Сценки про армію і про солдатів
Анекдотів і смішних оповідань про армію і про солдатів зокрема є стільки, що якщо почати їх розповідати все, то можна не помітити як пролетить і рік, і два. Але всі анекдоти зводяться до одного: що життя в армії хоч і важка, але досить таки весела. І в цьому ви можете переконатися зайвий раз, прочитавши сценки про армію, де головні дійові особи солдати і офіцери. Для вас і ваших творчих вечорів ми придумали три сценки, в яких армія буде показана з боку веселощів і сміху. Тому репетируйте і ставте постановки. А глядачі вам відплатять бурхливими оплесками.
***
Сценка 1 – не треба боятися командира.
На сцені стоять п’ять офіцерів, а один стоїть збоку і дивиться, чи не йде командир. Офіцери стоять, хто курить, хто зайнятий зі своїм телефоном. Тут офіцер, який стоїть на стрьомі бачить, що командир іде і підбігає до іншим офіцерам і говорить.
Офіцер: Йде, йде. Давайте, будуйтеся.
Всі офіцери покидали цигарки, сховали свої телефони, вишикувалися в шеренгу. Командир підходить до них. Відразу видно, що командир не в настрої. Видно, що йому погано після вчорашньої гулянки. Офіцер стройовим кроком підходить до нього і доповідає гучним голосом.
Офіцер: товаришу командир. Особовий офіцерський склад частини за вашим наказом побудований.
Командир однієї рукою хапається за голову, а другий показує, щоб офіцер став у стрій.
Командир: Тихіше, тихіше, чого так кричати. Всі тут?
Офіцер: Так точно, все!
Командир оглядає очима своїх офіцерів.
Командир: Значить все. Так, ну і хто вчора ввечері після роботи напився?
У відповідь тиша.
Командир: Я повторюю, хто вчора пив після роботи?
Всі офіцери намагаються не дивитися в очі командиру, відвертають голови.
Командир: Мені що, підходити до кожного і просити його дихнути?
Тут всі офіцери разом роблять крок назад, а той офіцер, який доповідав, залишився на місці.
Командир побачив, що один з офіцерів стоїть попереду і підходить до нього.
Командир: Степанчук! Так ось хто вчора, значить, пив після роботи.
Степанчук: Винен, товаришу командир.
Командир показує йому, щоб той говорив тихіше.
Командир: І як зараз почуваєшся? Голова, мабуть, болить, руки трусяться?
Степанчук боязко говорить, як би вибачаючись.
Степанчук: Є трошки.
Командир дивиться на інших офіцерів.
Командир: А ви значить, все чудово себе почуваєте? Не болить ні чого?
Офіцери в один голос: – Так точно, товаришу командир.
Командир: Ясно. Значить так. Товариші офіцери. Ми зараз з офіцером Степанчуком ходімо до мене в кабінет, нам треба похмелитися. А ви давайте п’ять кіл навколо частини бігом!
Офіцери повертаються і біжать по колу.
Командир: Що Степанчук, прошу зайти до мене в кабінет. Так би мовити для оздоровчих цілей!
Сценка 2 – Накази в армії треба виконувати.
Стоїть солдат, курить, дивиться по сторонах, не робить ні чого. До нього підходить майор і спеціально подкашливает. Солдат обертається на кашель і бачить майора. Солдат викидає сигарету, поправляє шапку і встає струнко.
Солдат: Здравія бажаю, товаришу майор.
Майор: Що ж ви, товаришу солдатів статут порушуєте?
Солдат: Винен, товаришу майор. Більше такого не повториться.
Майор: Ще б таке повторилося. Звичайно, не повторитися. Прізвище, і яка рота?
Солдат: Іванов, сьома рота, товаришу майор.
Майор: Іванов, сьома рота. А, це рота товариша Капітана?
Солдат: Так точно, товариша капітана.
Майор: Значить, передайте своєму капітанові, що я є…(кашляє), що я його, ж…(знову кашляє), я його бу…(знову кашляє), чекати (кашляє).
Майор закашлявся так, що зігнувся і схопився рукою за горло. Тут до них підходить товариш Капітан.
Капітан: Рядовий, що стоїмо, дивимося, треба ж допомогти товаришеві майору.
Солдат: Так, а що треба зробити?
Капітан: – Що, що, поплескати треба!
Солдат невпевнено починає плескати в долоні, при цьому дивиться то на майора, то на капітана. І по мірі того, як солдат все впевненіше і голосніше плескає в долоні майору стає все краще і краще, кашель починає відступати. Бачачи це чудо, солдат починає ще активніше плескати в долоні і навіть трошки пританцьовувати. І скоро у майора проходить напад кашлю. Він випрямляється, поправляє шапку і дивиться на капітана, потім на солдата.
Майор: Спасибі (таким подячним, але в теж час невпевненим голосом).
Солдат: Служу Росії!
Майор: Добре солдатів, іди, служи далі.
Солдат: Є!
Розвертається і йде.
Майор: Так, хороший у тебе солдатів Капітан.
Капітан дивиться на майор трохи переляканими, але в теж час гордими за свого бійця очима.
Капітан: Так точно, товаришу Майор, хороший. Головне накази виконує постійно.
Майор: Так, накази в армії треба виконувати, які б ідіотські вони не були!
Сценка 3 – Поради від солдатів офіцерам.
Стоять солдати в шеренгу, а повз них ходить офіцер і голосно говорить.
Офіцер: значить так, нам прийшов наказ змінити солдатські чоботи на ось таку взуття (показує в руках взуття, яка схожа на кросівки). Тому зараз ми всі перевзуваємося і відчуваємо нове взуття. А відчувати її будемо марш кидком на десять кілометрів. Все зрозуміло? Тоді знімаємо чоботи і одягаємо нове взуття.
Солдати знімають чоботи і беруть нову взуття, щоб її одягнути. Офіцер робить теж саме. Всі солдати перевзулися, а офіцер все ні як не може одягнути перший кросівок.
Офіцер: Ось тобі й реформа армії. Хто ж це таке взуття придумав. Чорт мене смикнув сказати, що ми її перші випробуємо.
Один з солдатів, що стоять у строю бачить, що офіцер сам не справляється і вирішив допомогти.
Солдат: товариш офіцер. А ви язичок висуньте.
Офіцер піднімає голову на солдата і говорить.
Офіцер: найрозумніший чи що? Наряд поза чергою захотів?
Солдат: ні, але так буде зручніше.
Офіцер: З висунутим язичком?
Солдат: Так точно!
Офіцер невпевнено: Точно допоможе? Гаразд, зараз спробую.
І офіцер знову починає намагатися одягнути взуття і при цьому, боязко высовывая свій язик з рота (хоча солдатів йому говорив про язичок на взуття)
Солдати бачать, що офіцер висуває язик, і починають переглядатися і перешіптуватися.
Офіцер намагається натягнути взуття і при цьому висовує язик ще більше.
Офіцер говорить з висунутим язиком: Що-то не особливо допомагає. Мабуть треба дати тобі наряд поза чергою.
Автор: qwerty2009 (vcegdaprazdnik.ru)
