Бабине літо вірш
Нахилився до землі
Кущ ранету на задвірках.
Погрузневшие джмелі
Залягли у віконних стулок.
Догорає лобода
На пагорбах прощально-літніх.
Над дорогою дроти
Ловлять ластівок останніх.
Повітря-чисте і гіркуватий-
Випливає з лощини
І тече на захід
Остигає вощиною.
Плоди осипаються
На стежку у ранету.
Немов червоні сліди
Убутного літа.
Яблук падаючих стук-
Зойк втрачають сознанье-
Болем майбутніх розлук
Стрясає мирозданье!
Автор: Василь Познанський
