Власне, щоб вирішити всі питання і проблеми, що виникають, ми пропонуємо дану статтю. Вона є універсальною: хоча кожна фірма і має власний інтерфейс, власні прошивки – в цілому налаштування є ідентичною.
Коли ми підключили роутер до комп’ютера в мережу, ми повинні скинути налаштування до заводських. Для цього шукаємо на своєму роутері кнопку “Reset” і наводимо її в дію, утримуючи протягом десяти секунд. Після цього відпускаємо і чекаємо пару-трійку хвилин, поки пристрій перезавантажиться.
Тепер вирушаємо в Центр управління мережами і загальним доступом – цей пункт знаходиться в Панелі управління, в яку можна потрапити з меню “Пуск”. Якщо ми бачимо “Підключення по локальній мережі” активним – отже, перший етап налаштування вдався.
Тепер нам потрібно підготувати сам протокол. Для цього натискаємо на напис “Підключення по локальній мережі” лівою кнопкою миші, знаходимо “Властивості”, у них – “Протокол Інтернету версії 4 (TCP/IPv4)” і тиснемо нижче ще раз “Властивості”. В них ми повинні виставити галки “Отримати IP-адресу автоматично” і “Отримати адресу DNS-сервера автоматично” – навіть якщо і є якісь дані, які потрібно прописувати вручну, вони будуть прописуватися безпосередньо в інтерфейсі роутера. Підтверджуємо наш вибір кнопкою “ОК”.
А зараз – поглянемо на нижню сторону Вашого маршрутизатора. В ідеалі там повинні міститися такі дані: http-адреса інтерфейсу, логін і пароль для авторизації в ньому. Якщо вони є – це просто чудово. Якщо ні – спробуємо розібратися самостійно.
Відкриваємо браузер. Без різниці який – Opera, Chrome, Safari, або ж будь-який інший – той, яким користуєтеся. В адресний рядок нам потрібно вписати http-адреса панелі керування інтерфейсом роутера. Як правило це http://192.168.0.1 або http://192.168.1.1. Якщо Ви бачите повідомлення про аутентифікації – значить, Ви вже на правильному шляху. Тепер, безпосередньо, логін і пароль – логін вбиваємо або дані з днища роутера, або admin або user, або ж залишаємо порожній рядок. В пароль ідентично, або дані з девайса, або також admin або user, або password, 1234, 0000, або ж – знову ж – пустий рядок. Один з варіантів напевно виявиться вірним. Найбільш можливим є варіант “admin:admin” або “user:user”.
Як тільки ми зайшли в інтерфейс, нам потрібно шукати в меню слово WAN. Це – основна настройка. Тут ми вибираємо тип підключення (не знаємо – залишаємо як є або дізнаємося у провайдера), прописуємо IP-адресу, маску підмережі, шлюзи та інші дані, які Вам надає провайдер. Якщо ж дані повинні надаватися автоматично – виставляємо відповідні галки. Після налаштування застосовуємо параметри.
Другою важливою налаштуванням є, звичайно ж, WiFi. Тут нам потрібно знову повернутися до головного меню і шукати за ключовими словами “WiFi”, “Wireless” або ж “Бездротова мережа”.
Коротко по термінам. SSID – ім’я Вашого роутера. Воно відображається на будь-якому пристрої, який шукає роутери в зоні дії.
Канал – отака частота, на якій діє Ваш роутер. Тут варто скористатися нагодою і перевести канал з режиму “авто” в будь-який вподобаний Вам канал – від 1 до 14. Рекомендується вибирати від 6 до 14, але якщо Ви помітите стрибки швидкості, некоректну роботу бездротової мережі – варто поміняти канал на інший. Для аналізу каналів також існують спеціальні утиліти, що відображають, в якому саме каналі найбільше роутерів.
Метод автентифікації – захист Вашого роутера. WPA/WPA2 є найбільш надійним, так як захищається паролем. Ключ WPA як раз і є засобом захисту – цим самим паролем.
Також в настройках роутера можна обмежити число клієнтів, щоб обмежити несанкціоновані підключення. Обчислити це досить просто: порахувати всю Вашу техніку, підключену до цього роутера, а також додати пару-трійку слотів для “випадкових” апаратів (наприклад, до Вас прийдуть гості, які забажають скористатися Вашим роутером).
У даній статті ми розглянули основний мінімум, який вимагається для налаштування роутера. Якщо ж Вам все ще щось залишилося незрозумілим – ласкаво просимо в коментарі. Вдалої Вам налаштування!
