Сценарій дитячого новорічного свята для малюків «Пригоди Кота Васьки і Сніжинки»Сценарій дитячого новорічного свята для малюків «Пригоди Кота Васьки і Сніжинки»

Дійові особи:
Провідний
Кіт Васька
Сніжинка
Зайченя
Вовченя

У залі, де проводиться дитяче новорічне свято, встановлені декорації зимового лісу. В одному з кутів – замет, за ним ховається Сніжинка, яка тримає в руках дзвіночок.

Ведучий: Здрастуйте, хлопці! Сьогодні ми святкуємо тут зустріч Нового року! Дивіться, хто прийшов до нас на свято! Це Кіт Васька. Давайте зустрінемо його!
На сцені за сценарієм з’являється Кіт Васька. Він несе маленьку ялинку, прикрашену цукерками.

Кіт Васько: Здрастуйте, хлопці! Мене звуть Васька. Я чорний кіт, який любить ласувати молочком, сметанкою і смачною рибкою. А ще я обожнюю цукерки і всякі різні солодощі. Мур-мяу… Сьогодні у нас дитяче новорічне свято. Я до нього заздалегідь готувався: хвостик розчісував, мордочку умив, навіть бантик пов’язав. Подивіться на мене! Я не красень?! Я не франт?! Сьогодні ми святкуємо початок Нового року. А хіба буває дитяче новорічне свято без ялинки. Я приніс вам ялинку у подарунок!
(Бачить ялинку, яка стоїть в кутку, потім розчаровано каже.) Ах, а у вас вже є ялинка…

Ведучий: Так, ялинка у нас вже є. Але і твоя не виявиться зайвою. Давай поставимо її в інший кут.
Кіт Васько: Як же у вас гарно прикрашений зал! Дивіться, в кутку якийсь замет!
В цей час звучить дзвінок дзвоника.

Кіт Васько: Хлопці! Чуєте дзвін? Звідки він лунає? Здається, з-під того замету! (Заглядає за кучугуру і знаходить там Сніжинку, яка дзвонить у дзвіночок. Потім звертається до неї.) Ой! Ти хто?
Сніжинка: Хіба ти не впізнав мене? Я – Сніжинка, Дідуся Мороза головна помічниця. (Звертається до дітей.) Хлопці, а ви знаєте, що новорічне свято потрібно відзначати 48 годин? І за цей час доброму Діду Морозу потрібно виконати всі бажання малюків, рознести всі замовлені ними подарунки. Так що, новорічні свята – найгарячіша пора у Діда Мороза. І тут без помічників йому не обійтися! Всі допомагають йому розносити подарунки: і Снігуронька, і мільярди сніжинок, моїх сестер, і лісові звірі. І все ж робота Дідуся Мороза – сама
важка: подарунки потрібно і приготувати, і потім рознести. Щоб допомогти йому в цьому. Сніжинки, проводимо опитування: кому і які подарунки дарувати, які бажання виконувати.

Кіт Васька (недовірливо): Не може бути, щоб ти була справжньою помічницею Діда Мороза! Чим доведеш? Може, диво якесь створиш?
Сніжинка: Оскільки я Сніжинка чарівна, а не проста, звичайно, я можу творити чудеса.
Кіт Васько: Що ж, сотвори, будь ласка, таке диво: спробуй погасити запалену свічку, не дмухаючи на неї! Сперечаємося, що у тебе нічого не вийде!
По сценарію новорічного свята Сніжинка показує новорічний фокус: накриває невисоку свічку банкою, і та через деякий час гасне.
Кіт Васько: І правда згасла! Сніжинка-то – справжня чарівниця… (Звертається до Сніжинці.) А можеш створити диво складніше?
Сніжинка: Все що завгодно!
Кіт Васька (показуючи аркуш білого паперу): чи ти Можеш зробити цю папір кольоровий?
Сніжинка: Звичайно, можу!

Сніжинка показує другий новорічний фокус. Для його виконання потрібно підготувати дві ємності з пластиковими кришками. Ємності наповнені водою, зі зворотного боку кожної кришки нанесена фарба: на першу – червона, на другу – синя.
Сніжинка (ворожить і вимовляє слова над першою банкою з водою): Ой, вода, ти вода, стань водиця не простий, а стань червоною! (Добре струшує посудину, вода забарвлюється в червоний колір. Сніжинка опускає в нього білий аркуш, який стає червоним.)

Кіт Васько: В червоний колір пофарбувати папір – це легка справа. Кожен може впоратися. А ти спробуй зробити її, наприклад, синій!
Сніжинка: Будь Ласка! (Знову чаклує, але над другою банкою.) Ти, вода, водиця моя подруга вірна, стань ти, водиця, синій! Струшує посудину, вода в якому стає синьою. Опускає в нього білий аркуш паперу, і він забарвлюється в синій колір.)

Кіт Васько: Ось це Сніжинка! Браво! Молодець! Справжня чарівниця! (В цей час він зауважує на своєму піджаку білу нитку. Намагається струсити її, але у нього не виходить зробити це. Сніжинка тягне за кінчик нитки, яка виявляється дуже довгою. Цей новорічний фокус
потрібно підготувати заздалегідь прикріпивши котушку із зворотного боку піджака Кота.)

Сніжинка (сміється): Гарний фокус вийшов, чи не правда?! Це я змогла заколдовать ниточку! (Звертається до дітей.) Тепер ви вірите в те, що я помічниця діда Мороза?
Діти: Так!
Кіт Васько: Так, Сніжинка, тепер ми віримо, що ти справжня чарівниця!

Сніжинка: Це від Діда Мороза я отримала чарівну силу! (В цей час вона витягує руку з кишеньки і звідти сиплеться різнокольорове конфетті.) Ой, що ж я наробила?! Всі сніжинки розсипала! Тепер тут стало так холодно! А ви не замерзли, хлопці?
Діти: Ні!
Сніжинка: А що ви будете робити, якщо у вас ручки замерзнуть?
Кіт Васько: Ми похлопаем в долоні! Ось так! (Плескає в долоні, діти повторюють рух.)
Сніжинка: А що ви будете робити, якщо у вас ніжки замерзнуть?
Кіт Васько: Ми ніжками потопаем! Ось так! (Тупає, а діти повторюють рух.) Молодці, хлопці! І ручками поплескали, і ніжками потупали!
Хлопці, дивіться нашу ялинку! Вона ніби ожила! Розпушила свої голки, розпрямити гілки. Але чогось не вистачає нашій ялинці… Чого ж?
Діти: Вогників!
Кіт Васько: Так! Точно, вогників немає на нашій ялинці! Вірніше, вони є, але вони чомусь не горять!.. А, я згадав! Потрібно всім разом дружно промовити чарівні слова: «Раз, два, три, ялинка, гори!».
Діти (хором тричі кричать): Раз, два, три, ялиночка, гори!
Вогні на ялинці загоряються.

Сніжинка: Яка гарна стала наша ялинка! Яка велична! Саме час водити хоровод!
Всі водять хоровод, співають пісню «В лесу родилась елочка…».

Кіт Васько: поводили Хоровод, пісню заспівали. Прийшла пора в гру пограти. Я знаю цікаву гру, яка називається «Пора ялинку прикрашати». (Звертається до дітей.) Я буду називати різні предмети.
Якщо вони підходять для прикраси ялинки, то ви кричите «Так!» а якщо не призначені для цього, то – «Ні!».
– Гірлянди? – Так!
– Повітряні кулі? – Ні!
– Вилки і ложки? – Ні!
– Скляні кулі? – Так!
– Хлопавки? – Так!
– Шоколад і цукерки? – Так!
– Плюшеві зайчика і ведмедика? – Ні!
– Книжки? – Ні!
– Скляні -Так!
– Сніг з відра – Так!
– Черевики – Ні!
– Платтячка – Ні!
– Шишки – Так!
– Слони – Ні!
– Скляні намиста – Так!
Ай да, хлопці! От молодці! На всі питання правильно відповіли!

Сніжинка (вказуючи на ялинку): Ой, подивіться, наша ялинка стала яскравіше світити! Я знаю, що це означає! Це означає, що до нас на свято поспішають гості.
Кіт Васько: Хто ж це може бути?
Сніжинка: Я ж вам казала, що у Діда Мороза багато помічників. На ваше свято я прийшла не одна. Зі мною прийшли Зайченя і Вовченя. Але в дорозі вони відстали і тому спізнилися до початку свята. Однак з хвилини на хвилину мають бути тут. А-а, ось і вони!

На сцені з’являються Зайченя і Вовченя.
Зайченя (задихався від швидкої ходьби): Ох, ледь встигли!..
Здрастуйте, хлопці! Здрастуй, Сніжинка!
Вовченя: Здрастуйте!
Сніжинка: Чому ж ви запізнилися? Повинно бути, заблукали в лісі?
Зайченя (киває на Вовченя): Це все через нього!
Вовченя (киває на Зайченя): Це він винен!

Сніжинка: Так що ж все-таки сталося? Скажіть толком!
Зайченя і Вовченя (затинаючись): Ну… Ми це…
Кіт Васько: Так не мямлите ви! Говоріть!
Зайченя (скоромовкою): Ми трошки посперечалися. Тому й запізнилися на свято.
Сніжинка: Про що ви сперечалися?
Вовченя: Ми вам зараз розповімо, точніше, покажемо…

Зайченя і Вовченя показують виставу з наступним сценарієм:
Зайченя і Вовченя сидять під ялинкою, чекають Діда Мороза з подарунками.
Зайченя: щось затримується Дідусь Мороз. Вже й чекати набридло! Я не хочу більше чекати Діда Мороза! Мені хочеться смачної морквини! Мені хочеться капустяного листочка! Де ж ти. Дідусь Мороз?! Ми чекаємо тебе!.. Послухай, Вовченя, давай не будемо чекати. Так Дідусь Мороз швидше прийде! А поки давай пограємо в гру!
Вовченя (думаючи про щось інше): В яку?
Зайченя: Наприклад, в «Догонялки»!
(Вовченя не відповідає, тоді Зайченя термосить його.)

Вовченя! Гей, Вовченя! Ти мене чуєш?
Вовченя: Відчепися, Зайченя! Не заважай мені думу думати!
Зайченя: Досить думати! Дивись, від твоєї голови вже йде дим! Так і згориш! Давай краще побігаємо або пострибаємо!
Вовченя (сердито): Не заважай, кажу! Сам поки побігай і пострибай! Без мене!
Зайченя бігає і стрибає. Через деякий час знову звертається до Волчонку.
Зайченя (пошепки): Вовченя, а. Вовченя! А про що ти так зосереджено думаєш?
Вовченя (серйозно): А ось про що я думаю. Зайченя: ось прийде
Дідусь Мороз і буде всім роздавати подарунки і виконувати бажання. А як ти думаєш, йому хтось приготував подарунок? Хто буде веселити в новорічну ніч?
Зайченя (присоромлений): Ой, я про це ніколи не думав! Як же так?! Невже Дідусь Мороз залишиться без свята, веселощів та подарунків? Потрібно терміново щось придумати! (Стукає кулаками по голові.) Думай, думай, голова моя!

Зайченя і Вовченя довго сидять, думають про те, який сюрприз приготувати для Діда Мороза і час від часу вигукують: «А що, якщо…», «Треба ось що…», «Ні, це не підходить!», «Ні, не годиться!» та ін.
Зайченя і Вовченя (разом): Який би подарунок приготувати Діду Морозу?! Що ж йому подарувати?!

Зайченя: Послухай, Вовченя, я, здається, придумав! Давай подаруємо Дідусеві Морозу цілий мішок шоколадних цукерок і коробку халви!
Вовченя: Точно! Це ти добре придумав! Хто ж відмовиться від мішка цукерок і халви?!
Зайченя (з сумнівом): Знаєш, напевно, це погана ідея… А раптом Дід Мороз не любить шоколад і халву?
Вовченя: Так, важке це завдання – придумати, що б подарувати Дідові Морозу.
Зайченя і Вовченя знову замислилися над тим, що подарувати Дідові Морозу.
Зайченя: Ти знаєш, я подарую Дідусеві Морозу своє саме улюблене ласощі!
Вовченя: Яке ж?
Зайченя: Як це «що»? (Заплющує очі і облизується.) Морквину, звичайно!
Вовченя: Ні, краще давай подаруємо Дідусеві Морозу моя улюблена страва!
Зайченя: Цікаво дізнатися, що це за страва така?
Вовченя: Котлетка!
Зайченя (розчаровано): Скажеш теж, «котлетка». Краще давай морквину подаруємо! Вона така солоденька і смачненька!
Вовченя: Ні! Моя котлетка теж дуже і дуже смачна!
Зайченя: А я кажу, що краще подарувати морквину!
Вовченя: Ні! Котлетку!
Зайченя і Вовченя довго сперечаються.
Вовченя: Послухай, Зайченя! Та що це ми сперечаємося?! Давай подаруємо і морквину, і котлетку! Ось Дідусь Мороз зрадіє!
Зайченя: Піду я, вийду на дорозі! Може бути. Дідусь Мороз вже наближається! Я його зустріну.

Вовченя (розмірковує вголос): І чому Зайчонку так хочеться подарувати Дідусеві Морозу морквину? Чому він думає, що морквина смачніше котлетки?.. Котлетка така ароматна, з апетитною скоринкою та з цибулькою… Смакота! (Дістає з кишені загорнуту у фольгу котлету, нюхає і починає їсти.) Я тільки спробую її, а їсти не буду… (Відкушує шматочок.) Щось я не розпробував, присмажився чи котлетка чи ні… (Відкушує ще шматочок.) Треба ж, смачна яка! Всі! Не буду більше їсти, а то Дідусеві Морозу нічого не залишиться! (Відкушує ще і ще. Так поступово з’їдає всю котлету.)
В цей час Зайченя підходить до дороги. Дивиться вдалину і чекає появи Діда Мороза.

Зайченя: І чому Вовченя вважає, що його котлетка – така жирна і солона – самий смачний подарунок для Діда Мороза? Він і дивитися на неї не стане. Чи То справа моя солоденька морквина!
(Виймає з кишені морквину.) Що за смакота! (Відкушує шматочок. Їсть і прицмокує.) Треба ж, яка солодка! Або мені здалося? Треба ще спробувати… (Відкушує ще один шматочок.) Ні, все в порядку, не здалося. Дійсно, морква солодка! А смачна яка! (Поступово з’їдає всю моркву. Підходить Вовченя.)

Ой, Вовченя! Дай спробувати твою котлетку. Я хочу дізнатися, чи така вона смачна, як моя морквина.
Вовченя: Добре. Тоді ти мені дай морквину. Я теж хочу порівняти їх за смаком. На, бери котлетку.
Вовченя віддає фольгу, в яку була загорнута котлета. Зайченя бере і бачить, що в неї нічого немає.
Зайченя (роздивляється з усіх боків аркуш фольги): Вовченя, дивись, там нічого немає!
Вовченя: Як нічого немає?! Я тільки зараз пробував… Дійсно, нічого немає. Напевно, це мій рот всю котлетку з’їв… Ну а морквина твоя де?

Зайченя: Так тут тільки що була… (Дивиться на лапки.) Ой, здається, її мої зубки всю згризли!
Вовченя (з подивом чухає потилицю): Ось це так! Що ж ми наробили?!
Зайченя (мало не плачучи): Що ж ми тепер подаруємо Дідуся Мороза?! Він нам подарунки принесе! А ми йому нічого не зможемо подарувати?!
Вовченя: Треба щось робити! Послухай, Зайчик, давай у хлопців запитаємо ради! Дивись, скільки тут хлопців! Вони нам допоможуть! Правда, хлопці?! Допоможіть нам, підкажіть, як нам бути, що подарувати Дідові Морозу?
Ведучий: Хлопці! Допоможемо Зайчонку і Волчонку!

Сніжинка бере у Вовченя лист фольги, робить з нього кульок і складає у нього цукерки та печиво, які дають діти.
Сніжинка: Ось які молодці наші дітлахи! Нічого не пошкодували для Дідуся Мороза! Навіть свої найулюбленіші ласощі: печиво та цукерки. То-то радий буде Дід Мороз! Знатний подарунок ми йому приготували! Обов’язково йому передам при зустрічі цей подарунок!

Кіт Васька (звертається до дітей): Хлопці, давайте веселитися. Спочатку я вам буду загадувати загадки про звірів, а ви повинні будете їх розгадати.
Кіт Васька загадує загадки про тварин. Отгадавшему дають маску того тварини, яке було загадано.

Сніжинка: Ай да хлопці! Які молодці! Всі загадки відгадали! А тепер прийшла пора водити хоровод. Встанемо навколо ялинки, візьмемося за руки і заспіваємо нашу улюблену пісню про Новий рік.
Діти разом зі Сніжинкою співають новорічну пісню.

Ведучий: А зараз ми пограємо в гру. Вона називається «Ялинки бувають різними».
Діти встають у коло. Ведучий вимовляє слова: «лісові Ялинки бувають високими (піднімає руки)», «лісові Ялинки бувають низькими (присідає, опускає руки)», «лісові Ялинки бувають тоненькими (встає прямо, опускає руки вздовж тулуба)», «лісові Ялинки бувають
пухнастими (розводить руки трохи в сторони)». Діти повинні повторювати руху, строго відповідають словами. Під час гри ведучий може заплутувати хлопців, вимовляючи слова, але виконуючи інші рухи.

Сніжинка: А я теж знаю веселу гру. Давайте пограємо! Гра називається «Брязкальця».
Діти беруть брязкальця. Звучить музика. Хлопці бігають по залу, гримлять брязкальцями. Як тільки музика закінчиться, їм потрібно зупинитися і сховати брязкальця за спину. Кіт Васька підходить то до одного, то до іншого дитині і просить показати то ліву, то праву руку. Діти не повинні показувати брязкальця Коту, перекладаючи їх то в одну, то в іншу руку за спиною.

Кіт Васько: А я ще хочу пограти з хлопцями! Я знаю гру, яка називається «Весела естафета».
Діти шикуються в дві шеренги (дві команди). У стартової лінії, перед кожною командою, лежить по одному повітряної кулі. Дітям необхідно без допомоги рук і ніг перенести кулі до фінішу. Для цього треба просуватися вперед і дути на кулі. Переможцем вважають команду, члени якої прийшли до фінішу першими і не порушили при цьому правила гри.

Кіт Васько: А ось ще одна гра – «Злови Сніжинку». Я буду бігати за Сніжинкою, а ви, хлопці, повинні перешкодити мені зловити її.
Діти встають у коло, беруться за руки. Сніжинка втікає від Кота. «Врятуватися» від нього можна, забігши в коло. При цьому діти повинні сісти і опустити руки для того, щоб в коло не зміг потрапити Кіт Васька.

Під час гри Сніжинка втрачає рукавицю, і Кіт Васька її знаходить.
Кіт Васько: Ой, дивіться, хто-то рукавичку загубив! Сніжинка, чи не твоя ця рукавичка?
Сніжинка: Моя! Моя!
Кіт Васько: А ну-ка, дожени свою рукавичку! (Пускає рукавицю по колу. Діти передають її один одному. Сніжинка намагається наздогнати свою рукавицю. Потім Кіт Васька заглядає в неї і звертається до Сніжинці.)

Сніжинка, а що у тебе в рукавичці?
Сніжинка: Там у мене заховані чарівні предмети: олівці і папір. Давай, Василь роздамо все це хлопцям. А ви, хлопці, намалюйте листівки для Дідуся Мороза.
Діти малюють листівки для Діда Мороза.

Кіт Васько: Сьогодні ми з вами і співали, і танцювали, і грали! А про вірші зовсім забули! Отже, дітлахи! Хто з вас самий сміливий? Виходьте розповідати вірші!
Діти розповідають вірші. Кожному Кіт Васька дає подарунок.

Сніжинка (заглядає в мішок з подарунками): Дивись, Василь, в мішку ще подарунки є! Треба їх роздати! Загадаю я загадки. А ви, хлопці, їх відгадайте.
Сніжинка загадує загадки про новорічному святі.

Кіт Васько: Скоро, зовсім скоро настане Новий рік! Він принесе нам нові радості і багато веселощів! Скоро прийде Дід Мороз і принесе кожному подарунок і виконає бажання.
А зараз давайте сфотографуємося на пам’ять. Хлопці, вставайте рядами. І ми – я, Сніжинка, Зайченя і Вовченя – до вас приєднаємося.

Сніжинка: Ох, щось мені стало жарко! Загостилась я у вас! Мені в ліс пора повертатися! Здається, я таю!.. До побачення, хлопці! Зустрінемося на наступний рік! Зі святом, дорогі друзі! З Новим роком! (Іде.)

Кіт Васько: І мені пора додому! Мене чекає там смачна сметанка і рибка… До побачення, хлопці!
Ведучий: Ось і закінчився наш дитяче новорічне свято. З Новим роком, дорогі друзі! Бажаю вам здоров’я, радості та веселощів! Нехай збудуться всі ваші бажання! А добрий Дідусь Мороз допоможе вам здійснити всі ваші мрії! До нової зустрічі!

Сценарій дитячого новорічного свята для малюків можна продовжити чаюванням.

Ця стаття з рубрики: Сценарій нового року

Дивіться також:

Соц закладки
Соц закладки