Літо у мене нині пройшло під знаком спасіння… жаб. У наших болотистих краях їх багато, стрибають між грядок, як коники, ми вже до них звикли. Ну а сусіди цю живність невзлюбши.
Стверджують: що всю полуницю жаби у них поїли, всі грядки перериті. Деякі готові курчат в город пустити, щоб ті всіх жучків-черв’ячків-жаб поклювали.
«Даремно ви з ними воюєте кажу сусідці. Живляться земноводні мошками та черв’яками, рослини не чіпають. Швидше за все, мурахи, слимаки та пташки ласують ягодами. Жаби ж за слимаками в полуниці полюють. Якщо вивести слимаків, жаб не буде чого їсти, і вони підуть. І потім, не можуть жабки перерити весь город, вони вдень зариваються в землю, а вночі виходять на полювання. Якщо під землею нори, лайте кротів, землерийок і мурах.
У мене, наприклад, на дачі спокійно живуть жаби, ванну для поливу облюбували. А діточки: в тому числі і сусідські в захваті. Навіть перепис населення на ділянці провели, нарахували 17 жабенят.
А нещодавно читаючи з внучкою про земноводних: зустріли цікавіше вислів Марка Твена «Жабам тільки не вистачає освіти, а так вони на все здатні».
Не варто жаб відносити до шкідників! Навпаки, берегти їх треба. На жаль, зі ста жаб зиму переживає тільки одна. Мабуть. тому природа передбачила їх високу народжуваність.
Все літо я знаходила земляних жаб в «проблемних» місцях в капусті, кабачках, де зазвичай слимаки водяться, мурахи та комарі. Так от, всієї цієї сарани стало набагато менше. Квакушки тільки користь приносять, не бачила я, щоб вони щось з’їли або згризли. Полуницю ж я зазвичай обкладываю хвоєю від новорічних ялинок, і вона завжди ціла.