Пропонуємо вам красиві осінні вірші Сергія Єсеніна. Кожен з нас з дитячих років добре знає вірші Сергія Єсеніна про осінь, а хтось їх читає своїм дітям і онукам. Ці вірші входять в шкільну програму для різних класів.

Короткі вірші про осінь Єсеніна допомагають не тільки розвинути мову і пам’ять, але і познайомитися з гарним часом року осінь.

Вірші Єсеніна про осіньвірші Єсеніна про осінь

Відрадила гай золота – Сергій Єсенін

Відрадила гай золота

Березовим, веселим мовою,

І журавлі, сумно пролітаючи,

Чи не шкодують більше ні про кого.

 

Кого жаліти? Адже кожен у світі мандрівник –

Пройде, зайде і знову залишить будинок.

Про всіх померлих марить конопляник

З широким місяцем над блакитним ставом.

 

Стою один серед рівнини голою,

А журавлів відносить вітром у даль,

Я повен дум про юність веселій,

Але нічого в минулому мені не шкода.

 

Не шкода мені років, розтрачених даремно,

Не жаль душі бузкову цветь.

У саду горить багаття горобини червоної,

Але нікого не може він зігріти.

 

Не обгорят горобинові кисті,

Від жовтизни не пропаде трава,

Як дерево роняє тихо листя,

Так я кидаю сумні слова.

 

І якщо час, вітром змітаючи,

Сгребет їх все в один непотрібний ком…

Скажіть так… що гай золота

Відрадила милим мовою.

 

Сергій Єсенін – Ниви стиснуті, гаї голи…

 

Ниви стиснуті, гаї голи,

Від води туман і сирість.

Колесом за сині гори

Сонце тихе скотилося.

 

Дрімає взрытая дорога.

Їй сьогодні примечталось,

Зовсім трохи

Чекати зими сивий залишилося…

 

***

Осінь

Р. В. Іванову

Тихо частіше можжевеля з обриву.
Осінь, руда кобила, чухає гриви.

Над річковим покривом берегів
Чути синій брязкіт її підков.

 

Схимник-вітер кроком обережним
Мне листя по виступах дорожнім

І цілує на горобиновому кущу
Виразки червоні незримому Христу.

 

***
По-осінньому кычет сова

По-осінньому кычет сова
Над роздоллям дорожньої рані.
Облітає моя голова,
Кущ волосся золотистий в’яне.

Польове, степове «ку-гу»,
Здрастуй, мати блакитна осика!
Скоро місяць, купаючись в снігу,
Сяде в рідкісні кучері сина.

Скоро мені без листя холодеть,
Дзвоном зірок насипаючи вуха.
Без мене будуть юнаки співати,
Не мене будуть старці слухати.

Новий з поля прийде поет,
У новому ліс оповістив свисті.
По-осінньому сипле вітр,
По-осінньому шепочуть листя.

***

Закрутилася листя золота – Сергій Єсенін

Закрутилася листя золота
У рожевою води на ставку,
Немов метеликів легка зграя
З замираньем летить на зірку.

Я сьогодні закоханий у цей вечір,
Близький серцю жовтіє дол.
Отрок-вітер по самі плечі
Заголил на берізці поділ.

І в душі і в долині прохолода,
Синій сутінок як стадо овець,
За калиткою смолкшего саду
Продзвенить і замре бубенец.

Я ще ніколи бережливо
Так не слухав розумну плоть,
Добре б, як гілками верба,
Перекинутися в рожевість вод.

Добре б, на стіг посміхаючись,
Мордою місяця жувати сіно…
Де ти, де, моя тиха радість,
Всі люблячи, нічого не бажати?

***

Про червоний вечорі задумалася дорога…
Про червоний вечорі задумалася дорога,
Кущі горобини туманнішими глибини.
Хата-стара щелепою порогу
Жує пахучий м’якуш тиші.
Осінній холод ласкаво і лагідно
Крадеться імлою до овсяному двору;
Крізь синь скла желтоволосый отрок
Лучит очі на галочью гру.
Обійнявши трубу, виблискує за повітки
Зола зелена з рожевої печі.
Кого-то немає, і тонкогубий вітер
Про кого-то шепоче, сгинувшем в ночі.
Комусь п’ятами вже не м’яти по гаях
Щербленый лист і золото трави.
Тягучий зітхання, пірнаючи дзвоном худим,
Цілує дзьоб нахохленной сови.
Все густішим хмарь, в хліві спокій і дрімота,
Дорога біла узорит слизький рів…
І ніжно охає ячмінна солома,
Звисаючи з губ кивають корів.

***
Осінь

Осінь! Небо тучно,
Вітер шумить.
Природа нудно
Усюди дивиться.

Квіти зблякли;
Дерева голи:
Сади заглохли,
Сумні доли.

І птахів не чути,
Всі полетіли.
Востаннє весни
Пісню заспівали.

Осінь! Небо тучно.
Дощик ллє,
Сумно, нудно
Час йде.

Соц закладки
Соц закладки