Сценки на 14 лютого. Смішні історії до 14 лютого » *Завжди свято!*

Сценки на 14 лютого. Смішні історії до 14 лютого

Ось вже зовсім скоро настане 14 лютого. А це свято для всіх закоханих людей. Спеціально на 14 лютого ми приготували смішні сценки для всіх, хто хоче у цей святковий день не тільки провести вечір романтично, але і посміятися. Смішна сценка, в якій розповідається про те, що любов не купиш ні за які гроші і подарунки!
Сценки на 14 лютого. Смішні історії до 14 лютого » *Завжди свято!*

Щоб сценка на 14 лютого вийшла смішною і правдоподібною, вам треба трохи постаратися. А саме: треба зробити кухню, тобто поставити стіл, стільці, на столі салати і так далі.
І так, все готово, починаємо.

Кухня. За кухонним столом сидить мама, поруч з нею ходить хлопець, який чекає її доньку. Хлопець у поліцейській формі.

Мама:
Сергій Степанич, що ж ви так нервуєте? Та прийде ваша улюблена, прийде. Якщо, звичайно, ніхто її не перехопить по дорозі!

Сергій Степанич:
У сенсі – ніхто не перехопить? А що, є кандидатури?

Мама:
Ну, не те щоб їсти, так, поки ще всі вогкувато!

Сергій Степанич:
Знаєте що, між іншим, ми любимо з вашою дочкою один одного. І я їй повністю довіряю!

Мама:
І правильно робите, що довіряєте. Просто такий день, час багато, а її все ще немає з роботи. Тут би і задуматися, так…

Тут відчиняються двері, і входить донька. Вона злегка випита, але цього достатньо, щоб спотикатися і гойдатися з боку в бік.

Мама:
А ось і наша красатуля з’явилася! Ну як посиділи?

Сергій Степанич:
Що значить – посиділи? І з ким це цікаво ми посиділи?

Донька:
Ой, Сергію?! Привіт милий! Ну, послухай, ну не ображайся на мене! Просто мій начальник запросив мене посидіти з ним, випити вина.

Сергій Степанич:
Що значить – запросив? Що значить – випити вина? Ми ж з тобою домовлялися в цей день сходити в кіно!

Мама:
Ха, в кіно! В кіно треба підлітків водити! А у мене дочка вже доросла, їй вже можна і вина попити з хорошою людиною!

Донька:
Ну, правда, Сергію! Ось, дивись, який подарунок мені подарував мій начальник! Та ти не відвертайся! Просто він мене цінує як співробітника, тому і дарує подарунки!

Сергій Степанич:
Мене ось теж мій начальник цінує, ось тільки подарунки він мені щось не дарує!

Мама:
Як це не дарує? А як же ваше чергування в новорічну ніч? Хіба це не подарунок з боку начальника? Адже це ж подвійна оплата праці! Ох, як вас цінує ваш начальник!

Донька:
Мамо, припини! Сергій дуже цінний співробітник. Ой, дивись, це ж айфон шостої моделі! Ой, як я довго про нього мріяла!

Сергій Степанич:
А я б і сам тобі його подарував.

Мама:
Звичайно, подарували б. Ось ще десять років поспіль у новорічну ніч попрацювали б, і подарували. Тим більше якраз шостий айфон через десять років буде коштувати копійки.

Донька:
Мама, ну вистачить! А ти Серьожа не ображайся! Адже це просто подарунок. Він ні чого не означає для мене!

Мама:
Для тебе може бути і ні чого не виходить, а от те, що ти його взяла, дуже багато значить для твого начальника! Це може означати, що ти не проти зустрічі з ним. Це може означати, що ти симпатизуєш йому. Це може означати, що ти не повністю задоволена своїми нинішніми відносинами. Це може означати, що…

Сергій Степанич:
Ну все, з мене досить! Ось, тримай, це подарунок тобі від мене. З 14 лютого, кохана!

І Сергій Степанович йде.

Донька:
Мама! Ну, навіщо ти так! Ми любимо з ним один одного!

Мама:
Ну, ну, доню, спокійно. Любити це мало, тут ще щось треба.

Донька:
Що?

Мама:
Квартиру свою треба, машину свою треба, коляску, в кінці кінців, треба дитині, і багато чого, що ще треба. А на одну любов цього всього не набереш.

Дзвінок у двері.

Донька:
Сергій! Повернувся!

Підбігає до дверей і відчиняє їх. На порозі стоїть начальник.

Донька:
Давид В’ячеславович? А що ви тут робите? Я якісь документи додому забрала важливі?

Начальник:
Немає. Не документи. Знаєте, Ірина, коли ми з вами сиділи, пили вино і розмовляли, мені було так добре. А коли ви поїхали, то я залишився один. І я жахнувся, адже я можу так залишитися один все своє життя! А я так хочу лягати спати і прокидатися поруч зі своєю коханою дівчиною! Я так хочу возити свою улюблену дівчину на курорти по всьому світу. Я так хочу їздити зі своєю коханою дівчиною до її мами в теплу Іспанію. Привіт, мама (вітається з мамою)

Мама:
Ой, добрий вечір. Ой, що, прям в Іспанію? Так несподівано. Що ж ти донька стоїш. Дай увійти дорогому гостеві! Заходьте. Чай? Кави? Чи може, я піду, погуляю, а ви тут поговоріть і посидьте. Ось, я тут салатики нарізала. До речі, якщо треба ще вина, то у мене є, я можу принести пару пляшечок!

Мама збирається йти, як двері відчиняються навстіж і входить вже зовсім не тверезий Сергій Степанович.

Сергій Степанич:
Послухай мене, Ірина! Послухай мене! Я все зрозумів, я все зрозумів! Я люблю тебе, чуєш – люблю! А це все твоя мама підлаштовує. Вона хоче, вона хоче (тут він помічає на кухні начальника Ірини), вона хоче, щоб ти була ось з цим? Ось з цим?

Донька:
Сергій! Почекай, я тобі зараз все поясню. Просто…

Сергій Степанич дістає пістолет і направляє його на начальника.

Сергій Степанич:
Просто нехай пояснить він. Ну, (перезаряджає пістолет) я чекаю!

Начальник:
Я власне пояснювати? Я просто зайшов, щоб так сказати, щоб, я просто…

Сергій Степанич:
Ну, ну, продовжуй підбирати потрібні слова. Ти зайшов, щоб, щоб…

Начальник:
Щоб ближче познайомитися з мамою Ірини! Так, я хочу познайомитися з мамою Ірини! Я бачив у Іри фотографію мами на робочому столі, і мені дуже сподобалася ця жінка. І я хочу з нею жити!

Сергій Степанич:
Що, прям сподобалася? Що, прям от жити? Не вірю!

Начальник:
Чому не віриш? Я ж кажу – сподобалась, хочу бути з нею разом.

Сергій Степанич:
Цілуйтеся! Якщо хочеш з нею жити – цілуйтеся! Доведи, що ти щиро кажеш!

Начальник:
Що, прям цілуватися? Що прям в губи? Так ми навіть і не познайомилися ще! Ми навіть не знаємо імен один одного!

Сергій Степанович (пересмикуючи ще раз затвор у пістолета):
Цілуйтеся!

Начальник:
Знаєте, я не можу по своїм переконанням цілуватися на першому побаченні!

Тут мама підходить до начальника, хапає її за сідниці, і:
Ех, де мої шістнадцять років! (і цілує начальника)

Сергій Степанич опускає пістолет:
Ось, тепер вірю. Іра, ну що, підемо в кіно? Нехай вони познайомляться ближче, так би мовити, притруться один до одного!

Іра:
Так, підемо улюблений.

Начальник:
Почекайте! Слухайте, а яке кіно? Я теж хочу подивитися цей фільм!

Мама:
Фільм?! Знаєш, а я ще та актриса фільмів не для дітей. Хочеш, покажу?

Начальник:
Що ви, спасибі, не треба. Знаєте, мені, мабуть, пора вже йти…

Тут мама вистачає начальника ще раз і знову цілує.

Завіса.

Ведучий:
Дорогі наші гості! Як ви бачите, любов не купиш ні за які гроші! Справжня любов це назавжди. Любіть і будьте коханими! З святом вас, з 14 лютого!

Схожі:
Соц закладки