Свято Хрещення замикав дванадцять святочних днів.

В цей день Церква святкує входження Ісуса Христа на шлях служіння людям, початок його проповіді.

У день Хрещення повсюдно в храмах, на річках, озерах, відбувається водосвяття, обряд освячення води в ополонці, зробленої у вигляді православного хреста.

Хрещення Господнє: історія свята

Хрещення господнє — Святе богоявлення

19 січня Свята Церква святкує Хрещення Господа нашого Ісуса Христа. Це один з великих дванадесятих свят, яке святкується, не менш урочисто, ніж Різдво Христове.

Можна сказати, що Різдво і Хрещення, пов’язані між собою святками, становлять єдине торжество – свято Богоявлення.

Саме в єдності цих свят нам є всі три особи Пресвятої Трійці. У віфлеємському вертепі народився у плоті Син Божий, а при Його хрещенні, з отверстых небес “Дух Святий зійшов на Нього в тілесному вигляді, як голуб” (Лк. 3, 22) і було чути голос Бога Отця, “казав: Ти Син Мій Улюблений, у Тобі Моє благовоління!”

Святитель Іоанн Златоуст пише, що “не той день, в який народився Спаситель, потрібно назвати явищем, але той, коли Він хрестився. Не через Своє народження Він усім став відомим, а через хрещення, тому і називається Богоявленням не той день, в який Він народився, а той, в який хрестився”.

Про подію ж самого Хрещення Господнього можна розповісти наступне.

Господь наш Ісус Христос, який повернувся після смерті царя Ірода з Єгипту, ріс в невеликому місті Назареті, що в Галілеї. З Пресвятою Матір’ю Він перебував в цьому місті до Свого тридцятиріччя, заробляючи на прожиток Собі і Пречистій Діві ремеслом уявного батька Свого, праведного Йосифа, який був теслею.

Коли ж виконувався тридцятий рік Його земного життя, тобто час, до якого за законом іудейським нікому не дозволялося вчителювати в синагогах і приймати сан священика, настав час явища Його народові Ізраїлевому.

Але перш того моменту, за словом пророчим, повинен був з’явитися Ізраїлю Предтеча, на якому лежала завдання приготувати народ Ізраїлю до прийняття Месії, той, про кого пророк Ісая передрік: “глас волаючого в пустелі: приготуйте путь Господеві, прямими зробіть у степу стежки Богу нашому”.

Далеко від людей, в глибині суворої Іудейської пустелі було слово боже до Йоана, сина Захарії, сроднику Пресвятої Діви, який ще в утробі матері своєї праведної Єлисавети, радісно кинулась, вітаючи свого Спасителя, якому в світі ще ніхто не знав, крім Його Пречистої Матері, що отримала євангелію від Архангела.

Цей дієслово Божий велів Іоанну вийти в світ з проповіддю покаяння і хрестити Ізраїль, щоб свідчити про світло, щоб повірили всі через нього.

Іоанн, слухаючи слова Божого, ходив по всій країні йорданській, проповідуючи хрещення покаяння для прощення гріхів. Послухати його проповідь виходила вся країна юдейська та мешканці Єрусалиму, які хрестилися у нього у водах річки Йордан, сповідуючи свої гріхи.

У іудеїв, що приходять до Івана, виникало природне запитання: «чи Не він, чаемый усіма Спаситель, Розраду Ізраїлеве?»

Хреститель ж у відповідь говорив: “Йде за мною Сильніший за мене, у Якого я недостойний, нахилившись, розв’язати ремінь взуття Його; я хрестив вас водою, а Він буде хрестити вас Духом Святим” .

І ось, в один із звичайних днів, коли Іван звертався з проповіддю до присутніх у Йордану юдеям, він Духом Святим дізнався серед людей Того, перед Ким тридцять років тому кинулась в утробі матері своєї.

Ісус прийшов із Галилеї на Йордан, щоб прийняти хрещення від Іоанна нарівні з усіма.

Іван же утримував Його, кажучи: мені треба хреститися від Тебе, і чи тобі йти до мене? Святий, бачивши перед собою Сина Божого, не підвладного гріха, сам вимагав від Нього хрещення, як що знаходиться під гріх непослуху, що перейшли від Адама на весь рід людський.

Але Ісус сказав йому у відповідь: залиш тепер, бо так годиться нам виповнити усю правду. Він не мав потреби в цьому хрещенні, як безгрішний і непорочний, народжений від Пречистої Діви Марії і Сам, по Своєму божеству, колишній джерелом всякої чистоти і святині, але, так як Він взяв на Себе гріхи всього світу, і прийшов до вод Йорданським, щоб очистити їх через хрещення.

Він прийшов хреститися для того, щоб освятити Собою водне єство, щоб і нам дарувати купіль святого хрещення. Він прийшов хреститися ще й для того, щоб Іоанн побачив виконання Божого слова, звелів йому вийти з пустелі: “На Кого Духа побачиш, що сходить і зостається на Ньому, це Той є крестящий Духом Святим” .

Святий Хреститель підкорився слову Христовому, і Йордан прийняв у свої води Того, велінням Якого почав свій перебіг.

Як оповідає Євангеліє, після прийняття хрещення Господь, зараз вийшов із води. Про це “негайно” церковний переказ розповідає, що святий Іоанн Хреститель кожного хрест у нього людини занурював до шиї і так тримав його до тих пір, поки той не сповідував свої гріхи. Тільки після цього людині дозволялося вийти з води.

Христос, який не мав гріхів, не міг утримуватися у воді, тому негайно і вийшов з річки. Коли ж Він виходив з води відкрилося небо, і Дух Святий зійшов на Нього в тілесному вигляді, як голуб, і голос із небес, що казав: «Ти Син Мій Улюблений, у Тобі Моє благовоління!»

Подібно до того, як у дні Ноя голубко сповістила про применшення води потопу, так і тут подобу голуба вказувало на закінчення потопу гріховного. Дух Святий явився людям у вигляді голуба тому, що ця птиця символ любові, чистоти і лагідності. Так і Дух Святий є джерело чистоти, безодня людинолюбства, вчитель лагідності і світу.

Згідно з церковним переказом, проповідь Іоанна Предтечі, а також хрещення їм Спасителя відбувалися на місці давньої переправи через Йордан, приблизно в 5-ти кілометрах від впадання річки в Мертве море.

Вже за часів царя Давида тут був влаштований пором, а в 19-му столітті це місце називалося “Паломницьким бродом”, із-за безлічі паломників стекавшися сюди для обмивання у водах Йорданських.

Саме цим шляхом, за 12 століть до Різдва Спасителя, вступив древній Ізраїль, під проводом Ісусом Навином, в Землю обітовану.

Тут же, за тисячу років до Боговтілення, переправився через Йордан цар Давид, тікаючи від повсталого на нього власного сина Авесалома.

В цьому ж місці переправлялися через річку пророки Ілля та Єлисей, а вже в християнську епоху цим же шляхом пішла в заиорданскую пустелю оплакувати свої гріхи преподобна Марія Єгипетська.

Сьогодні про події святого Богоявлення, того, що сталося тут, нагадує прочанам, що розташувався неподалік, грецький монастир святого Іоанна Предтечі.

Свята Церква ще з апостольських часів святкує день Святого Богоявлення, заповедуя у своїх постановах так: “хай буде у вас у великій пошані день, у який Господь явив нам Божество”.

В спогад Хрещення, в якому Ісус Христос поринав у водах Йорданських, Православна Церква здавна здійснює в навечір’я і в саме свято велике освячення води. Чинопослідування, за яким соверщаются водосвяття і благодать, що подається в ці дні воді, одні й ті ж, як в день навечір’я — Водохресного святвечора, так і в самий свято Богоявлення.

Святкове освячення води веде свій початок від традиції Єрусалимської Церкви, де вже в перші століття християнства відбувався святковий вихід до річки Йордан для спогади хрещення Спасителя вчиненням водоосвячення.

Хрещення Господнє: історія свята

Здавна і в Церкві Російській, наслідуючи традиції Єрусалимської, здійснюється в дні навечір’я і Богоявлення урочисте водосвяття.

Побожні парафіяни прагнуть в ці дні запастися свяченою водою на цілий рік, щоб вистачило до наступного Водохреща, а, приходячи додому, окроплюють свої оселі свяченою водою, повідомляючи їм, таким чином, благодать великого свята.

Джерело: Сайт Храму Христа Спасителя

Соц закладки
Соц закладки