Останнє свято щедрого літа, час закінчення збору врожаю, останній з трьох Спасів — Горіховий, Полотняний, Хлібний, Спас на полотні припадає на 29 серпня. В цей день підходить до завершення Успенський піст, тому наші предки відзначали це свято з особливим розмахом.
Горіховий Спас
Цього дня приступали до заготівлі ліщини і волоських горіхів (у південних районах). На Русі горіхи завжди були особливим ласощами, адже з них на меду готували різноманітні солодощі і випічку.
Неспроста, їжею для розуму вважали горіхи давні Русичі. Справа в тому, що лісові горіхи такі, як ліщина і фундук, містять у собі цінний унікальний комплекс мікроелементів і біоактивних компонентів, що надають благотворний вплив на серцево-судинну систему.
За своїм цілющим властивостям кедрові горішки нічим не поступаються земляним. Навпаки, навіть перевершують їх. Масло, извлекаемое з кедрових горіхів набагато цінніше оливкової. Спиртові настоянки кедрового горіха ефективно використовуються в традиційній медицині при лікуванні захворювань суглобів. Всі горіхи відносять до високоякісної дієтичної, поживної їжі, їх білок чудово замінює тваринний.
Хлібний Спас
«Третій Спас – хліба припас», час закінчення Успенського Спаса було часом закінчення жнив. Причому, врожай до цього дня належало не тільки зібрати, але і змолоти. Господині пекли хліб і пироги з нової борошна. Тому святили в церкві не тільки горіхи, але і пишні короваї.
Закінчення жнив супроводжувалося древніми, мають язичницьке коріння, обрядами. Так у селах середньої смуги Росії було прийнято залишати смужку (кулижку) на один сніп із зерном найвищої якості наостанок, до Хлібному Спасу. Кулижку жали останньої, примовляючи: «Два поля дожавши, третє запахавши, віддай та поклади».
Зрізані пшеничні колоски складали купками, останню з них було вирвати з землі руками з такими словами: «Жниво, моє жниво, я тебе жала, втрачала силу, ось тобі жнивье, а мені віддай мою силу». Далі селянки перераховували купки, якщо виходило їх непарна кількість, то сім’ю очікували зміни, або помре хто, або дівку заміж видадуть.
В інших областях, навпаки, кулижку залишали «Іллі на бороду» на поле не сжатою. Після цього жниці йшли до річки або озера, де здійснювали символічне омивання серпа: «Верба, верба, віддай мою силу до другого жнива».
По закінченні жнив женці співали веселі пісні, збирали ритуальний сніп, прикрашаючи його стрічками і намистом, несли його урочисто до будинку, біля порога «іменинника» окроплювали свяченою водохресною водою.
Останніми колосками селянки обв’язували серпи, клали їх під образу і в такому вигляді зберігали до наступного жнивы.
Полотняний Спас
На цей же час припадає закінчення ткацьких робіт, полотна були виткані тканини, вибіленими і пофарбовані. Разом з короваєм несли люди полотна на освячення до церкви. Тільки після цього їх використовували для пошиття дитячого одягу або везли на ярмарок на продаж. Ох і славні були ярмарки на Русі в старі часи на Полотняний Спас!
Християнські традиції святкування Третього Спаса – дня величання Нерукотворного Образу Христа
Правитель месопотамського міста Едесса (зараз Туреччина) страждав проказою. Почувши про чудеса зцілення, які творив христос, послав цар до нього живописця Ананія з тим, щоб той написав портрет Месії. Як не намагався Ананій написати портрет Христа, нічого не вийшло. Ісус, утомившись сидіти, позуючи художнику, узяв рушник і витер їм піт з обличчя. В той же час лик Христа відбився на ньому. Взяв один з учнів Месії рушник, привіз хворому правителю, і зцілився цар.
Майже століття Нерукотворний Образ Христа зберігався в Едессі. 29 серпня 944 р. н. е. його перевезли до Константинополя. Через 2 століття чудотворна реліквія була загублена під час одного з середньовічних хрестових походів. У 1204 році в Середземному морі затонув корабель, на якому його перевозили.
Оскільки нерукотворний образ належав східним обрядом, то, скоріш за все, перші давньоруські й візантійські ікони з ликом Христа були писані саме з цієї стародавньої реліквії.
Хорошою традицією було в ці дні допомагати бідним сусідам (вдовам, солдатським матерям, сиротам) впоратися зі збиранням урожаю до осінніх дощів. Шкода, що ця традиція допомагати «всім світом» не збереглася до наших днів, найчастіше ми відвертаємося від бідних і незахищених людей.
На свято Нерукотворного Образу належало йти на службу в церкву з кошиком, наповненим щедрими дарами літа:
- запашним короваєм,
- виноградом,
- горіхами,
- яблуками,
- медом.
Відслужив урочистий молебень, православні відправлялися з Хресним ходом до прибраним полів з подякою за щедрий врожай та проханнями подарувати більш хороший в майбутньому році.
Багата харчі святкової кошики потрапляла на святковий стіл, на який вже крім пісних, ставили вже і м’ясні, і рибні страви. Але панували в цей день на столах, зрозуміло, пироги, випечені з борошна нового врожаю.
Часто в селах влаштовувалися світові бенкети, на яких всі жителі збиралися за столом, відпочиваючи і обговорюючи закінчення жнив, радіючи і запиваючи смачну їжу братнім пивом. Біля столу ставили «іменинника» — святковий сніп, навколо нього, як правило, співали пісні й водили хороводи.
«Жнивка, жнивка, віддай мою силку,
На пест, на мішок, на колотило,
на молотило
Так на нове веретено».
По закінченні гулянь «іменинника» заносили в хату червоний кут, де належало йому стояти до кінця зими. З його допомогою передбачали майбутній урожай. В кінці зими, перед тим як обмолотити дожиночный сніп, з нього в довільному порядку витягали три колоски. Далі зерна з колосків висівали у різні скриньки і чекали сходів.
- Перший колос дав дружні сходи – чекай доброго врожаю від ранньої сівби.
- Зерна третього колоса густо заколосилися – пізні посіви дадуть огрядний урожай.
На Третій Спас було прийнято заготовлювати горіхові гілки. Вважалося, що в цей час вони набувають магічну силу. З ліщини робили обереги на щастя для будинку і членів сім’ї. Горіхові гілки включали в банні віники, вважалося, що вони здатні вилікувати будь-яку хворобу.
В цей день, також як і на Мокрий Спас, наші предки чистили колодязі і освячували воду. Запасалися водою з підземних джерел, адже вона в цей день була наділена чарівною цілющою силою.
Третій спас для наших предків являв собою кордон між закінченням жнивы і початком висівання озимих. Селяни намагалися завершити річний цикл польових робіт до настання сирої осінньої негоди. Тому в селах особливо пишних святкувань не влаштовували, на відміну від міст і містечок з їх великоденскими гуляннями.
- Перший Спас — Медовий або Маковей
- Традиції і прикмети Яблучного Спаса
Прикмети і приказки на Третій Спас
До Третього Спаса стежили за відльотом птахів. Відлетіли журавлі – чекай на Покрову морозів. Якщо лелека за тиждень до свята приготувався полетіти, то буде рання, морозна зима і тепла весна. Лелека відлетів після Спаса – чекай пізньої теплої зими і холодної весни.
- Хороший Третій Спас — взимку буде квас.
- Добре, якщо Спас на полотні, а хліб на току.
- Горіхи дали щедрий урожай – джі багатих хлібів в наступному році.
- Два роки поспіль горіхи щедро не плодоносять.
- Перший Спас — на воді стоять, другий Спас — яблука їдять, третій Спас — на зелених горах полотна продають.
- До Петрова дні взорать, до Ільїна боронувати, до Спаса посіяти.
- Прийшов Спас – і літо від нас.
Далі — горіхові рецепти на Третій Спас
Олена Степанська, © zakustom.ru
