Уроскопия. Що може показати аналіз сечі. Як правильно підготуватися, зібрати і здати сечу
Ніхто поки не спромігся підрахувати, скільки крові і сечі сучасна людина відносить на аналізи. Але, судячи з черг в лабораторіях, чимало. А адже були часи, коли лікарі працювали, що називається, на око.
Звичайна картина в поліклініці при здачі аналізів.
Історичні факти про дослідженні сечі.
Треба відзначити, що перші дослідження біологічних рідин людини медики проводили ще до нашої ери. Але обмежена. Оскільки багато стародавні релігії і культури категорично забороняли медичні процедури, при яких потрібно проникати в організм через шкіру або слизові оболонки. А тому лікарі досліджували в основному сечу хворих. Природно, що в ті часи вони не могли визначити її хімічний склад. Але зате ретельно нюхали, оглядали і пробували на смак виділення своїх пацієнтів. Так, у стародавніх шумерів були навіть спеціальні клинописні знаки для запису результатів уроскопии. А давньоіндійські медики розрізняли 20 типів «хворий» сечі.
Пізніше відомий давньогрецький лікар Гіппократ вірно помітив, що «…ніяка інша система або людський орган не надають стільки інформації, просто виділяючи рідина з тіла, як це робить, сечова система…» Природно, що він широко користувався цим «банком даних» в лікуванні своїх пацієнтів.
Не втратила сеча свого діагностичного значення і в часи середньовіччя. Хоча треба відзначити, що і тоді наука нерідко ставала засобом наживи для шарлатанів. Тисячі любителів легких грошей тинялися по Європі, обіцяючи довірливим людям вгадати по сечі не тільки їх хвороби, але і минуле, сьогодення, майбутнє. Більш того, уроскопия придбала таку популярність, що про неї згадується навіть у художній літературі того часу. Так, у п’єсі англійського драматурга Вільяма Шекспіра «Король Генріх IV» один з героїв запитує іншого: «Що каже лікар про мою воді?» При цьому він має на увазі саме результат аналізу сечі.
Але, незважаючи ні на що, серйозні наукові дослідження в області уроскопии тривали. Наприклад, відомий середньовічний алхімік Парацельс розробив методики, які дозволяли визначити у сечі вміст ртуті, сірки і солі.
Таким чином, вже до XVIII століття вчені заклали суворі, наукові основи лабораторного аналізу цієї рідини. Спочатку вони навчилися вимірювати її щільність і знаходити в ній жовч. Потім відкрили наявність у ній цукру при діабеті. І вже до 1861 році медики могли робити більше 60 різних аналізів вмісту сечового міхура.
Сьогодні в медицині з’явилися сотні нових методів діагностики. Тим не менш лабораторний аналіз сечі залишається найпопулярнішим з них.
Норми аналізу сечі.
Ну хто ж втримається від бажання уважно вивчити результати своїх аналізів? Навіть якщо написаний на бланку нагадує ієрогліфи невідомих цивілізацій. Втім, при бажанні розібратися в них нескладно.
Отже, щільність або питома вага сечі. У нормі він повинен бути 1.010 — 1.025 г/л. При зневодненні організму цей показник буде вищим, при нирковій недостатності -нижче. Крім того, збільшення щільності сечі може бути спричинене підвищенням у ній рівня цукру або білка. А також — спекою в приміщенні, де живе хворий.
Кислотність сечі у бланку аналізу зазвичай позначається як pH. Вона може досить сильно змінюватися в залежності від раціону харчування. Однак у здорової людини повинна триматися в межах від 5,0 до 7,0.
Крім того, у вмісті сечового міхура може бути білок. Але в мінімальній кількості — не більше 0,033 г/л. В іншому випадку можна припустити наявність таких захворювань, як гострий і хронічний гломерулонефрит, амілоїдоз нирок, нефропатія, гнійні запалення сечовивідних шляхів, тяжка недостатність кровообігу…
Ще в сечі можуть перебувати клітини верхнього шару сечового міхура або, кажучи медичною мовою, плоский епітелій. Однак його повинно бути не більше одиниці. Інакше у лікаря виникнуть підозри, що пацієнт страждає на цистит або нефропатією. А ось циліндричного та перехідного епітелію у вмісті сечового міхура взагалі бути не повинно. Його наявність говорить про те, що в сечовидільній системі йдуть запальні процеси.
Еритроцити в сечі — це теж ознака збою в організмі. Хоча медики припускають, що у здорової жінки вони можуть бути. Але лише в кількості не більше одиниці. В іншому випадку можна припустити, що у пацієнта в якій-небудь частині сечовидільної системи відкрилася кровотеча. Або розвинулося захворювання нирок або сечового міхура. Інша справа лейкоцити. У нормі їх має бути до 20. Більш високий показник говорить про те, що в сечових органах йде запальний процес.
У сечі може також утворитися неорганізований осад у вигляді різноманітних кристалів. Наприклад, в кислому рідини зустрічаються сечова кислота, оксалати, сірчанокисла вапно. В лужному і нейтральному — фосфати, сечокислий амоній і різні види циліндрів.
Як правильно підготувати свої аналізи сечі для їх здачі.
Здавати аналіз сечі треба вміючи. Інакше їх результати здивують і лікаря, і пацієнта. Щоб цього не трапилося, суворо дотримуйтеся певних правил. Інакше в кращому випадку аналіз доведеться переробляти. У гіршому — отримаєте неправильне лікування.
Врахуйте, що для загального аналізу підходить тільки перша ранкова сеча. Причому перед її збором треба ретельно помити «нижній поверх», спрямовуючи руку від статевих органів до анусу, а не навпаки. А потім насухо витерти їх чистою полотняною серветкою.
Ємність для збору сечі теж повинна бути чистою і сухою. Краще всього для цього, звичайно, підійдуть стерильні контейнери, які продаються в аптеці. Але якщо їх немає, то можна використовувати просту скляну баночку. А ось тара, виготовлена з нестійких пластмас, не підходить.
Для загального аналізу перші кілька мілілітрів сечі потрібно злити повз, решта — в баночку. Втім, якщо рідини занадто багато, то не треба нести в лабораторію все, що накопичили за ніч. Досить 50-100 мл.
А ось для аналізу сечі по Нечипоренко теж беріть ранкову порцію сечі. Але тільки з середини струменя. Тобто пропустили — зібрали трохи — пропустили.
Іноді лікар призначає дослідження добової сечі. При цьому деякі пацієнти впевнені: в цьому випадку треба зібрати, як зазвичай, ранкову порцію, настояти її добу і лише потім нести в лабораторію. Нічого подібного! Як раз вранці вміст сечового міхура треба відправити в унітаз повністю. А от все, що сечова система «напрацює» в наступні 24 години, треба зібрати в ємність. Причому вона повинна бути зроблена з темного скла. Немає такої? Тоді зберігайте біоматеріал в темному і прохолодному місці.
До речі, відвозити сечу в лабораторію потрібно при плюсовій температурі. Інакше солі, які в ній містяться, випадуть в осад. І лікар може інтерпретувати це. як прояв ниркової патології.
Врахуйте, що перед збором сечі на аналіз заборонений прийом деяких препаратів. Оскільки вони можуть помітно змінити її колір. Те ж саме стосується фарбувальних продуктів зразок буряка або моркви. А також — алкоголю. Бо якщо за 24 години до аналізу не виключити його вживання, то лікарі можуть запроторити вас у лікарню з підозрою на хворобу печінки.
Ще медики не рекомендують збирати сечу на аналіз під час менструації. Але якщо вже дуже треба, то обов’язково скористайтеся тампоном і ретельно подмойтесь.
Можливі причини при порушенні сечовипускання.
Навряд чи потрібно кожен раз уважно роздивлятися результати походу в туалет. Однак буде незайвим все-таки звертати увагу на деякі дрібниці. Адже саме вони можуть вказати на розвиток хвороб, коли іншими симптомами ще й не пахне.
Зазвичай людина щодоби виділяє близько двох літрів сечі. За умови, звичайно, що він п’є достатньо рідини і нормально харчується. Тому якщо раптом ви починаєте рідко або, навпаки, часто ходити в туалет, то насамперед зверніть увагу на зміни раціону харчування.
Втім, існують і більш серйозні причини для «туалетних» проблем. Наприклад, виділення сечі збільшується при нервовому збудженні, розсмоктуванні набряків, розвитку різних видів діабету, після перенесеної лихоманки. А зменшується — за порушення роботи травного тракту, захворюваннях серця, гострої печінкової недостатності, нефросклерозе, проблеми з нирками.
У деяких випадках позиви до сечовипускання частішають, а сам процес стає болючим. Причиною таких неприємностей можуть бути застуда або запалення сечової системи.
Інколи справа стає зовсім вже погано. І хворий практично зовсім не відчуває потреби сходити до вбиральні. Це може говорити про те, що він чимось отруївся, страждає гострою нирковою недостатністю, тяжкою нефритом, менінгіт, закупоркою або спазмами сечовивідних шляхів. У цьому випадку необхідно негайно звернутися до лікаря. Оскільки рахунок йде буквально на години.
Раптом починаєте ходити в туалет частіше вночі, ніж вдень? Чи страждаєте від нічного нетримання сечі? У маленьких дітей у віці до двох років — це звичайна справа. А ось у дорослих може свідчити про розвиток початкової стадії серцевої недостатності, циститі, захворюваннях центральної нервової системи…
Тепер про колір сечі.
У нормі сеча повинна бути жовтуватого відтінку: від солом’яного до насиченого, сонячного. Все залежить від її щільності та концентрованості. А також — від особливостей харчування або прийому деяких лікарських препаратів. Наприклад, виділення з сечовивідних шляхів можуть стати червоними, якщо людина напередодні здачі аналізу поїв буряк або прийняв амідопірин, антипірин, сантонін, фенілін, велику дозу аспірину. Помаранчевий же відтінок сечі додадуть морква, рифампіцин, фурагін, фурадонін, а темно-коричневий — метронідазол.
Але нерідко причиною зміни забарвлення сечі бувають серйозні захворювання. Так, якщо сеча набула темно-бурий колір, то необхідно перевірити роботу печінки. А червоно-рожевий відтінок говорить про те, що в виділеної рідини присутня кров. Вона може з’явитися, наприклад, при переливанні несумісної донорської крові, отруєння деякими отрутами, застосування певних лікарських препаратів, порушення пігментного обміну.
Ходіть в туалет «молоком»? Це говорить про те, що в сечі занадто багато жиру. А якщо вона сірувато-білого кольору, то в ній, швидше за все, міститься гній. Зелена ж або синя калюжка з’являється в унітазі через посилення гнильних процесів в кишечнику.
Багато що скаже про стан здоров’я і запах сечі. Так, якщо вона виділяє сморід, то, швидше за все, у вас утворився свищ між сечовими шляхами і гнійними порожнинами або кишечником. Явне амбре фекалій говорить про наявність кишкової інфекції, а душок аміаку — про циститі. Крім того, про різні порушення обміну речовин може свідчити запах ацетону, спітнілих ніг, кленового сиропу, кислої капусти, гниючої або прогорклой риби, хмелю…
Сеча у здорової людини повинна бути прозорою. Каламуть говорить про те, що в ній знаходяться бактерії, солі, слиз… А при збовтуванні вміст сечового міхура не повинно занадто пінитися.
