ВУЗУ театральний Щукінський. А все тому, що я до часу вже вчилася в академії Плеханівській, на фінансовому. Я прийшла в Щуку до педагога Володимиру Петровичу Поглазову, попросила, щоб він мене послухав, щось прочитала. Він не знав, чия я дочка, — там, в тому числі і не було комісії, але одразу взяв на власний курс. І тут я сказала, що я Марія Машкова, їду на зйомки до Києва і взагалі буду вчитися в Плехановском. Педагог говорить: «Для вас потрібно вчитися в театральному…» Хоча я зробила по-своєму. Через три місяці повернулася вся в сльозах: «Ой, батюшки, комутативність, дистрибутивность, не по мені…» При цьому я дуже гідно навчалася в Плешке… Хоча це не вся історія, я примудрилася паралельно провчитися якийсь час і там, і там. Деякий кількість місяців приховувала від батьків надходження в сценічний. Мама потім сама здогадалася, а татові я тривалий час не говорила — боялася.
Навіщо потрібна була Ця подвійна життя? Мені хотілося негайно закінчити два інститути і сказати: «От, тато, я величава економічна актриса!» Близько півроку я з 9-ї ранку до 6-ї вечора була у Щуці, після цього мчала в Плешку (вчилася на вечірньому), і — знову в Щуку, де ми репетирували до 12-ї ночі. В годину я була житла, до ранку вчила статистику. Скоро я зрозуміла, що такого темпу не витримаю. Плехановський знадобилося залишити.
Марія Машкова вступила в театральний інкогніто… У вас принцип — не застосовувати своє прізвище? Я пишаюся тим, що я дочка Володимира Машкова і Олени Шевченко. Але думаю, що у мене немає потреби використовувати своє прізвище. Крім того, прецедент, що я дочка Машкова, — не практично постійно плюс. Була ситуація, коли мене визнали на головну роль в одну картину. Раптово продюсери дізналися, що я дочка Машкова. По всій видимості, у них був конфлікт з папою, і мене негайно зняли з ролі.
Відомо, що ви актриса вже в 3-му поколінні… Так, моя бабуся по батькові, на жаль, вона вже померла, була актрисою лялькового театру. Ми з нею наприклад і не зустрілися. Дідуся, він теж був артистом, я бачила тільки одного разу. Він подарував мені акордеон. Для мене це пам’ять про нього. Дідусь загинув через рік після бабусі, день у день. А від бабусі мені залишилися її дивовижні листи — як тільки я народилася, вона будь-який день писала мені листа. Я їх досі час від часу перечитую.
власне що Марія Машкова найчастіше згадує юнацтва? Пам’ятаю, як тато подарував мені житло для Барбі.
Це сталося тижні через півтори після дня мого народження. І ось мати будить мене вранці і каже: «Пообіцяй, що власне ти підеш сьогодні в школу». Питання мене здивував, тому що я була дуже відповідальною і приходила в середній навчальний заклад за півгодини до початку занять. Звичайно, я пообіцяла не прогулювати. Мама повела мене в сусідню кімнату. Там все було заставлено коробками. Я помітила десять Барбі, трьох Кенів, будинок, ліжка, кухню, величезна кількість яких нарядів… Треба заявити, що тоді в магазинах нічого цього ще не було, тато привіз з-за кордону. Пам’ятаю, як плакала від щастя, збираючи цей будиночок. Очевидно, в школу я не пішла… Ще пам’ятаю, як літаки злітають прямо перед вікнами дитячої — до середні навчальні заклади я жила в авіамістечку Толмачево під Новосибірськом, у бабусі та дідуся, маминих опікунів. У нас взагалі всі родичі з боку матері льотчики. Дідусь — перший пілот, командир корабля. Бабка викладала історію і психологію в льотному училищі.
Є, що акторські діти дуже рано стають самостійними. Як це справедливо у вашому випадку? На 100 відсотків. Пам’ятаю, як мене, п’ятирічну, запихали в кабіну пілота і я летіла з Столиці у Новосибірськ. У сім років мама забрала мене в Столицю. З десяти років ми жили в комуналці на Річковому вокзалі», а моя середній навчальний заклад розташовувалася поруч з театром Маяковського, і я, починаючи з 5-ого класу, їздила в школу сама і, діставшись, дзвонила матері. А один раз забула. І ось посеред уроку в клас з кличем: «Машкова у вас?» — увірвалася мати, заплакана, розпатлана, з величезним животом (вона була на восьмому місяці), в порваному пальті, зачепилася за власне щось, коли бігла до школи… Вона подумала, що зі мною сталося щось жахливе, і, кинувши всі справи, кинулася шукати мене. Більше я ніколи не забувала їй дзвонити.
У чому виявлялася ще самостійність у юний актриси Марії Машковою? З восьми років я готувала матері салати. Досі збереглися написані дитячим почерком листочки паперу: «Мати, салат в холодильнику. Співаєш, не забудь. Віддаю перевагу. Маша». Коли мені було 10 років народився мій брат Микита. Через півтора місяці мама повернулася в театр, довіривши мені турботу про нього. Мені може здатися на перший погляд, що Микита наполовину і мій син. Матір він називав «мама», мене — «ма». Коли я спостерігаю зараз на Микиту і думаю: боже мій, неуж-то в його віці я тримала на руках грудного малюка? Ми з братом дуже близькі. Я кілька один брала його на зйомки, він пишається, що власне у нього така сестра. Мені завжди добре, коли він у мене гостює.
Як здавна ви живете одна? Я закінчила школу, поїхала фотографуватися в кіно про молоду Бабу-ягу, заробила коштів і стала знімати квартиру.
У серіалі «Не родись витонченої» образ вашої героїні строго відповідає сценарію або ви змінили характер Маші? Звичайно, конфігурації були. У колумбійському серіалі, на основі якого виготовлений наш, моя героїня надто легковажна. Я ж пробую виправдати її вчинки молодістю, десь тупістю. Маша називає своїх подруг «дамочками» — це я розробила. Ще придумала цей безглуздий сміх.
Молоденькі красиві актриси мріють про ролі героїнь. А ось Марія Машкова любить характерні ролі? Я з першого курсу відбивалася від романтичних ролей. У мене в студентських роботах характерні ролі. І я вдячна своєму педагогу Олександру Наумовичу Назарову за те, власне, що він повірив у мене як у характерну актрису. Хоча зараз я хочу довести, що можу виступати і інше. В дипломному спектаклі «Ешелон» за Міші Рощину у мене роль трагічна. Люди, коие знають мене тільки по серіалу, досить дивуються.
