Патологічний стан, викликаний недоліком гормонів щитовидної залози, ендокринології іменується як гіпотиреоз. Оскільки ці гормони справляють безпосередній вплив на більшість обмінних процесів, що протікають в людському організмі, то навіть при їх найменшому дефіциті порушується функціональність всіх органів і систем. Розвинутися патологія може і як наслідок захворювань гіпофіза і гіпоталамуса. Пояснюється це залежністю нормальної функціональності щитовидної залози від ТТГ – тиреотропний гормон, який є секретом гіпофіза, і від ТРГ – тиреотропинвысвобождающего гормону (секрет гіпоталамуса).
Причинами розвитку даного захворювання щитовидної залози можуть стати такі відхилення, як:
- Поразка щитовидної залози – вроджене або набуте, що приводить до спотворення її розмірів і зниження функції вироблення гормонів. Зазвичай такі стани виникають після операцій, які передбачають видалення частини залози, при раку щитовидки, після хіміо – та променевої терапії.
- Недостатній вміст йоду в організмі – проблема населення, що проживає далеко від моря. Їх раціон може бути збіднений йодовмісними продуктами.
- Ураження мозку і структур, що регулюють роботу щитовидної залози, також може стати причиною зменшення концентрацій йоду. Гіпотиреоз щитовидної може виникнути при пухлинних або інфекційних захворюваннях головного мозку або після травм голови.
- Відсутність сприйняття організмом гормонів навіть при утриманні їх в достатній кількості.
Різновиди захворювання та їх симптоми
Вроджений гіпотиреоз обумовлений аутоімунним ураженням щитовидної залози. Надмірна кількість пролактину пояснюється первинним захворюванням, вагітністю і пологами. Для вторинної форми захворювання характерно розвиток патологічного процесу в гіпоталамо-гіпофізарній системі і зниження концентрації ТТГ в крові. У цій формі спостерігається недостатність багатьох тропных функцій гіпофіза.
Патологія має негативний вплив на всі обмінні процеси, а вона розвивається поступово. У захворювання щитовидки, симптоми спочатку проявляються у вигляді слабкості і млявості, погіршення пам’яті, збільшення маси тіла. Хворий стає загальмованим і сонливим, постійно мерзне через пониження температури тіла. Пізніше ознаки захворювання доповнюються здуттям живота, закрепами, випадінням волосся і сухістю шкіри, настає безпліддя. Слух знижується, голос – грубіє.
Характерною ознакою недуги вважається бліде одутле обличчя з синюшними губами. Шкіра грубіє і лущиться. В останніх стадіях захворювання у дорослих хворих розвивається мікседема – набряклість всіх тканин і органів. Особливо помітно її прояв навколо очей, на нижніх кінцівках, передпліччях і долонях. Набряклий язик не вміщується в роті, і на ньому залишаються відбитки зубів. Кретинізм, або недоумство, розвивається у дітей з вродженими формами захворювання.
Субклінічний гіпотиреоз не має певної клінічної картини, але розпізнати порушення функцій щитовидної залози можна за результатами лабораторних досліджень. Так, цій формі притаманне підвищення рівня тиреотропного гормону, причому рівні вільних Т3 і Т4 залишаються в нормі. У деякому роді цей різновид хвороби є лише первинною стадією розвитку патологічного процесу і явних ознак вона не має. Ризик придбання субклінічної форми гіпотиреозу підвищується у жінок після 50 років у 10 – 20 % від усього жіночого населення.
У деяких пацієнток можуть з’явитись такі ознаки захворювання:
- незначні серцеві симптоми;
- порушення менструального циклу;
- гіперхолестеринемія.
Прихований перебіг захворювання може виражатися по-різному. Жінки часто перебувають у пригніченому настрої, тужать, впадають в депресію. Деякі пацієнти скаржаться на погіршення уваги і пам’яті, зниження інтелекту. Сон може бути переривчастим або відсутні взагалі, або навпаки, хворому докучає підвищена сонливість. Розвиток синдрому внутрішньочерепної гіпертензії, що призводить до головних болів, відбувається при відсутності своєчасної діагностики та лікування захворювання.
Прихований гіпотиреоз може маскуватися і під шийний або грудної остеохондроз. Насторожувати хворого мають наступні явища:
- будь-які дискомфортні відчуття в руках – печіння, поколювання, «бігають мурашки»;
- слабкість і м’язові болі;
- підвищення артеріального тиску;
- мастопатія;
- зміна рівня холестерину в крові у більшу сторону.
Набряклість повік або набряки будь-якої ділянки тіла невідомого походження найчастіше виявляються єдиним достовірним симптомом гіпотиреозу. Важлива роль у розвитку патології відводиться і вторинного імунодефіциту, виникнення якого може відбуватися навіть при найменшому зниження функціональності щитовидної залози. Ознакою прихованого перебігу захворювання може бути і анемія, так як стимуляція кровотворення також залежить від гормонів щитовидки.
Лікування і профілактика
Терапія захворювання полягає в призначенні синтетичного аналога тироксину – препарату Левотироксину, здатного своїм впливом повністю нормалізувати порушений обмін речовин. Але дія його, на жаль, не миттєве. Приблизно через 7 – 14 днів від початку лікування хворому починає поступово повертатися енергія. Схема прийому ліків підбирається лікарем на підставі аналізу ТТГ (його рівень не повинен виходити за межі норми).
Низькі показники ТТГ вказують на високі дозування препарату і навпаки, – високий рівень ТТГ свідчать про недостатності дози. Лікування хворий отримує довічне, з перевіркою ТТГ кожні 2 – 3 місяці. Як тільки необхідна доза препарату буде встановлено, ТТГ хворий може перевіряти 1 раз на рік. При перевищенні доз Левотироксину прояви хвороби можуть доповнитися підвищеною пітливістю і дратівливістю, прискореним серцебиттям.
У процесі лікування хворий повинен враховувати, що інші ліки і деякі харчові продукти порушують всмоктування основного лікувального препарату, тому про їх вживанні слід обов’язково повідомити лікаря.
Проаналізуйте свій раціон харчування і перегляньте аптечку на предмет наявності таких заборонених компонентів, як:
- клітковина і соєві продукти, що вживаються у великих кількостях;
- препарати кальцію і заліза;
- холестеринамин;
- гідроксид алюмінію, що міститься в противокислотных препаратах.
Профілактика вродженого гіпотиреозу полягає в своєчасному і правильному лікуванні будь-яких інфекційних захворювань майбутньої матері, токсикозів та патологій щитовидної залози, що розвинулися під час вагітності. В цілях попередження розвитку набутої форми захворювання увага повинна приділятися правильному прийому тиреоїдитів, своєчасного лікування всіх гострих і хронічних захворювань інфекційної природи, загальнозміцнюючу заходів.
