Якийсь доведеною зв’язку між сечокам’яною хворобою і вагітністю в принципі немає. Але є цікаве спостереження: приблизно в 10-15% випадків дане захворювання протікає приховано і тільки після настання вагітності починає проявлятися.
Частково сечокам’яну хворобу у вагітних можна пояснити значно більшим навантаженням на нирки під час виношування малюка. Робота нирок у такому режимі значно збільшує ризик розвитку захворювання. Що не дивно, адже працювати їм доводиться за двох.
Ще однією причиною сечокам’яної хвороби у вагітних є зміна гормонального фону. У результаті цієї зміни сечові шляхи розширюються, сили, які штовхають сечу від нирок до сечового міхура, стають слабшими, і сеча як би застоюється. Хоча це не зовсім правильно, все-таки вона відводиться від нирок, але тільки повільніше.
Так ось, в результаті подібного «застою» значно зростає ризик розвитку інфекції не тільки у сечових шляхах, але навіть тканинах нирки, що може призвести до запалення ниркових мисок. Правда виникає воно не так вже часто, приблизно в 2.5% вагітних. А в сумі ці два фактори (застій сечі і запалення) створюють ризик розвитку сечокам’яної хвороби. Причому камені частіше утворюються в правій нирці.
Фактори, що впливають на розвиток сечокам’яної хвороби у вагітних:
- порушення обміну сечової і щавлевої кислоти;
- підвищення концентрації сечі і утруднення її відтоку;
- зміна фосфорно-кальцієвого обміну;
- розширення сечоводів і мисок;
- інфекції.
Симптомами сечокам’яної хвороби можуть стати: ниркова коліка та наявність крові в сечі. При появі подібних явищ, потрібно відразу ж здати обов’язкові аналізи і пройти діагностику.
Визначити сечокам’яну хворобу під час вагітності можна за допомогою дослідження крові і сечі, а також цистоскопії. Якщо камені мають розмір більше 0,5 см, виявити їх допоможе ехографія. Можливо також проведення УЗД з метою діагностики захворювання, але воно не завжди дозволяють точно визначити проблему. Тому остаточне рішення про проведення того чи іншого дослідження повинен приймати лікар в кожному випадку індивідуально.
