Зайнятися кролівництвом мене змусила саме життя: з’явилося трохи вільного часу і треба було поправити здоров’я (підвищився вміст холестерину в крові). Тут я і згадав про своїх улюблених «ушастиках». Відразу ж переді мною постало серйозне питання, які ж породи розводити на подвір’я: кролів-велетнів або м’ясних бройлерних тварин?
Перечитавши гору спеціальної літератури, в тому числі і старі книжки, видані ще у радянські часи, ознайомившись з кролиководческими фермами в нашій республіці, я зробив вибір на користь м’ясних бройлерних порід — каліфорнійської, новозеландської білої і бургундської. Хочу зізнатися, що я починав працювати з 10-ю породами. Однак для багатьох з них я відмовився з різних причин. Головні з них: неохоче йшли в злучку і нечисленні окроли.
Наша домашня ферма розрахована на 350-400 кроликів одночасного утримання на відкритому повітрі з урахуванням цілорічних окролів. На ділянці 14 соток кроликофер – ма займає куточок розміром 14?5 м, складається з 17 блоків двоярусних клітин (у блоці 4 клітини) і сараю для сіна. Невелика площа, виділена під кроликоферму, не годиться для утримання кролів-велетнів.
А тепер обосную мій вибір на користь бройлерних кроликів порід.
Кролики бургундської породи — найбільш універсальні, навіть при повних годівницях звірята жебракують.
По-перше, при утриманні кролів-велетнів на подвір’ї спостерігається малий оборот клітин. Адже велетнів треба відгодовувати цілих 6— 7 місяців, а бройлерів — всього 3,5—4 місяці. Клітини у мене на подвір’я розміром 0,6 кв. м, в них можна помістити лише 2-х кролів – велетнів. Такий же клітини вистачає для комфортного життя 6-7-мі кроликам – бройлерам.
По-друге, бройлерні породи можна з успіхом утримувати на сітчастому підлозі, який дуже гігієнічний, на ньому завжди чисто і сухо. Зміст кроликів-вели – канов оптимально на рейковому дерев’яній підлозі. А дерево, як його не обробляй, вбирає в себе відходи життєдіяльності кроликів. В результаті такої підлогу швидше приходить в непридатність.
По-Третє, для кролів-велетнів потрібно значно більше кормів.
По-четверте, у таких великих кроликів менший вихід чистого м’яса (голова і вуха великі, шкура товще і важче, кістки великі), так і м’ясо кролів-велетнів за смаком поступається бройлерам. У бройлерів воно більш ніжне, соковите і дієтичним показниками набагато вище.
Новозеландські білі кролики поступливі, ласкавіше кішки.
Раціон моїх вуханів в обов’язковому порядку складається з сіна, комбікормів, зерна і води. Все це повинно бути постійно в клітинах і в достатній кількості у молодняку і у годуючих самок. Дорослим самичкам і самцям потрібно дозувати корми (я даю жменю зерна і стільки ж комбікорму на добу, а кількість сіна в раціоні не обмежую). Вибрані мною бройлерні породи дуже швидко жиріють, в результаті метушні-кают проблеми зі спарюванням і окролу.
Мої вихованці додатково отримують ще й соковиті корми. Взимку чергую улюблену кроликами капусту (даю помалу, щоб не було здуття), буряки кормові, морква, яблука (краще некислих сортів). Ну, а влітку моїм вухатим «гурманам» справжнє роздолля. На початку сезону даю кульбаби, листя лопуха, кінського щавлю, потім перекладаю звірків на топінамбур, конюшина, кукурудзу (зелень і качани). Звичайно, організація такого різноманітного годування забирає багато часу, але витрати компенсуються більш високими темпами зростання кроликів і задоволеними мордочками моїх подопеч-них. І повірте — якщо згодовувати соковиті корми в міру і уважно стежити за тим, щоб у годівницях не було вологої трави (підв’ялювати навіть в суху погоду!) та гнилі коренеплодів — ніяких отруєнь і розладів травлення не буде. Моя порада: траву і коренеплоди краще не мити, а просто очищати від бруду.
З трьох розводяться мною порід кроликів сама все-ядная — бургундська. Ці звірки навіть при повних годівницях жебракують. За рахунок цього спочатку вони трохи випереджають в зростанні і розвитку особин інших порід, хоча взрослыепфоли – ки всіх трьох порід приблизно-тельно рівні за розмірами.
За характером самі лагідні кролики — новозеландські білі (ласкавіше кішки). Ні одна самочка навіть не реагує, коли оглядаєш гніздо після окролу. Не треба спеціально закривати лаз у гніздовий ящик.
Самки каліфорнійської породи відрізняються вже більш суворим характером, а вже бургундки при вторгненні в їх гніздо так і норовлять хапнути за руку. Але тим не менше при різниці в характерах всі три породи наділені відмінними материнськими якостями, охоче вигодовують підкидьків і жодного разу не викинули чужих кроленят з гнізда. Таку перекомплекта – цію гнізд припадає робити досить часто, адже одна кролиця народить 6-7 кроленят, а друга — 11-12, а то й 14.
Самки каліфорнійської породи відрізняються більш суворим характером і наділені відмінними материнськими якостями.
Для вирощування на м’ясо схрещую породи між собою. Від схрещування калі-форнийской і новозеланд-ської порід виходять помісі, схожі на каліфорнійців, тільки мордочки у звірків то гострі, тупі. Помісі бургундської і м’ясних порід чорні або сіро-чорні. Якщо батьки у звірків бургундської і новозеландської порід, то серед них зустрічаються екземпляри як чорного забарвлення, так і коричнево-помаранчевого, як у чистокров-них бургундців.
Слід особливо відзначити, що в злучку самочок пускаю у віці 4-4,5 місяці. Широко використовую полууплотненние окроли. Влітку нагоди на 21-й день після окролу, і малюки перебувають з самкою в цьому випадку до 35 днів. Взимку організую злучку на 31-й день після окролу і малюків отсаживаю на 45-й день. Прищеплюю малюків на 45-й день і відразу розсаджувати по клітинам — самців і самок окремо. Щоб не билися кроленята з різних гнізд, перебиваю запах їх рідних клітин — бризкаю освіжувачем повітря в клітку і на кожного звірка зверху над хвостом.
При вирощуванні цих цікавих тварин виникає багато питань, і багато з них вирішуються досить просто. Це і профілактика хвороб (легше запобігти хворобі, ніж потім лікувати), і особливості окролів і вирощування малюків у зимовий період (так, наприклад, нинішньої зими на моїй кролико-фермі був виводок при температурі -28°С), і багато іншого.
Буду радий поділитися своїми знаннями, спостереженнями, досвідом з вирощування кроликів і вислухати вас, дорогі читачі журналу.
О. Р. ЧЕКАЛОВ.
