Поняття про лейоміомі матки, причини її утворення
Міома і миофиброма, фіброміома і фіброма, лейоміома матки (ЛМ) – все це назви одного і того ж захворювання, яке виглядає як пухлина міометрія доброякісного характеру. Розвиток гормонозависимой патології відбувається з м’язових і сполучнотканинних елементів. Будучи найбільш поширеною пухлиною жіночої статевої сфери, вона зустрічається приблизно у однієї третини жінок репродуктивного віку. У зв’язку з безсимптомним перебігом захворювання встановлення більш точного показника поразки жінок стає практично неможливою.
Найбільш часто це захворювання вражає жінок в пізньому репродуктивному віці (35 – 45 років) і в предменопаузном періоді (45 – 55 років). Патологічне новоутворення може рости і регресувати, і навіть повністю зникнути самостійно в момент настання менопаузи. Однак буває і так, що після настання менопаузи протягом наступних 10 років пухлина росте поряд з плином гіперпластичних процесів, що відбуваються в ендометрії, і поєднуватися з хворобами придатків. Невеликий розмір лейоміоми збільшує матку до 10 тижня вагітності. У стабільному стані новоутворення може знаходитися до тих пір, поки організм не матимуть негативний вплив будь-які фактори (повнокров’я органів малого тазу, вискоблювання, аборти, запальні захворювання матки і яєчників).
Причин, за якими може розвинутися лейоміома тіла матки, кілька:
- пізніше початок менструації;
- часті запальні захворювання жіночих статевих органів;
- збої в системі гіпофіз – яєчники – матка;
- механічні втручання в порожнину матки;
- анемія;
- нерегулярне статеве життя;
- емоційні навантаження;
- спадковість;
- захворювання серцево судинної системи;
- пізніше початок статевого життя;
- порушення функцій надниркових залоз і щитовидної залози.
Вивчаючи патогенез захворювання, фахівці виділяють проблеми гормонального статусу та нормального функціонування репродуктивної системи. Протягом багатьох років серед медиків існувала думка, що гіперестрогенія є фактором, що провокує розвиток ЛМ. Однак дані численних досліджень неодноразово підтвердили той факт, що підвищений вміст естрогенів виявляється далеко не у всіх пацієнток, що звернулися. Також було виявлено, що на розвиток і зростання патології впливає стан рецепторного апарату 
матки.
При вступі в зв’язок з гормонами специфічні білки-рецептори можуть утворювати один з двох комплексів – естроген-рецептор або гестаген-рецептор. На сьогоднішній день велика увага фахівцями приділяється прогестерону та його стимулюючої дії. При цьому вплив прогестерону та прогестинів може бути різним. Перше вплив виражається в обмеженні відповіді тканин на стимуляцію естрогенами, що відбувається в результаті зменшення кількості естрогенових рецепторів, а друге – в самостійній стимуляції проліферації. Переважання одного із зазначених факторів і вплине на остаточний результат.
Лейоміома матки: симптоми і ознаки
В залежності від розмірів, кількості і локалізації патологічного зміни при захворюванні лейоміома матки симптоми її можуть виражатися незвичайними менструальними кровотечами, виділеннями згустків крові і подовженим менструальним періодом. А це вже загрожує такими проблемами, як:
- збільшення розмірів живота;
- розвиток анемії;
- болі при статевих контактах;
- болі в тазу, ногах, спині;
- запори і ожиріння;
- часті сечовипускання;
- відчуття тиску та важкості в тазі.
Що стосується локалізації новоутворення, вона представлена трьома формами:
На фото лейоміома матки у всіх її формах виглядає так.
Виявляється патологія зазвичай при гінекологічному огляді. Для визначення величини матки фахівці проводять дослідження тазу. Остаточна постановка діагнозу відбувається після ультразвукового дослідження черевної порожнини. Виявлення міоми може статися і в результаті комп’ютерної томографії або магнітно-резонансної томографії. Всі ці безболісні методики є високоточними і швидкими у виконанні.
Діагноз лейоміома матки: консервативні та хірургічні методи лікування
Консервативне лікування лейоміоми спрямовується на усунення факторів, що викликали розвиток і зростання новоутворення (терапія анемії і запальних процесів, відновлення нормального кровонаповнення органів малого тазу і вегетативного рівноваги, ліквідація венозних застоїв та ін). Консервативне лікування, що призначається в репродуктивному віці, дозволяє стримувати подальший ріст пухлини, запобігаючи видалення матки і надаючи жінці можливість мати дітей. Хірургічне лікування у вигляді консервативної міомектомії проводиться у пацієнток віком до 40 років. При цьому найбільш раціональним буде видалення вузлів макроскопічних розмірів, діаметральний значення яких не перевищує 5 див.
Не чекаючи збільшення патології у розмірах, лікар пропонує лапароскопію. Проведення консервативної міомектомії вимагає обов’язкового обліку морфологічного типу пухлини. Операція з видалення міоми може виконуватися як:
- гістероскопічна міомектомія;
- абдомінальний (звичайна) міомектомія;
- лапароскопічна міомектомія.
Гістеректомія увазі повне видалення матки, яке проводиться або через піхву, або за допомогою лапароскопії або відкритої хірургічної операції. Після операції, проведеної під загальним знеболенням, жінка потребує кількох тижнів відновного періоду. Емболізація маткових артерій – інноваційний не хірургічний спосіб лікування лейоміоми, проводиться як мікророзріз в паховій області пацієнтки. Лікар-ангиографист проводить через нього тонкі катетери спочатку в стегнову артерію, а потім в маткову, вводячи в її просвіт емболи.
Пацієнтам віком старше 40 років при наявності показань видаляють всю хвору матку, оскільки в цьому випадку існує ризик переродження лейоміоми в саркому або аденокарциному – злоякісну пухлину. Однак не відразу лікар буде наполягати на операції. По мірі появи перших симптомів лейоміоми матки жінці спочатку буде запропоновано медикаментозне лікування. Його основу становить призначення протизаплідних препаратів, у складі яких присутній естроген, нестероїдних протизапальних засобів, гормональної терапії.
Деякі з гормональних препаратів мають побічні ефекти, інші ж абсолютно нешкідливі для жіночого організму навіть при тривалому вживанні. Тому лікар їх призначає тільки на певний проміжок часу. Мінусом медикаментозної терапії є відновлення росту новоутворення по мірі її закінчення, що спостерігається в більшості випадків. Якщо не вдалося досягти позитивної динаміки, наступним кроком буде інвазивна методика лікування.
В домашніх умовах для лікування лейоміоми матки жінка може приготувати цілющий відвар по такому народному рецепту. 2 р глоду, 1 г календули, 1 г ромашки, 3 г пустирника, 2 г звіробою, 1 г кори крушини і 3 г безсмертника перемішують, висипають в термос і, заливши півлітра окропу, залишають на ніч для настоювання. У готовому вигляді засіб приймають 2 рази на день за півгодини до їжі (по 200 мл). Так надходять протягом 3 – 4 місяців.
