Сценки для табору
Для дітей ми приготували сценки для табору. Короткі, смішні, пізнавальні сценки дозволять вам весело провести час та ближче познайомити дітей один з одним. Кожна сценка це щось нове і захоплююче, це подорож у казкову країну, де можуть виявитися тільки діти.
Як важливо мати друга.
Варіант 1.
Учасники: хлопчик, дівчинка, лісовичок-боровичок, ведучий (оповідач).
Оповідач:
Як-то раз вирішив відважний Вася показати свою хоробрість. Вирішив піти він у темний ліс глухий. Стежкою довгої і однієї.
Вася (крокує стежкою):
Ніхто не зрівнятися зі мною,
Йду один в ліс я густий,
Весь ліс один я омину,
І доведу свою сміливість.
Оповідач:
Але Світла наздогнала його, не пускаючи одного.
Світла:
Давай я з тобою піду, і якщо важко буде – допоможу.
Вася:
Не потрібні помічники мені, ні друзі. Один я впораюся.
Оповідач:
І пішов Василь далі один. І сказав, щоб Світла не ходила за ним.
Але стежка розділилася і не раз, а потім зникла в раз. Вирішив назад Вася повернутися, але тільки зміг він заблукати.
Сів Вася на пеньок, і заплакав хлопчик.
Раптом почув голос дивний він.
Лісовичок:
Вітаю тебе, парниша. Що тут сидиш ти?
Вася:
Заблукав я в лісі,
Знайти дорогу назад не можу.
Лісовичок:
Що ж, можу допомогти тобі,
Але тільки виконай послугу ти одну.
Дістань мені з гілки яблуко он те,
Але є одна умова:
На дерево не залізай,
А кмітливість виявляй.
Вася:
Як же тобі яблуко зірву?
Якщо я до гілки навіть не дістаю!
Лісовичок:
Подумай, поворожи,
Але на довго не отлагай.
Оповідач:
І Вася став думати, як яблуко з гілки дістати. Став гілками, камінням в нього кидати.
Лісовичок:
Ні, так справа не піде,
Не буду яблуко, я є, коли воно впаде на землю.
Вася:
Ну і задачку задав непросту,
Точно додому не потраплю я!
Оповідач:
Знову сів на пеньок і заплакав хлопчик. Але раптово вийшла до нього одна дівчинка. Вона за Васею все це час йшла. Але так само разом з ним і заплуталась. Але Світла не злякалася.
Світла:
– Давай я тобі допоможу дістати яблуко.
Тобі всього лише потрібно трохи мене підняти.
Оповідач:
Подивився на Світлі Вася, і про її здогадався. Адже виконує всі умови тоді, він лесовичка-боровичка. Підняв трохи Вася Світла, і зірвала вона яблучко червоне з гілки.
Лісовичок:
Молодці хлопці.
А тепер можете ступати назад.
Яблучко ви по доріжці покатите,
І за ним слідом йдіть.
Виведе він до вас вдома.
Тільки пам’ятаєте ви мій наказ:
завжди і скрізь,
якщо раптом ти в біді,
якщо неприємності сталися раптом,
завжди прийде на допомогу один!
Ніколи друзів ви не кидайте,
адже дружба важлива – це знайте!
Варіант 2. Для справжньої дружби однієї людини мало.
На майданчику грають діти. Один хлопчик сидить в пісочниці і грає з лопаткою і відерцем. До нього підбігає іншого.
Хлопчик 1: (Бере іншу лопатку і ще одне відерце)
– Давай разом будемо робити пасочки?
Хлопчик 2:
– Я й сам упораюсь.
( відбирає і лопатку і відерце).
Хлопчик 1 знизує плечима і йде. А хлопчикові 2 набридає грати в пісочниці. Він бере машинку і грає в неї.
До нього знову підбігає хлопчик 1.
Хлопчик 1:
– Давай разом пограємо в машинки? Постоїмо гараж.
Хлопчик 2:
– Я й сам упораюсь. (Забирає машинку)
Хлопчик 1 тікає, а хлопчик 2 йде на гірку.
Хлопчик 2 катається з гірки. До нього підбігає хлопчик 1.
Хлопчик 1:
– Давай паровозиком скотимося з гірки?
Хлопчик 2:
– Я й сам скачусь.
Далі хлопчик 2 йде на гойдалка-балансир.
Він сідати на неї, а кататися не може, так як потрібен другий чоловік для цього. І сидить цей хлопчики плаче. До нього підбігає хлопчик 1.
Хлопчик 1:
– А чому ти плачеш?
Хлопчик 2:
– Тому що я хочу кататися, а ця гойдалка не катається.
Хлопчик 1:
– Звичайно, вона не буде кататися. Тут потрібно дві людини.
Хлопчик 2 ще більше плаче.
Хлопчик 1:
А хочеш, покатаємося разом?
Хлопчик 2:
– Дуже.
Хлопчик 1 сідає на іншу сторону гойдалки, і вони катаються.
Ведучий:
І з тих пір хлопчики стали дружити. Адже для справжньої дружби однієї людини мало.
