Вірш весняна грозаВірш весняна гроза

Замри і жди:
За ближнім полем і за далеким лісом
Гудуть дощі,
І грозовим залізом

Запалило небесний шовк-
Яка жалося!
У важкий шок
Земля з протяжним гулом занурювалася.

А на скелі,
Біля самого обриву,
Тяглася до бурі
Маленька верба.

Горить лоза!-
Шалена блискавка потрапила.
Що їй гроза?-
Пустунка з блискавкою грала.

А що дитина може знати про смерть?
…В незнання життя так прекрасні діти!
Смерть розпорошувала блискавку над вербою,

А життя було прекрасним і щасливим.

Автор:Василь Познанський

Схожі:
Соц закладки