Казка про сірого вовка і козлятах
Напередодні нового року 2015 ми пропонуємо вам казку про сірого вовка і козлятах. Цікава казка, яку можна розіграти на вашому новорічному святі.
Про сірого вовка і козлятах
Казку я знаю хлопці.
На лісовій галявині
В дерев’яній хатинці
Коза з козенятами жила,
Ростила їх вона одна.
Батько сімейства був «козел»,
Кинув їх до іншого пішов.
Мамою коза була справжньою,
Виховала козляток як треба сама.
Спритні, здорові, розумні,
Всі захоплені спортом.
Бізнесом мама-коза заправляла,
Часто козляток одних залишала.
В її фірмі «Маслодел»
Досить багато було справ.
Молочний бізнес процвітав
І дохід великий давав.
А в сусідньому ліску
Під ракитовым кусточком
Жив розбійник волчара,
Він не витрачав дарма.
Вирішив він козу пригорнути
І бізнес у неї забрати.
До дрібниць продумав план
Як набити собі кишеню.
Насилу себе, не обтяжуючи,
А розбоєм промишляючи.
Вирішив козенят він захопити,
Так викуп за них запитати.
Ось до хатинці він підходить
І грубим голосом заводить:
-Двері, козенята, відкривайте,
Свою матінку зустрічайте.
Принесла вам молока,
Йогурт, сиру, сиру.
– Що-то голос з хрипотою,
Це що, мамуль, з тобою?
– Напевно, сильно застудилася,
А бути може, обкурилась?
– Так курнула табачку,
Ніяк кинути не можу.
Ну, пускайте ж мерщій,
Не тримайте біля дверей.
-Е, ні, мамуля не поспішай,
Інший будинок собі шукай.
– У мами ніжний голосок,
Вона не курить тютюн.
– Це ти, розбійник сірий,
Не відкриємо тобі двері.
– По-добру, По здорову забирайся
І більше тут не з’являйся.
– Про сірого розбійника прадіда вашому
Всі розповіла нам бабуся наша.
Заскрипівши зубами від досади,
Сховався сірий в траві за кусами.
Расхрабрились козлятки марно –
– Змагатися зі мною небезпечно.
Використовую варіант другий,
І потраплю я до вас додому.
Приготувавши диктофон,
Поринув у солодкий сон.
Козенята час не втрачали
І свій план дій обговорювали.
А тут і мама підходить,
Свою пісеньку заводить:
Дінь-дон, дінь – дон
Кришталевий дзвін дзвіночка
В окрузі розливається,
Ваша мама повертається.
-Мої детушки, мої хлоп’ята,
Відчиняйте двері матінці.
Несу пиріжки капустяні,
З пилу, з жару дуже смачні.
Козлятки матінку впустили,
Двері міцно закрили,
Про вовка вирішили мовчати,
Щоб маму не хвилювати.
Вранці мама як завжди
Наказ козлятушкам дала,
Щоб двері міцно закривали,
В дім нікого не впускали.
Нагадала, що в пісеньці завжди
Будуть нові слова.
Дала кожному роботу
І помчала без піклування
У свою фірму «Маслодел»,
Як завжди там багато справ.
Козенята час не втрачали,
Готувати зустріч вовкові сталі.
Розбійник між тим прокинувся,
Стрепенувся, потягнувся
І вирішив: пора на діло,
І пішов до хатинки сміливо.
– Диктофон зараз включу,
Козенят в заручники візьму.
Через цих маленьких козенят
Відразу стану я багатий.
Але, не встигнувши включити диктофон,
У двері падає раптом він.
Від шкірка банана
Винна в тому була.
Вовк тихенько простогнав,
Пліч від болю почухав
Тут же швиденько підхопився
І диктофон швидше включив.
З диктофона трелі ллються,
А козенята там сміються.
– Твої справи, розбійник, погані,
Ми тепер вже не лохи.
Це ти, волчара, нуль,
У нас вже інший пароль.
-Відкриваємо двері, братці,
Тільки, цур, вам не лякатися.
,Місця всі займаємо свої,
Ну, вовк розбійник, постривай!
Вовк через поріг ступив,
І тут же потрапив у петлю.
Ніяк не зрушиться нога,
Ніби приросла до підлоги.
Від досади голосно завив
І козенятами пригрозив:
– Стережіться, козячі діти,
Я сильніше за всіх на світі,
Всіх я вас переловлю,
Ось тільки петлю развяжу.
Ух, я голодний як раз,
Зроблю шашлик з вас.
– Ти не дуже-то хвались,
Для початку охладись.
І негайно цебер з водою
Накрив вовка з головою.
Вовк розпластався на підлозі,
А козлятушки йому:
– Твоя, вовк, шкіра хороша,
Послужить нам замість килима.
– Нам буде м’яко і тепло,
І не образить нас ніхто.
Дядько баран до нас приїде зараз
І шкірку твою він зніме якраз.
Тут, зрозумівши, що справа туго,
Вовк, заїкаючись від переляку,
Став просити козлятушек
Його сірого пробачити.
-Вже ви, мене хлопці, вибачте,
Гріх на душу не беріть.
Зла я вам чинити не буду,
На вас працювати я буду справно.
Буду вам вірним слугою,
Буду сторожовий пес,
В саду в будці буду жити,
Вірою і правдою служити.
Добрими були козенята
І повірили вовкові, хлопці.
Ну, а ви б як вчинили,
Якщо б вовки до вас приходили?
Автор: Алевтина Отмахова
