Вирощування журавлини в розпліднику

Стояла пора листопаду. Здавалося, всі осінні врожаї уже в засіках. Але ми поспішали в Ганцевичі, щоб побачити збір ще одного, дуже яскравого врожаю. Ганцевицький експериментальна база Центрального ботанічного саду розташована в декількох кілометрах від міста. Як раз в день нашого приїзду там завершувалася прибирання великоплідної американської журавлини .
 
«Гарний час для вас — і краса осені, і приємні урожайні клопоти», — кажу я при зустрічі Тетяні Володимирівні КУРЛОВИЧ, виконуючої обов’язки завідуючої лабораторією інтродукції та технології ягідних рослин Центрального ботанічного саду НАН Білорусі. Тетяна Володимирівна поправляє скуйовджене вітром волосся і на її заклопотаному обличчі без слів читається: це гарний осінній час завжди забирає багато сил.
 
Тетяна Володимирівна запрошує нас на плантацію журавлини. На останньому чеку (так за аналогією з рисовим називають тут гектар ягідного поля) завершувався збір врожаю.
 
Територія експериментальної бази займає 25 гектарів землі і оточена лісом. Місце це дуже гарне! Тут вирощується високоросла американська лохина, великоплідна журавлина, є досвідчені ділянки сортовий брусниці.
 
З десяти гектарів великоплідної журавлини дев’ять вже були прибрані. Тепер всі сили кинуті на останній чек. Зізнатися, я не уявляла, що урожай журавлини прибирають таким цікавим способом. Спочатку чек затоплюють водою глибиною десь на 50 см, потім на нього виходить комбайн. Він жене воду, і від гідравлічного удару журавлина відривається і спливає на поверхню. Ми побачили, як ззаду за комбайном утворилося велике яскраво-рожева пляма з ягід. Це вражаюче видовище!
 
Щоб доставити урожай до берега, кілька робітників у високих гумових чоботях з допомогою довгих поплавців підхоплюють ягоди. Один робітник іде по суходолу, другий залишається у воді. Таким чином обидва вони “сплавляють” ягоди до берега. Ганце – вичские «бурлаки» добре освоїли цю справу, і ягода благополучно причалює до берега, де встановлено транспортер. На ньому журавлина добре промивається і, вже наполовину очищена, відвозиться в цех для повного очищення і сортування.
 
Помітивши, з яким інтересом ми спостерігаємо за останнім етапом збору врожаю, Тетяна Володимирівна не забула розповісти ще про кількох способи його збирання.
 
— Можна прибирати ягоди і не затоплюючи чек. Це так званий сухий спосіб. Машина заходить на плантацію і за день прибирає півгектара ягід. Для порівняння зазначу, що при затопленні задень ми можемо зібрати врожай з 4-х гектарів. Зате ягоди, прибрані сухим способом, краще і довше зберігаються в незамороженном вигляді. Вони можуть не псуватися протягом року. Журавлину можна прибирати ще й вручну. Але це економічно не вигідно. На прибирання одного гектара необхідно задіяти 60 осіб. Тут дуже щільний ярус журавлини: що зверху схопиш, то схопиш, а інша ягода падає вниз. Тому після ручного збору обов’язково потрібно затоплювати чек, щоб опале частина врожаю спливла на поверхню.
 
— Тетяна Володимирівна, ягоди ви прибираєте за американською технологією або є свої напрацювання?
 
— Вся технологія розроблена американцями. У них при збиранні врожаю навіть задіяні вертольоти. Директор Зеленоборского торфоперерабатывающего підприємства А. С. Костюков був у США і бачив, як американці використовують систему «Міст». Над журавлиною плантацією вони будують підвісну дорогу. У будь-яку точку чека можна під’їхати, опуститися і зібрати ягоди в кошику. Потім підлітає вертоліт і забирає ці кошики…
 
Слухаючи Тетяну Володимирівну, я подумала, що багаті американці можуть задіяти навіть вертольоти, щоб урожай журавлини був чисто прибраний і відповідав усім стандартам. Я ж змогла спостерігати, що відбувається з журавлиною, коли після першої очищення з берега вона потрапляє в цех вторинної сортування. З машини по транспортеру ягоди надходять на горизонтальну стрічку, там вони обдуваються вентиляторами, просихають і потім потрапляють на другий транспортер, де очищаються від листя. На третьому транспортері робочі ягоди сортують і засипають у ящики. На моє питання, куди реалізують журавлину, Тетяна Володимирівна відповіла:
 
— Зараз ягоди закуповують переробні підприємства, наприклад, «Ароматик» в Дзержинську. Там журавлина використовується як наповнювач для кондитерських виробів. У них своя технологія: ягоди подрібнюються і змішуються з шоколадом. Директор «Ароматика» пригощав мене цим наповнювачем. Дивовижний смак! А в основному нашу журавлину закуповують ринки та реалізують в свіжому вигляді.
 
— Вся територія експериментальної бази оточена лісом і, напевно, навколо багато журавлини болотної. Яка з них більш корисна — болотна або американська великоплідна?
 
— У болотній журавлині більше вітаміну С, але його достатньо і в капусті. А ось в журавлині великоплідної міститься більше антиоксидантом та ефективно – дантных біологічно активних речовин. Вони запобігають виникненню пухлин, очищають організм від радіоактивних елементів. Порівняно з болотної у великоплідної журавлини інший смак, менше кислоти. Сортова журавлина за смаком більше схожа на брусницю, з неї виходить дуже смачне варення.
 
— Поділіться, будь ласка, секретами приготування такого варення.
 
— Треба взяти одну частину яблук, три частини журавлини і варити, як звичайно. Таке варення нагадує яблучно-брусничне. І ще один рецепт: очищені волоські горіхи треба півгодини поварити у воді, потім вийняти, змішати з журавлиною у співвідношенні 1:5 і варити до готовності. Варення виходить дуже оригінальне і смачне.
 
— Повернемося до сортової журавлині. Вона, напевно, вимагає і особливого догляду при вирощуванні? З якими проблемами ви стикаєтеся?
 
— Найбільша складність для нас — боротьба з бур’янами. Бичем журавлиною плантації є жовтець повзучий, перстач гусячий, хвощ польовий, конюшина повзуча. Оскільки вони знаходяться в ярусі журавлини, то їх дуже складно знищувати. Як вимагає американська технологія, навесні проти цих бур’янів ми застосовуємо касарон, використовуємо також російський препарат анкор.

Ці препарати не дають проростати низькорослим бур’янам. А ось з тими, які вище журавлини, боротися простіше. У нас є спеціальна машина з килимовим валиком, на який по трубках надходить гербіцид ра – ундап. Валик піднімається вище рівня журавлини, машина йде, змащує високорослі бур’яни, і вони потім засихають.
 
— Ваша журавлина проходить перевірку на нітрати та інші шкідливі речовини?
 
— Обов’язково! Азотні добрива тут вносяться до
мінімальних кількостях. Та й технологія така, що весь час використовується вода, тому відбувається промивання ґрунту. До того ж ми використовуємо гербіциди, які дуже швидко розкладаються
 
— Ви сказали про те, що весь час використовується вода. Але ж до збору врожаю журавлина росте на ґрунті, не залитій водою.
 
— Вода необхідна для якісного збирання врожаю і профілактики хвороб. У нас тут стоять розпилювачі, працюють вони з весни до осені. При заморозках використовується також полив. До того ж взимку, при настанні стабільних морозів, плантація журавлини теж поступово заповнюється водою. Спочатку запивається канал, потім чек заповнюється на декілька сантиметрів. Вода замерзає, потім надходить нова доти, поки всі рослини журавлини не покриються водою.
 
При прибиранні ви бачили озеро, а взимку — це каток в 10 гектарів.
 
— Ну а якщо зима не морозна?
 
— Тоді немає потреби затоплювати всю плантацію. Затапліваніе “лід” — це страхування від морозів більше -25°С. У нас тут 2 озера, на дні їх лежать труби, по яких і надходить вода.
 
— Тетяна Володимирівна, які сорти журавлини висаджені у вас на десяти гектарах?
 
— У нас всі сорти американські, це Стівенс, Мак Фарлин, Бен Лір, Франклін, Уілкокс. Ми віддаємо перевагу Стівенсу за потужні, міцні пагони.
 
— Цікаво знати, скільки років плодоносить журавлина?
 
— Рослини журавлини можуть плодоносити до 100 років! Але їх треба омолоджувати. Для цього є два способи — піскування чека і скошування пагонів. Пескование використовується дуже часто. Взимку на плантацію заходить транспортер і по поверхні льоду розсипає пісок шаром 1-1,5 см Навесні, коли крига розтане, пісок осідає і присипає старі, здерев’янілі пагони В цьому піску молоді пагони дають коріння, і журавлина починає плодоносити.
 
— Продаєте ви населенню саджанці журавлини?
 
— Так, продаємо. Найактивніше у нас купують саджанці підприємство “Беларусюя журавты”, садівники – любителі, торгові фірми для реалізації населенню. Приїжджають і росіяни, теж набувають посадковий матеріал цінного ягоди.
 
Вислухавши докладні розповіді про технології вирощування журавлини і збору урожаю, ми продовжили огляд території експериментальної бази. На зібраних площах ще подекуди рожевіла журавлина. Передчуваючи моє запитання: мовляв, чому якась частина ягід залишилася, Тетяна Володимирівна поспішила пояснити, що і при механізованої, і при ручному збиранні що дозріває журавлина міцно тримається на рослині. Але через кілька днів на плантацію вибирати залишки врожаю покличуть ганцевичских школярів. Потім у шкільних та дитсадівських столових буде приготований з нього чудовий журавлинний морс і улюблений дітворою кисіль.
 
Тут же, на площі 1,5 га, вирощують високорослу американську лохину. А брусниця, улюблена ягода Тетяни Володимирівни Курлович, зростає на дослідних ділянках. Ми побачили другий урожай сорту Корал.

Натхненна розповідь Тетяни Володимирівни про брусниці здався мені чи ні віршем у прозі. Ягода два врожаї дає, сама рослина дуже декоративно, з нього можна створювати прекрасні низькі бордюри. Тетяна Володимирівна впевнена, що брусниця прикрасить будь дачну ділянку, тим більше, що вона не вимагає складного догляду.
 
У Ганцевичской лабораторії інтродукції та технології ягідних рослин працює 21 людина. Серед них 5 наукових співробітників, 2 агронома, один лаборант. Коли я запитала у виконуючої обов’язки завідуючої лабораторією про улюблене час року, вона на мить замислилась, немов зважувала, яка з пір року для неї вагоміше, а потім сказала
 
— Я, звичайно, люблю весну. Тут все в цвіту, дуже красиво! І осінь я люблю, коли рясний урожай ягід. Взимку закриєш очі і в пам’яті виникає картинка: величезний, яскраво-рожева пляма журавлини пливе по воді… В цей час ми зі своїми колегами-вченими займаємося обробкою наукових даних, пишемо статті, вивчаємо нові технології.
 
На території експериментальної бази, біля адміністративного будинку, звертає на себе увагу цікава колекція хвойників: туя західна, сосна гірська, модрина, ялина колюча (блакитна форма), псевдотсуга (висока швидкоростуча дерево з хвойних). Здавалося б, рослин і так вистачає, встигай тільки доглядати за ними. Але мені подумалося, що вчені, особливо біологи, збираючи навколо себе зелених вихованців, бачать в рослинах не тільки об’єкт для своїх досліджень, але і сприймають їх як частинку природи, той мікросвіт, який приносить і радість відпочинку, і налаштовує допитливий розум не заспокоюватися на досягнутому.
 
Людмила ДРОЖЖА.

Схожі:
Соц закладки