Зміст:
- Корисні властивості амаранту
- Широке застосування амаранту
- Шкоди та протипоказання амаранту
Амарант, який ще називають щирицей, півнячими гребінцями, бархатником, котячим хвостом, культивують уже більш 6 тис. років, роблячи з його зерен амариту – «напій безсмертя», борошно, олію. Його давали немовлятам і брали з собою в похід, вважаючи, що воно є унікальним джерелом здоров’я і сили. Після реформ Петра 1 ця культура в Росії виконує скоріше декоративну функцію, а деякі підвиди застосовуються в якості корму для худоби.
Корисні властивості амаранту
Стародавні індійці називали амарант «золотим зерном Бога» і треба сказати, не даремно. Наукові дослідження останніх років оприлюднили факти, завдяки яким людство дізналося про величезну користь цієї рослини для організму.
В першу чергу воно містить білок високої якості, багатий лізином – найціннішою для організму амінокислотою. У зв’язку з чим японці за поживністю прирівнюють бархатник до морепродуктів.
Користь амаранту полягає у вхідному до його складу сквалені. Це речовина – природний компонент епідермісу людини, він у складі щириці здатний боротися з захворюваннями шкіри – ранами, порізами, гнійними інфекціями, а ще раком.
Рослина на 77% складається з жирних кислот, а за рахунок переважання лінолевої кислоти воно отримує можливість регулювати кров’яний тиск, стимулювати роботу гладких м’язів.
Властивості амаранту боротися з вільними радикалами, відновлювати ліпідний обмін, стабілізувати кількість холестерину в крові пояснюється входять до його складу токоферолом.
Присутні в ньому вітаміни А, РР, С, групи В, а ще мінерали – мідь, залізо, марганець, сильний, цинк, кальцій, калій, натрій, фосфор, магній. Фосфоліпіди є безпосередніми учасниками будівництва клітин, фітостероли виступають профілактикою атеросклерозу, а флавоноїди, які зміцнюють судини.
Широке застосування амаранту
Не тільки насіння амаранту, але і суцвіття, листя використовують в самих різних цілях. У кулінарії застосовуються зерна і листя, що володіють м’яким ароматом і смаком горіха. З перших роблять напої, борошно. З неї в подальшому печуть кондитерські, борошняні вироби, які виходять пишними, приємно пахнуть і довго не черствіють.
Молоді пагони і листя використовують для приготування салатів, гарнірів, рибних страв: їх бланшують, обсмажують, томят на пару. У медицині застосовують масло цієї рослини, а ще сік, настій, відвар.
Похідні цієї рослини використовують як для внутрішнього, так і для зовнішнього лікування. Вони з легкістю усунуть грибкові захворювання, екзема, герпес, будуть сприяти загоєнню шрамів, нададуть протизапальний ефект при боротьбі з прищами.
Сік гарбуза використовують для терапії захворювань порожнини рота, горла, відвар застосовують всередину для зміцнення імунітету, захисту від радіації, для покращення роботи серця, судин, для прискорення обміну речовин, нормалізації рівня глюкози в крові. Настій холодного приготування бореться з захворюваннями ШКТ, виступає складовою дієтичного харчування при аутизмі і целіакії.
Лікувальні властивості амаранту дозволяють включати його до складу омолоджуючих і оздоровлюючих масок для обличчя, адже це рослина добре живить, пом’якшує шкіру, підвищує її тонус і життєву силу. А за рахунок входять до складу сквалену і вітаміну Е щириця надає омолоджуючий ефект, перешкоджаючи передчасному старінню.
Засоби народної і традиційної медицини із застосуванням амаранту допомагають швидше відновитися після захворювань, операцій, налагодити гормональний фон, поліпшити обмін речовин та роботу всіх внутрішніх органів і систем.
Шкоди та протипоказання амаранту
Незважаючи на велику кількість позитивних властивостей, відзначається і деякої шкоди амаранту. Це рослина, втім, як і всі інші існуючі 
на сьогоднішній день, може викликати алергію, тому приймати його похідні потрібно з малих доз, стежачи за станом свого організму.
Крім того, завжди є ризик індивідуальної непереносимості. Насіння амаранту і інші частини цієї рослини не можна приймати людям з панкреатит, холецистит, жовчнокам’яної і сечокам’яної хвороби. У будь-якому випадку при початку терапії котячим хвостом рекомендується спочатку порадитися зі своїм лікарем.
