Пропонуємо вам красиві зимові вірші А. С. Пушкіна. Кожен з нас з дитячих років добре знає вірші Пушкіна про зиму, а хтось їх читає своїм дітям і онукам. Ці твори входять у шкільну програму для різних класів.
Короткі вірші про зиму Пушкіна допомагають не тільки розвинути мову і пам’ять, але і познайомитися з гарним часом року зима.
Вірш Зимовий ранок А. С. Пушкіна
Вірш Зимовий ранок А. С. Пушкіна
Мороз і сонце; день чудовий!
Ще ти дрімаєш, один чарівний –
Пора, красуня, прокинься:
Відкрий зімкнуті млістю погляди
Назустріч північної Аврори,
Звездою півночі явися!
Вечор, ти пам’ятаєш, хуртовина злилася,
На мутному небі мла носилася;
Місяць, як бліда пляма,
Крізь хмари похмурі жовтіла,
І ти сумна сиділа –
А нині… погляньте у вікно:
Під блакитними небесами
Чудовими килимами,
Виблискуючи на сонці, сніг лежить;
Прозорий ліс один чорніє,
І ялина крізь іній зеленіє,
І річка під льодом блищить.
Вся кімната бурштиновим блиском
Осяяна. Веселим тріском
Тріщить затоплена піч.
Приємно думати лежанки.
Але знаєш: не веліти в санки
Кобилку буру запречь?
Ковзаючи по ранковому снігу,
Один милий, віддамося бігу
Нетерплячого коня
І провідаємо поля порожні,
Ліси, нещодавно настільки густі,
І берег, милий для мене.
Вірш Зимовий вечір А. С. Пушкін
Буря мглою небо криє,
Вихори снігові крутячи;
Те, як звір, вона завоет,
Те заплаче, як дитя,
Те по покрівлі застарілої
Раптом соломою зашумить,
Те, як подорожній запізнілий,
До нас у віконце застукає.
Наша стара халупка
І сумна і темна.
Що ж ти, моя старенька,
Приумолкла біля вікна?
Чи бурі завываньем
Ти, мій друг, стомлена,
Або дрімаєш під жужжаньем
Свого веретена?
Вип’ємо, добра подружка
Бідної юності моєї,
Вип’ємо з горя; де ж гуртка?
Серцю буде веселіше.
Заспівай мені пісню, як синиця
Тихо за морем жила;
Заспівай мені пісню, як дівиця
За водою вранці йшла.
Буря мглою небо криє,
Вихори снігові крутячи;
Те, як звір, вона завоет,
Те заплаче, як дитя.
Вип’ємо, добра подружка
Бідної юності моєї,
Вип’ємо з горя: де ж гуртка?
Серцю буде веселіше.
Вірш Зимова дорога А. С. Пушкін
Крізь хвилясті тумани
Пробирається місяць,
На сумні поляни
Ллє сумно світло вона.
По дорозі зимової, нудною
Трійка хорт біжить,
Дзвіночок однозвучний
Утомливо гримить.
Щось чується рідне
У довгих піснях візника:
То разгулье удалое,
То серцева туга…
Ні вогню, ні чорної хати…
Глухомань і сніг Назустріч мені…
Тільки версти полосаты
Трапляються одне.
Нудно, сумно… Завтра, Ніна,
Завтра, до милої повернувшись,
Я забудусь біля каміна,
Загляжусь не наглядясь.
Звучно годинна стрілка
Мірний коло свій зробить,
І, докучных видаляючи,
Опівночі нас не розлучить.
Сумно, Ніна: шлях мій нудний,
Дремля смолкнул мій візник,
Дзвіночок однозвучен,
Отуманен місячний лик.
Вірші Пушкіна Зима селянин тріумфуючи
Зима!.. Селянин, тріумфуючи,
На дровнях оновлює шлях;
Його конячка, сніг зачувши,
Плететься риссю як-небудь;
Кермо пухнасті висаджуючи,
Летить кибитка завзятість;
Візник сидить на передку
У кожусі, В червоному кожушку.
Ось бігає дворовий хлопчик,
У санчата жучку посадивши,
Себе в коня перетворивши;
Пустун вже відморозив палець:
Йому і боляче і смішно,
А мати загрожує йому у вікно.
