Вірші осінь золота
Золота осінь відпустила фарби,
і вкрила землю жовте листя.
Вітром закружляло старі дерева,
і сумний дощик мрячить з ранку.
Тільки сонце десь світить з-за хмаринок,
на прощання дарує радісний момент.
І напевно завтра відлітають птахи,
там де гріє землю добрий тепле світло.
Виросли замети пожовклого листя,
і тепер грає з ними дітвора.
Золота осінь може бути чудесней,
тільки в ній почуєш, як співає душа.
Десь по доріжці вітром знову гнаний,
самотній листочок в ритмі закружляв.
А за ним все листя немов у чарівному вальсі,
закрутилися швидко дивуючи світ.
Осінь це-казка хоч трохи сумно,
золотом осипле добрі серця.
І відкриє душу в ній не буде пусто,
буде вічне свято триває без кінця.
