ВКВ є поширеною патологією, що має відношення до групи дифузних захворювань сполучної тканини. З-за вироблення широкого спектра антитіл до власних тканин розвивається ураження шкірних покривів, органів і систем. Іншими словами, системний червоний вовчак у дітей – це хронічний запальний процес, що супроводжується аутоімунними порушеннями і приводить до розвитку алергії на власні тканини. Точні причини ВКВ на сьогоднішній день медицині не відомі, але велика роль відводиться спадкового фактору.
Наприклад, частота захворюваності на ревматизм або ревматоїдним артритом у членів родини дітей, хворих на СЧВ, може в 5 разів перевищувати частоту розвитку цих захворювань в загальній популяції. Також варто відзначити і високий ступінь ризику розвитку СЧВ у однояйцевих близнюків – вона в 50 разів перевищує випадки захворювання у двійнят, що також вказує на вплив спадковості. Інсоляція як фактор зовнішнього середовища найчастіше виступає провокатором патологічного процесу та його подальших загострень. Якщо проаналізувати медичну статистику, то можна побачити, що в більшості випадків хворіють дівчатка-підлітки в період гормональної перебудови організму. Таким чином, можна зробити припущення про вплив гормонального фону на розвиток захворювання.
До числа причин неконтрольованої вироблення організмом антитіл до власних тканин слід віднести і такі явища, як:
- Вакцинація;
- Вірусна інфекція;
- Психічна травма;
- Переохолодження.
Небезпечно це захворювання? Так, воно дуже важке, і при відсутності своєчасної адекватної терапії може закінчитися смертю хворого. Завдяки кваліфікованим призначень лікаря можна досягти стану тривалої ремісії на кілька місяців або років. Тільки при чіткому виконанні всіх рекомендацій можна уникнути нових загострень.
Як проявляється СЧВ у дітей: симптоми і ознаки
Розвиток патологічного процесу зазвичай починається з незначних болів у суглобах, підвищення температури тіла і практично непомітних висипів на тілі. У рідкісних випадках ознаки червоного вовчака проявляються одночасно і в яскраво вираженій формі. Характер висипань при цьому може бути різним. Плями бувають ізольованими і злитими воєдино, але добре помітними від здорової шкіри.
Улюбленими місцями ВКВ є щоки і ніс, і висипання на обличчі приймають форму метелика з-за поразок цих ділянок. Інші ознаки хвороби можуть проявлятися у вигляді сухості шкіри, ламкості нігтів і волосся. При ураженні легенів дитина відчуває біль у грудях. Якщо патологія торкнулася центральну нервову систему, тоді у дитини розвивається порушення сну, виникають галюцинації. Ослаблений малюк стає примхливим і дратівливим.
Об’єктом ураження, захворювання стають сполучні тканини і кровоносні судини. Протягом ВКВ представлено 3 формами:
Незалежно від стадії перебігу процесу він завжди вражає нирки і центральну нервову систему.
Способи лікування ВКВ
Лікування починається відразу ж після обстеження, і головний упор лікар повинен зробити на відновні процеси. Для цього він призначає курси кортикостероїдних гормонів та імунодепресанти – препарати, що пригнічують імунітет. Призначення медикаментозної терапії повинні обов’язково доповнюватися вітамінними комплексами. Преднізолон призначається тривалим курсом для усунення агресивності імунної системи. Метилпреднізолон має такий же вплив, але він дещо м’якше в плані розвитку побічних ефектів.
Призначення Циклофосфану робиться при ураженнях нирок і нервової системи. Використовують його для пульс-терапії, за якої введення препарату здійснюється внутрішньовенно, великими дозуваннями і через певні проміжки часу. Високоефективними препаратами є і такі ліки:
- Мофетилу микофенолат;
- Делагіл;
- Азатіоприн;
- Метотрексат;
- Циклоспорин A.
Вибір того чи іншого депресант здійснюється фахівцем на підставі форми захворювання та тяжкості загального стану дитини. Лікування проводиться в ревматологическом відділенні. Але буває, що організму для одужання недостатньо заходів стандартної терапії. В цьому випадку хворому рекомендовано лікування стовбуровими клітинами. Суть методики полягає в паркані стовбурових клітин хворого, і пацієнт проходить терапію, спрямовану на руйнування всієї імунної системи.
Після цього взяті раніше клітини вводяться заново, а функціональність імунної системи відновлюється. Завдяки такій процедурі припиняється вироблення антитіл на власні тканини. Незважаючи на всю ефективність даної методики, вона дуже небезпечна для здоров’я, тому наполягають на її проведенні фахівці тільки в тих випадках, коли одужання при звичайному лікуванні добитися не вдасться.
