Пропонуємо вам красиві зимові вірші Івана Буніна. Кожен з нас з дитячих років добре знає вірші Івана Буніна про зиму, а хтось їх читає своїм дітям і онукам. Ці твори входять у шкільну програму для різних класів.
 Короткі вірші про зиму Івана Буніна допомагають не тільки розвинути мову і пам’ять, але і познайомитися з гарним часом року зима.

Перший сніг

Зимовим холодом війнуло
На поля і ліси.
Яскравим пурпуром зажглися
Перед заходом небеса.

Вночі буря бушувала,
А з світанком на село,
На ставки, на пустельний сад
Першим снігом понесло.

І сьогодні над широкою
Білою скатертиною полів
Ми попрощалися з запізнілою
Низкою гусей.

Завірюха

Вночі в полях, під наспіви хуртовини,
Дрімають, хитаючись, берізки і їли…
Місяць між хмаринок над полем сяє, –
Бліда тінь набігає і тане…
Думається мені вночі: між білих беріз
Бродить в туманному сяйво Мороз.

Вночі в хаті, під наспіви хуртовини,
Тихо лунає скрип колиски…
Місяці світло в темряві сріблиться –
В мерзлі скла по крамницях струмує…
Думається мені вночі: між гілок беріз
Дивиться на мовчазні хати Мороз.

Мертве поле, дорога степова!
Завірюха тебе замітає нічна,
Сплять твої села під пісні хуртовини,
Дрімають в снігу самотні їли…
Думається мені вночі: не степу кругом –
Бродить Мороз на цвинтарі глухому…

* * *

Густий зелений ялинник біля дороги,
Глибокі пухнасті сніги.
У них йшов олень, могутній, тонконогий,
До спини відкинувши тяжкі рогу.

Ось його слід. Тут натоптал стежок,
Тут ялинку гнув і білим зубом шкрябав –
І багато хвойних хрестиків, остинок
Осипалося з маківки на замет.

Ось знову слід розмірений і рідкісний,
І раптом — стрибок! І далеко в лузі
Втрачається собачий гон — і гілки,
Оббиті рогами на бігу…

О, як легко він йшов долиною!
Як скажено, в надлишку свіжих сил,
У стрімкості радісно-звіриному,
Він красу від смерті забирав!

Схожі:
Соц закладки