Рубрика: Позитивне виховання, Шкільне життя Коментарі: 0

SOS! Дитина не хоче вчитися — вирішуємо проблему

Що робити, якщо дитина втратив інтерес до навчання?

Щось сталося з нашими маленькими школярами — діти не хочуть вчитися, стали швидше втомлюватися, частіше з’являється поганий настрій і безпідставні капризи, апатія і сонливість зачастили в гості, постійні застуди не дають життя. А в зошитах — Боже мій! — безглузді і дурні помилки і описки. А почерк, що колись був цілком пристойним — це взагалі окрема сумна історія! «Весна… — зітхаємо ми — вітамінів мало, організм росте, розбудовується — гормони дають про себе знати, та й заплутана складність шкільних програм зашкалює — звідки тут нормального самопочуття і стану взятися?» Це точно, пісня про перший клас, який «на зразок інституту», вже давно перестала бути жартом і стала всезагальною батьківською стогоном.
Сперечатися важко, все це дійсно має місце бути — і весна з вітамінами, і програми з інтегралами, і гормональні зміни в зростаючих організмах. Але ж весняному шкільного «авітамінозу» схильні далеко не всі діти, у деяких цілком вистачає «пороху в порохівницях» дістатися до літніх канікул. І діти начебто одного віку, і програми однакові, а паралельний клас виглядає зовсім інакше.
І тут з тіні з’являється особистість учителя, як же багато від неї залежить! Що для нього стає важливішим — річні контрольні, моніторинги, звіти, оцінки, результати або своєчасне і плавний розвиток підопічних? Не завжди вчитель вистачає вміння відчувати, правильно оцінювати ситуацію, вміння розряджати атмосферу і швидко зібрати колектив, не завжди вистачає чуйності і здатності відмовитися від якихось речей на користь гармонії.
Здається, тут справа не тільки в професіоналізмі і досвіді, а в дечому іншому, але темою для важливої розмови стане саме сама ситуація: коли вчитель вчить «напролом», озираючись і беручи до уваги лише показники і норми, а не живих маленьких людей.
Що робити батькам? Ми не будемо обговорювати радикальні заходи, як переведення в іншу школу або інший клас. Поміркуємо про те, як батьки можуть допомогти своїм маленьким учням уникнути стресу, зберегти своє здоров’я і — що теж важливо! — бажання вчитися. Дуже важливу роль відіграє тут батьківський настрій. Як кажуть: «якщо не можеш змінити ситуацію, зміни своє ставлення до неї». Спробуємо побачити позитивне в ситуації, проблеми і подолати її по можливості легко і з гумором.

Порада перша: «Я — повітряна кулька». Легкий і польотний, який не відлітає від проблем, а ширяє НАД ними (при цьому бачить, помічає дрібниці і вирішує завдання — легко і граючи). Це мантра для мами! Великими червоними літерами на холодильнику або над ліжком: «школа — це тільки ЧАСТИНА життя!» Не варто надто зациклюватися на ній! Освіта — безумовно, важлива, відповідальна, абсолютно необхідна річ. Але поки ще жодна освітня програма не зробила «ніжку маленькою, душу великий», а учня здоровим і щасливим. Це не найголовніше, хоч і важлива частина життя — мама повинна саме це транслювати дитині, а не трагедію, страх, смуток і вселенську скорботу. Все майже як під час вагітності: мама напружується — напружується дитина, мама дратується і лякається — дратується і сумує дитина, мама нарікає — а дитина вже не в змозі впоратися з цим шквалом емоцій, у нього більш вразлива нервова система, ніж у мами, тому йому стає все одно: бажання переростає в небажання, з’являється апатія (лінь, кажучи нашою рідною мовою), відраза до навчання, а потім, як захисна реакція, і проблеми зі здоров’ям. Тому шукаємо в собі ( в себе!) легкість і гумор — це зовсім не означає, що ми йдемо від реальних складнощів і проблем.

Порада друга: «Ми з тобою з одного футбольного клубу!» А раз ми — одна команда, значить, подолаємо всі труднощі. Важливий момент — ми не протиставляємо себе разом зі шкільними предметами дитині. Навпаки: ми «хворіємо» за дитини, разом з ним виступаємо проти цих «занудних» правил (але ж у них є сенс — пробачимо їм це занудство!), шкідливих прикладів і складних завдань. І обов’язково переможемо їх! Такий настрій додасть дитині набагато більше сили і впевненості, ніж звична установка роз’яснює і повчає дорослого.

Порада третя: «Постоїмо на голові!» Інколи справа заходить настільки далеко, що вже сам вигляд шкільного столу з біліючою на ньому зошитом наводить нудотні смуток на учня. Це включається асоціативна пам’ять, шепоче: «від цієї картинки не чекай нічого хорошого». Значить, прийшов час урізноманітнити асоціативний ряд, змінити кут зору і декорації. Сядьте робити якісь уроки на диван або на підлогу, не пишіть приклади в зошиті, а викладайте їх з карток, сірників, горіхів. З книгою для читання переселіться на балкон або взагалі в парк. Прийоми смішні і безглузді на перший погляд, але дуже може бути, що стане легше, і робоче місце перестане сприйматися як каторга і навіювати тугу.

Порада четверта: «Відпочинемо!» А найкращий відпочинок, як відомо — це зміна діяльності, настільки часто, наскільки це необхідно для дитини. Чергуємо розумові, рухливі, сидячі, творчі заняття, повертаємося до незрозумілого і невирішених після подібного перерви. Є потреба це робити після кожного завдання? Значить, поки що так. З часом дитина зможе концентрувати увагу на одному виді діяльності довше. До речі, чудова розрядка — це допомога по дому. Часто батьки школярів намагаються відгородити чадо від домашніх справ, вважаючи це зайвим навантаженням. Марно! Звичайно, все добре в міру. Наприклад, протерти пил, вимити пару тарілок, прати свої шкарпетки — на бідну Попелюшку цей набір ну ніяк не тягне, часу займає небагато, мамі допомога, а дитині — радість від допомоги мамі плюс перерву.

Порада п’ята: «Людина — істота, що творить». Це його природний стан. Всіляко підтримуємо дитяче творчість, хобі, захоплення — не плутати з розвагою. Втім, приємні дрібниці в розумних кількостях, які допомагають відволіктися і переключити увагу — милі покупки, похід кафе, кульки, морозиво, атракціони — це, можливо, теж іноді непогано, подібні «цукерочки» дарують на якийсь час гарний настрій і емоційну розрядку. Але мова йде саме про творчість, тут зовсім інший принцип: творити — означає віддавати: свою енергію, силу, думки, ідеї. Причому, робити це з радістю і задоволенням (раз людина захоплений — то це само собою розуміється). А чим більше віддаєш, тим більше отримаєш — закон Природи, справедливий і непорушний. Захоплюється дитина чимось — відмінно! Підтримуємо та не боїмося нанести шкоду навчанню. Буває, що батьки, коли є якісь неполадки у шкільному житті дитини, забороняють синові або дочці відвідувати улюблений гурток або студію, сподіваючись, що заборона спонукає школяра на навчальні подвиги. Груба помилка! Не тільки не спонукає, але і позбавить можливості самовираження і зруйнує довіру до батьків.

І порада наостанок, те, про що ми подумали в першу чергу: «Ніч, вулиця, ліхтар, аптека». У нашому випадку: «прогулянка, повноцінне харчування, здоровий сон, вітаміни». Підтримати не тільки бойовий дух і настрій, але і тіло нашого шкільного «воїна» теж нелишнее. Про здоровий спосіб життя і розумному режимі написані трактати, тому не будемо зупинятися на таких очевидних речах.

Будемо сподіватися, що ці поради допоможуть впоратися з весняною шкільної «депресією». Починаємо з себе (як, втім, і в будь-якому іншому справі) і допомагаємо налаштуватися на потрібний лад маленькому учневі. І тоді всі шкільні проблеми нам будуть не страшні!
Автор: Юлія Білка

Схожі:
Соц закладки