Знайомство людини з аспидистрой відбулося трохи менше двох століть тому. І за цей невеликий за історичними мірками, термін рослини з Азіатського регіону встигли загадати чимало загадок, стати символом антифашизму під час Другої Світової війни і прикметою середнього класу за часів королеви Вікторії.
Аспідістра: історія відкриття рослини
Перші рослини, сьогодні віднесені до сімейства Аспарагусовых, були відкриті і описані в 1822 році ботаніком Джином Голером. Він же і дав аспідістра назву, але згідно існував тоді уявленням рід був віднесений до сімейства Лілейних, де і перебував аж до 2009 року.
Причиною зарахування до рослин, споріднених аспарагус і конвалії став той факт, що на відміну від лілій, у неї не було цибулин. Дивно, що вчені мужі так пізно помітили настільки очевидна обставина, але практично з відкриття і до 80-х років минулого століття аспідістра з боку ботаніків приділялося вкрай мало уваги.
Про цю обставину можна судити лише тому, що досі не зрозумілі способи запилення рослини, так і саме цвітіння вкрай мало вивчено. Крім цього, в 70-х роках вченими було описано тільки 8-10 видів, але за наступне десятиліття на території Китаю виявилося ще близько тридцяти різновидів. До 2008 року в розпорядженні вчених було вже 93 самостійних виду рослини аспідістри. А на сьогоднішній день говорять вже про 101 вигляді, причому далеко не всі відкриття здійснені, адже виявилося, що рослини цього багатообіцяючого роду мають дуже великий ареал.
Де росте аспідістра?
Батьківщиною аспідістри можна вважати південно-східну та східну Азію. Рослини цього роду є частиною наземної флори у вологих лісових районах Східної Індії, Тайваню і Японії. І все ж найбільше число видів знайдено в китайській провінції Гуансі, а на другому місці за кількістю відкритих різновидів знаходиться В’єтнам, де у 2013 році була виявлена одна з нових різновидів.
Складність виявлення і опису рослин пояснюється не тільки багатством флори районів вирощування, але й тим, що серед рослин аспідістри багато ендеміків з чітко обмеженим ареалом.
Рослина аспідістра: опис і особливості
Аспідістри, незалежно від місця проживання, це багаторічні трав’янисті рослини, у яких є повзучі поверхневі кореневища, одиночні або зібрані з невеликі пучки, практично без стебла, цільні листя і м’ясисті колоколо – або чашоподібні квіти різної форми, кольору і розміру.
У квітів, як і листя, дуже короткі черешки, тому для багатьох квітникарів цвітіння рослини аспідістри стає великим сюрпризом. Плід, що утворюється після запилення квітки, це щільна округла або грушевидна ягода з одним або кількома насінням всередині.
Незважаючи на брак уваги з боку вчених, аспідістри швидко були введені в культуру. Вже більше ста років тому рослина стало використовуватися для озеленення в США. Тут аспідістра зростає і в інтер’єрах, і активно вирощується у відкритому грунті, благо, що властивості культури дозволяють їй переносити навіть невеликі мінусові температури, рідкісний полив і тінь.
А в Європі, особливо у Великобританії, аспідістра висока або elatior стала справді культовою. Причому рослина стало популярним не тільки завдяки декоративності щільною зеленою листя довгасто-загостреної форми, але й з-за дивовижною невибагливості.
Досі побутує думка, що навіть без будь-якого нагляду і догляду культура зберігає життєздатність, а за аспидистрой вже близько століття зберігається прізвисько «чавунне рослина». Культура легко переносить утримання в глибокій тіні, в умовах надмірних поливів або низької вологості. Декоративності і здоров’ю рослини не шкодять навіть температури до -5 °C або нижче.
Крім рослин з рівними зеленим листям, дуже нагадують ландышевые, В місцях, де аспідістра росте в природі, виявлені екземпляри з строкатою і смугастої листям. Сьогодні на основі такої різновиди Variegata з білими або жовтуватими смугами по всій довжині аркуша виведені численні культурні сорти рослини. Є аспідістри і з осветленными кінцями листових пластин, і рослини з повністю плямистими листям.
Кількість доступних для любителів кімнатного квітникарства сортів сьогодні обчислюється десятками. Серед найбільш цікавих рослин аспідістри:
- «Асахі» або «сонце» в перекладі з японської мови відрізняється тим, що молода листя має шоколадно-коричневий відтінок, а потім поступово від основи до верхівки зеленіє;
- «Хоші-Зора» або «зоряне небо» з великими листям, прикрашеними поодинокими світлими плямами;
- «Пісні Леннона» з довгими загостреними листками і центральної блідо-зеленою смугою на листових пластинках;
- «Okame» з кремово-білими смугами по всій довжині аркуша.
Аспідістра: цікаві факти
Є чимало рослин з довгою цікавою історією, що ж стосується аспідістри, то цієї культури за 200 років, які вона відома науці, вдалося обрости неймовірною кількістю яскравих і навіть неймовірних історій.
Перший, пов’язаний з аспидистрой цікавий факт відноситься до її назви. Часто можна чути версію, що своєю назвою рослина зобов’язана «аспидам», тобто змій. Однак якщо звернутися до мемуарів, першовідкривач культури, виявляється, що, називаючи рослина аспидистрой, ботанік думав про форму його листя, схожих у деяких видів на широкі двосічні мечі. Оскільки, як жартував Дж. Голер, назва «гладіолус» було вже зайняте, довелося назвати відкритий рід аспидистрой.
Друга загадка або цікавий факт про аспідістра стосується способу запилення рослин. Багато джерел стверджують, що перебувають на рівні грунту чашоподібні квіти, рослини запилюються слимаками, равликами і навіть невеликими ракоподібними. Така версія, що існувала довгі десятиліття, сьогодні визнана міфом.
Останні дослідження, проведені в ряді країн вченими Британії, Китаю, США і Росії, показали, що перенесенням пилку, залежно від того, де росте аспідістра, займаються крихітні ногохвостки, грибні комарики і мухи галиці. Причому для личинок останніх квіти аспідістри стають рідним домом. Відстрочені дорослою комахою і розвиваються всередині віночка личинки навіть намагаються пилком, але, дозріваючи, виходять назовні і переносять частинки пилку з тичинок на маточку.
На батьківщині аспідістри, в Японії, листя цієї рослини вже багато століть використовуються для поділу на загальному підносі або в коробці окремих страв, що традиційно для національної кухні. Правда сьогодні, коли майстерно вирізані плоски зелені замінюються папером або пластиком, листя аспідістри можна побачити тільки в ресторанах високої кухні або в роботах майстрів карвінгу.
Не менш цікавий факт, що аспідістра – це рослина, украй популярний в сучасних майстрів гілкового дизайну. Пластичні і дуже витривалі листя гарні як для оздоблення букетів, розеток або бутоньєрок, так і для більш масштабних робіт.
Зелень довго не втрачає свого насиченого кольору, блиску і пружності навіть під сонцем і софітами, на вітрі і в холод.
Що символізує аспідістра?
У багатьох народів є приказка, що все нове – це добре забуте старе, яка в повній мірі відноситься до аспідістра. Сьогодні квітникарі все частіше звертають увагу на невибагливу декоративно-листяну культуру, выживающую навіть в самих невідповідних умовах.
А перша шквальная хвиля популярності рослини припала на епоху правління королеви Вікторії, коли в моду увійшли квіткові орнаменти і велика кількість деталей в інтер’єрі. Основною рисою сформованого тоді стилю стали живі квіти, що з’явилися в будинках не тільки високопоставлених осіб, але і простих людей.
Здавалося б, що складного! Сьогодні виростити в горщику вподобану культуру зовсім нескладно, але ще сто років тому квітникарі стикалися з банальним браком світла. Газове освітлення будинків не могло забезпечити потребу рослин у світлі, до того ж нещадно отруювало повітря, тому виживали тільки найвитриваліші. Аспідістра – це рослина, що залишалося зеленим і свіжим навіть в умовах Англії кінця позаминулого століття.
Поява горщика з аспидистрой в будинку було ознакою достатку і показником приналежності до середнього класу.
По суті, рослина стала головним героєм роману Джорджа Оруелла. Книга «Keep the Aspidistra Flying» була видана в 1936 році. В СРСР вона була видана під більш зрозумілим в країні назвою «Хай живе фікус!». Роман розповідає про життя Гордона Комстока, поета і письменника, який не зміг отримати визнання і тому працює в рекламній конторі.
Як би погано не доводилося герою, він зауважує, що аспідістра, символізує на початку минулого століття прагнення до заможного життя, незмінно зелена і свіжа.
Своєрідне протиборство людини і рослини закінчується, коли Гордон зустрічає кохання, одружується і дізнається, що стане батьком. Виявляється, прагнення до респектабельності не так вже погано, а аспідістра, символ успіху в суспільстві, навіть симпатична.
Письменник пізніше зізнавався, що соромився цього роману, оскільки книга мала автобіографічні риси й була видана лише за тяжкого становища автора. А значить, і сам класик визнав правомірність винесеного в заголовок гасла.
Трохи пізніше, вже в 1938 році аспідістра стала героїнею популярної пісеньки. «Найбільша аспідістра у світі» була виконана Грейсі Філдс, а в роки війни стала своєрідним гімном опору, оскільки її мотив став позивних найбільшою в Англії антифашистський радіостанції, яка називалася також в честь рослини ASPI або «Аспідістра».
