Ніхто поки не спромігся підрахувати, скільки крові і сечі сучасна людина відносить на аналізи. Але, судячи з черг в лабораторіях, чимало. А адже були часи, коли лікарі працювали, що називається, на око.
Історичні факти про дослідженні сечі.
Треба відзначити, що перші дослідження біологічних рідин людини медики проводили ще до нашої ери. Але обмежена. Оскільки багато стародавні релігії і культури категорично забороняли медичні процедури, при яких потрібно проникати в організм через шкіру або слизові оболонки. А тому лікарі досліджували в основному сечу хворих. Природно, що в ті часи вони не могли визначити її хімічний склад. Але зате ретельно нюхали, оглядали і пробували на смак виділення своїх пацієнтів. Так, у стародавніх шумерів були навіть спеціальні клинописні знаки для запису результатів уроскопии. А давньоіндійські медики розрізняли 20 типів «хворий» сечі.
Пізніше відомий давньогрецький лікар Гіппократ вірно помітив, що «…ніяка інша система або людський орган не надають стільки інформації, просто виділяючи рідина з тіла, як це робить, сечова система…» Природно, що він широко користувався цим «банком даних» в лікуванні своїх пацієнтів.
Не втратила сеча свого діагностичного значення і в часи середньовіччя. Хоча треба відзначити, що і тоді наука нерідко ставала засобом наживи для шарлатанів. Тисячі любителів легких грошей тинялися по Європі, обіцяючи довірливим людям вгадати по сечі не тільки їх хвороби, але і минуле, сьогодення, майбутнє. Більш того, уроскопия придбала таку популярність, що про неї згадується навіть у художній літературі того часу. Так, у п’єсі англійського драматурга Вільяма Шекспіра «Король Генріх IV» один з героїв запитує іншого: «Що каже лікар про мою воді?» При цьому він має на увазі саме результат аналізу сечі.
Але, незважаючи ні на що, серйозні наукові дослідження в області уроскопии тривали. Наприклад, відомий середньовічний алхімік Парацельс розробив методики, які дозволяли визначити у сечі вміст ртуті, сірки і солі.
Таким чином, вже до XVIII століття вчені заклали суворі, наукові основи лабораторного аналізу цієї рідини. Спочатку вони навчилися вимірювати її щільність і знаходити в ній жовч. Потім відкрили наявність у ній цукру при діабеті. І вже до 1861 році медики могли робити більше 60 різних аналізів вмісту сечового міхура.
Сьогодні в медицині з’явилися сотні нових методів діагностики. Тим не менш лабораторний аналіз сечі залишається найпопулярнішим з них.
Норми аналізу сечі.
Ну хто ж втримається від бажання уважно вивчити результати своїх аналізів? Навіть якщо написаний на бланку нагадує ієрогліфи невідомих цивілізацій. Втім, при бажанні розібратися в них нескладно.
Отже, щільність або питома вага сечі. У нормі він повинен бути 1.010 — 1.025 г/л. При зневодненні організму цей показник буде вищим, при нирковій недостатності -нижче. Крім того, збільшення щільності сечі може бути спричинене підвищенням у ній рівня цукру або білка. А також — спекою в приміщенні, де живе хворий.
Кислотність сечі у бланку аналізу зазвичай позначається як pH. Вона може досить сильно змінюватися в залежності від раціону харчування. Однак у здорової людини повинна триматися в межах від 5,0 до 7,0.
Крім того, у вмісті сечового міхура може бути білок. Але в мінімальній кількості — не більше 0,033 г/л. В іншому випадку можна припустити наявність таких захворювань, як гострий і хронічний гломерулонефрит, амілоїдоз нирок, нефропатія, гнійні запалення сечовивідних шляхів, тяжка недостатність кровообігу…
Ще в сечі можуть перебувати клітини верхнього шару сечового міхура або, кажучи медичною мовою, плоский епітелій. Однак його повинно бути не більше одиниці. Інакше у лікаря виникнуть підозри, що пацієнт страждає на цистит або нефропатією. А ось циліндричного та перехідного епітелію у вмісті сечового міхура взагалі бути не повинно. Його наявність говорить про те, що в сечовидільній системі йдуть запальні процеси.
Еритроцити в сечі — це теж ознака збою в організмі. Хоча медики припускають, що у здорової жінки вони можуть бути. Але лише в кількості не більше одиниці. В іншому випадку можна припустити, що у пацієнта в якій-небудь частині сечовидільної системи відкрилася кровотеча. Або розвинулося захворювання нирок або сечового міхура. Інша справа лейкоцити. У нормі їх має бути до 20. Більш високий показник говорить про те, що в сечових органах йде запальний процес.
У сечі може також утворитися неорганізований осад у вигляді різноманітних кристалів. Наприклад, в кислому рідини зустрічаються сечова кислота, оксалати, сірчанокисла вапно. В лужному і нейтральному — фосфати, сечокислий амоній і різні види циліндрів.
Як правильно підготувати свої аналізи сечі для їх здачі.
Здавати аналіз сечі треба вміючи. Інакше їх результати здивують і лікаря, і пацієнта. Щоб цього не трапилося, суворо дотримуйтеся певних правил. Інакше в кращому випадку аналіз доведеться переробляти. У гіршому — отримаєте неправильне лікування.
Врахуйте, що для загального аналізу підходить тільки перша ранкова сеча. Причому перед її збором треба ретельно помити «нижній поверх», спрямовуючи руку від статевих органів до анусу, а не навпаки. А потім насухо витерти їх чистою полотняною серветкою.
Ємність для збору сечі теж повинна бути чистою і сухою. Краще всього для цього, звичайно, підійдуть стерильні контейнери, які продаються в аптеці. Але якщо їх немає, то можна використовувати просту скляну баночку. А ось тара, виготовлена з нестійких пластмас, не підходить.
Для загального аналізу перші кілька мілілітрів сечі потрібно злити повз, решта — в баночку. Втім, якщо рідини занадто багато, то не треба нести в лабораторію все, що накопичили за ніч. Досить 50-100 мл.
А ось для аналізу сечі по Нечипоренко теж беріть ранкову порцію сечі. Але тільки з середини струменя. Тобто пропустили — зібрали трохи — пропустили.
Іноді лікар призначає дослідження добової сечі. При цьому деякі пацієнти впевнені: в цьому випадку треба зібрати, як зазвичай, ранкову порцію, настояти її добу і лише потім нести в лабораторію. Нічого подібного! Як раз вранці вміст сечового міхура треба відправити в унітаз повністю. А от все, що сечова система «напрацює» в наступні 24 години, треба зібрати в ємність. Причому вона повинна бути зроблена з темного скла. Немає такої? Тоді зберігайте біоматеріал в темному і прохолодному місці.
До речі, відвозити сечу в лабораторію потрібно при плюсовій температурі. Інакше солі, які в ній містяться, випадуть в осад. І лікар може інтерпретувати це. як прояв ниркової патології.
Врахуйте, що перед збором сечі на аналіз заборонений прийом деяких препаратів. Оскільки вони можуть помітно змінити її колір. Те ж саме стосується фарбувальних продуктів зразок буряка або моркви. А також — алкоголю. Бо якщо за 24 години до аналізу не виключити його вживання, то лікарі можуть запроторити вас у лікарню з підозрою на хворобу печінки.
Ще медики не рекомендують збирати сечу на аналіз під час менструації. Але якщо вже дуже треба, то обов’язково скористайтеся тампоном і ретельно подмойтесь.
Можливі причини при порушенні сечовипускання.
Навряд чи потрібно кожен раз уважно роздивлятися результати походу в туалет. Однак буде незайвим все-таки звертати увагу на деякі дрібниці. Адже саме вони можуть вказати на розвиток хвороб, коли іншими симптомами ще й не пахне.
Зазвичай людина щодоби виділяє близько двох літрів сечі. За умови, звичайно, що він п’є достатньо рідини і нормально харчується. Тому якщо раптом ви починаєте рідко або, навпаки, часто ходити в туалет, то насамперед зверніть увагу на зміни раціону харчування.
Втім, існують і більш серйозні причини для «туалетних» проблем. Наприклад, виділення сечі збільшується при нервовому збудженні, розсмоктуванні набряків, розвитку різних видів діабету, після перенесеної лихоманки. А зменшується — за порушення роботи травного тракту, захворюваннях серця, гострої печінкової недостатності, нефросклерозе, проблеми з нирками.
У деяких випадках позиви до сечовипускання частішають, а сам процес стає болючим. Причиною таких неприємностей можуть бути застуда або запалення сечової системи.
Інколи справа стає зовсім вже погано. І хворий практично зовсім не відчуває потреби сходити до вбиральні. Це може говорити про те, що він чимось отруївся, страждає гострою нирковою недостатністю, тяжкою нефритом, менінгіт, закупоркою або спазмами сечовивідних шляхів. У цьому випадку необхідно негайно звернутися до лікаря. Оскільки рахунок йде буквально на години.
Раптом починаєте ходити в туалет частіше вночі, ніж вдень? Чи страждаєте від нічного нетримання сечі? У маленьких дітей у віці до двох років — це звичайна справа. А ось у дорослих може свідчити про розвиток початкової стадії серцевої недостатності, циститі, захворюваннях центральної нервової системи…
Тепер про колір сечі.
У нормі сеча повинна бути жовтуватого відтінку: від солом’яного до насиченого, сонячного. Все залежить від її щільності та концентрованості. А також — від особливостей харчування або прийому деяких лікарських препаратів. Наприклад, виділення з сечовивідних шляхів можуть стати червоними, якщо людина напередодні здачі аналізу поїв буряк або прийняв амідопірин, антипірин, сантонін, фенілін, велику дозу аспірину. Помаранчевий же відтінок сечі додадуть морква, рифампіцин, фурагін, фурадонін, а темно-коричневий — метронідазол.
Але нерідко причиною зміни забарвлення сечі бувають серйозні захворювання. Так, якщо сеча набула темно-бурий колір, то необхідно перевірити роботу печінки. А червоно-рожевий відтінок говорить про те, що в виділеної рідини присутня кров. Вона може з’явитися, наприклад, при переливанні несумісної донорської крові, отруєння деякими отрутами, застосування певних лікарських препаратів, порушення пігментного обміну.
Ходіть в туалет «молоком»? Це говорить про те, що в сечі занадто багато жиру. А якщо вона сірувато-білого кольору, то в ній, швидше за все, міститься гній. Зелена ж або синя калюжка з’являється в унітазі через посилення гнильних процесів в кишечнику.
Багато що скаже про стан здоров’я і запах сечі. Так, якщо вона виділяє сморід, то, швидше за все, у вас утворився свищ між сечовими шляхами і гнійними порожнинами або кишечником. Явне амбре фекалій говорить про наявність кишкової інфекції, а душок аміаку — про циститі. Крім того, про різні порушення обміну речовин може свідчити запах ацетону, спітнілих ніг, кленового сиропу, кислої капусти, гниючої або прогорклой риби, хмелю…
Сеча у здорової людини повинна бути прозорою. Каламуть говорить про те, що в ній знаходяться бактерії, солі, слиз… А при збовтуванні вміст сечового міхура не повинно занадто пінитися.