Вірші про Новий рік зі старих дореволюційних журналів.
Журнал «Будильник» 1900 рік
Зверніть увагу на тривожні нотки віршів про наступаючий Новий рік, написаних на зламі століття
У комірках тісних, в пишних залах
Веселощами всі напоєне
Блищить шампанське в келихах,
Шипить і піниться вино.
Світ п’є за нові кручины,
Світ п’є за новий ряд негараздів,
Світ п’є за нові сивини,
Світ п’є за новий вік і рік.
Мені шкода тебе, о мій старий рік,
Мені шкода минулих старих днів.
Друзі мої! Я – антикварій
І не люблю я новин.
Автор – Нильбо
* * *
На признанья ми не ласі,
Але якщо казати без розголосу:
Цілий вік у нас адже «святки»,
Кожен день ми носимо маски!..
– Як звуть? – мені пискнув слабо
Хто-то в капоре потертому
_ Називають «милим» баби,
А дружина кличе чортом.
Автор – С. Попов
* * *
Після свят
З’їдений гусак і порося,
Маса випито вина…
Після святок, як спросоння,
Життя сумне та нудне.
Грошей молвив «до побачення»,
Ми глупили як могли,
І в підсумку смуток сознанья,
Що розплати дні прийшли…
Сумно шолом докторами,
Замість вин лише «води» п’ємо
І, поникнув головами,
Ми в ломбард речі шолом…
* * *
За столом, забувши печалі,
Дружно, з криками «ура!»,
Новий рік ми зустріли
З жадобою щастя і добра.
Торжествуючи свято зустрічі,
Старались ми в словах:
Були тости, були промови
Про прекрасних речах.
До побажань великим
Вічно схильний людина…
Словом, загалом, пияцтвом диким
Зустрінутий був прийдешній вік.
Журнал «Бич», 1917 рік
За пресу – тост
Проголошувати тост за пресу:
Нехай дасть їй радість Новий Рік!
І так настане загибель пресу,
Що пресу тисне, тисне, тисне!
Нехай не лякаючись барона, графа,
Січе гідних, як палаш
Затримання злочинця
Зловивши хлопця з саквояжем,
Ми, распатронив саквояж,
Негайно публіці покажемо
Весь потаємний його багаж.
По-перше, паспорт. Новим Роком
Звуть його господаря:
З покійними старцем, злим виродком,
Досить близьку спорідненість:
(Один і той же предок – Час,
Одне і те ж ім’я – Рік,
А від рідного дуба насіння
Недалеко, друзі, впаде!)
Отже – блискучі шати,
Щоб засліплювати чесної народ,
Коробка сірників: Промінь Надії
І краплених карт п’ять колод.
На самому дні, під дном футляра
Від старої капелюхи, між книг:
Ключ Шарлатанства – циркуляра
Полуначатый чернетку:
– Я, Новий Рік, такий-то рахунком,
Сим повідомляю всім і вся:
Геть сумні шати, –
Інший час біля двору:
Я приношу вам промінь надії
Et cetera, et cetera…
Хлопчина, будучи допитаний,
Щиросердно підняв виття,
Сказавши, що страшно спантеличений
Такою встречею земної.
Потім покаявся у підробці:
Я не зовсім, мовляв, Новий Рік, –
Був закордоном у переробці
Вже два тижні скоро, ось.
У вигляді подібного признанья,
Він був узятий нами під арешт
І відбуває наказанье
В одній з в’язниць тутешніх місць.
А тому не сем доповіді
Ми чітко, ясно, а чи не даремно,
І ставимо, світлої правди заради,
Тридцять друге грудня.
Автор – Василь Князєв
Хай живе життя!
1.
Як шампанське аі, –
Думи мої легені!
Негой життя сп’янілий,
Радість життя чує розум
І, поривом окрилений,
Упоєний, захоплений
Мчить услід крилатих дум!
Як шампанське аі, –
Думки світлі мої!
Тяжкої ланцюга спали ланки,
Груди її турбували мою…
Життя прекрасне! стій, мить!
Тремчу від натхнення
І співаю, співаю, співаю!
2.
Все чудово, все доречно,
Всі невимовно-чудово;
Радість, горе – все одно!
Тільки б жити: мріяти і бачити!
Чекати, тягнутися, ненавидіти, –
Все на радість нам дано!
Ідеали, убежденья,
Гріх, зрада, заблужденье –
Тільки бризки буття!
Живий – живи! і – повною мірою!
Согрешай, вагайся, віруй;
Правда – в життя; життя – твоя!
Василь Князєв
* * *
Журнал «Нева», 1907 рік
Неможливе в Новому році
Новий рік прийшов. Кругом
Особи счастием сяють,
Поцілунки, немов грім,
Перекатами літають.
Побажання всього
Розливаються, як річки.
Але є безліч, чого
Не здійсниться навіки.
Ні в єдину з хвилин
Допустити не можна, звичайно,
Щоб з Плехановим Грингмут
Обнималися серцево!
Щоб палким серцем чистим,
Без єдиного колінця
Цілував би анархіст
Октябриста, обновленца…
Не побачить також світло,
Щоб спокійний, ласкавий, рівна
Сучасний наш кадет
Цілував тебе, Дубровін!
Ця стаття з рубрики: вірші
Дивіться також:
