Складно переоцінити значення винограду в житті сучасної людини і всього людства. Він став однією з перших сільськогосподарських культур, вино і оцет з найдавніших часів відігравали чималу роль у розвитку торгівлі і мореплавання. З виноградом пов’язано безліч історичних фактів і подій. Розповісти все про виноград неможливо, але одне лише те, що рослиною і його вирощуванням займається ціла наука – ампелографія, заслуговує уваги і поваги.
Згідно працям Н. В. Вавілова батьківщиною цієї культури і центром розвитку виноградарства став азіатський регіон і Близький Схід. Саме тут досі росте найбільша кількість ще маловивчених дикорослих видів винограду. Тут же, в Грузії виявлені докази існування виноробства, що відносяться до VI тисячоліття до нової ери.
З тих часів зона поширення теплолюбної культури значно розширилася. І сьогодні виноградну лозу можна зустріти хіба що на Антарктичному континенті. У загальній складності під винні і столові сорти винограду у світі відведено понад 10 мільйонів гектарів. З розвитком селекції і промислових технологій все більшого значення набувають сорти винограду не тільки для виноробства, але й для використання у свіжому вигляді, на виготовлення соків і родзинок.
Класифікація винограду: види та походження
Всього ж в роду Vitis, згідно існуючої класифікації, більше семи десятків видів, розподілених за трьома групами:
- європейсько-азіатської;
- східно-азійської;
- північноамериканської.
Європейсько-азіатська група – це, по суті, вид Vitis vinifera, культурний підвид якого дав найбільшу кількість наявних сьогодні технічних і столових сортів винограду. Вони ж за класифікацією А. М. Негруль розділені на три географічні групи:
- orientalis– східні;
- occidentalis – західноєвропейські;
- pontica– відбуваються з узбережжя Чорного моря.
З 28 видів, складових американську групу, добре відомі і культивуються три. При цьому Vitis labrusca – це не тільки предок більшості американських сортів, але і вигляд, чиї нащадки, завдяки невибагливості і врожайності, найбільш широко поширені у світі. Ягоди цього виду легко дізнатися по своєрідному смаку, який часто називають «лисим» або суничним. Прикладом самого поширеного природного гібрида європейського і американського типу служить технічний сорт винограду Ізабелла, чия історія налічує вже майже два століття.
Найчисленніша східноазіатська група винограду включає 44 види, з яких вивчений і використовується у виноградарстві всього один. Це Vitis amurensis – амурський виноград.
Сьогодні в професійних і аматорських господарствах вирощуються кущі, дають округлі й довгасті ягоди всіх відтінків від майже чорного та фіолетового до янтарно-жовтого і зеленого.
Причому білий виноград – це також результат селекційної роботи, але виконаної самою природою. Всі дикорослі види винограду дають темну ягоду, але в результаті спонтанної мутації, яка вдало закріпилася, частина рослин втратила здатність виробляти забарвлюють плоди антоціани. Так і з’явилися сорти білого винограду.
Однак виноград – це не тільки рослина, що дає соковиті ягоди, але і ефектна декоративна ліана. Тому окремі види, наприклад, амурський і дівочий виноград, а також Ізабеллу активно використовують у ландшафтному дизайні та озелененні. Є навіть кімнатний виноград. Це далекий родич культурних представників роду Vitis – циссис, за формою листя і увазі куща нагадує своїх плодоносних побратимів.
Сучасні сорти винограду та селекція нових різновидів
Якщо ж говорити про існуючі сорти винограду, чиї ягоди давно і міцно увійшли в життя людини, у світі їх налічується понад 20 тисяч, причому переважна більшість – це гібриди, в генотипі яких є європейський культурний виноград, американський лабруска та амурський вигляд.
У кожного цього виду є свої переваги і недоліки, тому селекціонерами ведеться активна робота по виділенню кращих рис і отримання нових столових і технічних сортів винограду:
- з високою зимостійкістю;
- з великої, солодкої або бессемянной ягодою;
- з більш ранніми термінами дозрівання;
- з рясними регулярними врожаями;
- з доброю стійкістю до хвороб і шкідників.
Ще в середині минулого століття Мічурін зміг отримати стійкі гібриди зимостійкого амурського винограду і невибагливих американських сортів, багато що використовуються й досі ранні сорти винограду, що дозволило значно розширити межі виноградарства в Радянському союзі.
Більше половини регіонів, де в Росії вирощується виноград, відносять до зон з різко континентальним кліматом.
Це означає, що лоза повинна витримувати:
- суворі зими;
- заморозки, неминучі навесні і восени;
- недолік вологи у весняні і літні місяці;
- ранній період дощів, що припадає на пору дозрівання або збору врожаю.
На основі різновидів, отриманих ще в радянські роки, виведені такі непідвладними захворювань, морозостійкі сорти винограду, як Кодрянка, Захоплення, Оригінал, самі вже стали «батьками» для декількох поколінь урожайних гібридів.
Терміни дозрівання винограду
Найбільш важливою вважається проблема отримання сортів винограду винного і десертного призначення, з коротким вегетаційним періодом.
Існує думка, що здатність рослини швидко формувати врожай залежить від багатьох факторів, головний з яких – генетична схильність. Проте в різних кліматичних і погодних умовах виноград одного сорту може давати врожай з різницею у часі, що дорівнює 1-2 тижнів.
До того ж є суттєві відмінності у фенотипі між сортами північного і південного походження. Наприклад, ранній сорт винограду північного походження не тільки в короткі терміни дає солодку ягоду, але й встигає підготуватися до зими. За період вегетації його лоза визріває. Південні сорти з такими ж термінами дозрівання таким властивістю часто похвалитися не можуть, їх лоза визріває вже після прибирання грон. А у стиглих ягодах часто видно несформировавшиеся насіння.
Період з моменту, коли лопаються бруньки, до настання зрілості ягід у сортів різних строків стиглості становить:
- дуже раннього дозрівання 105-115 діб;
- раннього дозрівання 115-125 діб;
- середнього дозрівання 125-130 діб;
- середньопізнього дозрівання 130-140 діб;
- пізнього дозрівання 140-145 діб;
- дуже пізнього дозрівання 145 діб.
Правда, вже зараз існують надранні сорти винограду, при сприятливих умовах вирощування готові порадувати урожаєм через 90-95 або навіть 85 діб.
Морозостійкість винограду
Але навіть при вирощуванні сортів з короткими термінами вегетації неможливо отримати скільки-небудь значимий урожай, якщо рослини не облают необхідної зимостійкістю і не здатні вижити під час сезонних заморозків і зимових холодів. Морозостійкі сорти винограду незамінні в російських умовах з континентальним кліматом, де поряд з жарким літом і в південних регіонах зими досить суворі.
Відповідно до прийнятої класифікації сорти ділять на чотири групи:
- слабоустойчивые, зимуючі при температурах від -15 до -17 °C;
- среднеустойчивые, переносять холоду від -18 до -22 °C;
- з підвищеною стійкістю, виживають при морозах від -23 до -27 °C;
- дуже стійкі до морозів, витримують температури від -28 до -35 °C.
Цікаво, що протягом року здатність винограду протистояти холоду може змінюватися.
В період інтенсивного росту раптове похолодання до -3 °C може повністю знищити кущі навіть морозостійких сортів винограду, практично втрачають цю властивість на літній час. Пагони в цей час напоєні соками, одеревіння незначно, так і захисних речовин і запасів у рослини немає. До осені зимостійкість зростає і досягає максимуму до січня. При цьому багаторічна деревина більше захищена, ніж пагони-однолітки. А найбільшою чутливістю відрізняється місце зрощення прищепи та підщепи.
При вирощуванні невкритих сортів винограду потрібно враховувати, що різним ступенем захисту від холоду володіють і нирки на кущі:
- У більшій безпеці знаходяться сплячі бруньки.
- На другому місці знаходяться заміщають, бічні нирки.
- Центральні нирки найчастіше страждають від заморозків і зимової холоднечі.
Морозостійкість сортів винограду залежить не тільки від метеорологічних умов, але і від місця розташування лози на конкретній ділянці, її віку, ступеня готовності до зими, пошкодження хворобами і шкідниками.
Столові сорти винограду
Найбільш активна селекційна робота йде в напрямку отримання нових сортів, ягоди яких вживаються у свіжому вигляді. Саме столових сортів винограду сьогодні належить перше місце по популярності і у садівників-любителів, і у професійних виноградарів.
Із загальної маси виноград столових сортів легко виділити по ряду ознак:
- величиною і привабливій формі великих кистей;
- красивою забарвленням, формою і розміром ягід;
- вираженого аромату і смаку стиглих плодів.
При виведення таких сортів багато уваги приділяється зменшенню кислотності ягід, врожайності та отримання великих плодів і наповнених кистей. На це націлений і ряд агротехнічних заходів, що не виконуються на сортах винограду винного призначення. Серед таких прийомів:
- штучне запилення;
- нормування кистей і суцвіть;
- проріджування ягід на китицях;
- видалення темних кисті листя.
Врожайність і якість ягід столових сортів винограду також залежить від клімату, рельєфу та ґрунту, на якій росте лоза.
Якщо раніше урожай столових сортів винограду практично не зберігався, сьогодні існує різновиди, як для місцевого споживання, так і витримують транспортування і досить довге зберігання.
Безнасінні сорти винограду
Все більшою популярністю виноградарів користуються безнасінні сорти винограду, ягоди яких або повністю позбавлені кісточок, або мають лише їх зачатки. Такі ягоди знаходять попит не тільки у свіжому вигляді, з винограду роблять соки, особливо цінується не містить кісточок родзинки. Відсутність насіння є серйозним чинником залучення споживачів, тому ще недавно нечисленна група швидко розширюється, поповнюючись гібридами і сортами рожевого, чорного і білого винограду різних термінів дозрівання та призначення.
Прийнято вважати, що безнасінний виноград представлений двома типами:
- кишмиш, що належить до східної групи винограду;
- коринка, що відноситься до групи Чорноморського басейну.
Саме Кишмиш вважається одним з найбільш масових у світі сортів. Але якщо на прилавках магазинів частіше все ще зустрічається виноград з досить дрібною, але вкрай солодкою ягодою, то сьогодні селекціонери вже пропонують безкостисті ранні сорти винограду з великими плодами чорного, білого і рожевого кольору.
Технічні сорти винограду
Оскільки виноград технічних сортів призначений для переробки, то головна його відмінна риса – це вміст соку. Кількість одержуваного з ягід технічних або винних сортів винограду соку може досягати 75-85%. Другий важливий показник – це співвідношення маси гребеня і ваги ягід, які перебувають на кисті. Чим щільніше кисть і менша вага припадає на гребінь, тим цінніше сировину.
При цьому зовнішній вигляд грона, гармонійність забарвлення і розмір плодів не настільки важливі. Куди більше уваги приділяється механічного та хімічного складу ягід, цукристості і кислотності, від яких буде залежати вигляд і якість одержуваної продукції. Отримання гідного врожаю на винограді технічного сорту залежить не тільки від генетичних та біологічних характеристик рослини, але і від умов вирощування. Недарма існують виноградники, налічують вже за кілька століть історії і славляться чудовим вином.
Знавцям добре відомо, що на якість вина та його букет, крім географічного та кліматичного аспекту, впливає конкретне розташування лози. Наприклад, насиченість забарвлення ягід винних сортів винограду безпосередньо залежить від освітленості, напрямки рядів і геометрії схилу, на якому виростають кущі. Завдяки унікальним особливостям окремих сортів, наприклад, відтінку смаку, як у Каберне, або аромату, як у існуючих сортів і гібридів Мускату, виноробам вдається отримати цікаві, несхожі на інші вина та напої.
Якщо столові сорти винограду зазвичай не прив’язують до якоїсь конкретної місцевості, то для технічних сортів актуально поділ на аборигенні та інтродуковані. Причому, місцеві сорти технічного винограду дуже цінуються і є сировиною для виготовлення часом унікальних марок вин, чиє виробництво в іншій місцевості просто неможливо.
