Сценарій дитячого дня народження для хлопчика з конкурсами та ляльковим спектаклем «Як кіт воєводою був»
Тривалість свята: 1 година 30-40 хвилин.
Рекомендована кількість гостей: 10-15.
Персонажі: Баба Яга, Бармалей, Василиса Премудра.
Характер персонажів:
Василина Премудра – спокійна, усміхнена, розважлива.
Баба Яга – хитра, жеманная, кривляка.
Бармалей – грубий, невихований, але простакуватий.
Кімната прикрашена в морському стилі: хвилі, кораблі, якоря і екзотичні острови з картонними пальмами (на стінах). На пальмах замість бананів “ростуть” довгасті повітряні кулі. На одній стіні – велике зображення вітрильника з написом “День народження” та святковим привітанням.
Василина: Здрастуйте, хлопці! Давайте познайомимося! Мене звуть Василина Премудра. Я припливла до вас на кораблі з казкової країни спеціально на день народження. Як називається мій корабель, хто прочитає? (діти читають назву корабля) А чий сьогодні день народження? (діти відповідають) Як чудово, день народження! А скільки виповнилося … (ім’я іменинника) років? Давайте … (ім’я іменинника) крикнемо УРА рівно стільки раз, стільки років йому виповнилося! (діти кричать) Ну а тепер, … (ім’я іменинника), приймай вітання! Їх надіслали різні герої казок та фільмів. Я прочитаю, а ви всі знаєте, чиє це привітання, хто його написав.
На аркушах паперу, оформлених як листівки, надруковані привітання і зображення-розмальовка героя, якому “належить” привітання. Основу-розмальовку можна перекопіювати з книжки або взяти в Інтернеті. Вгадані привітання віддаються імениннику, їх можна вдома розфарбувати.
Василина: Отже, перше привітання:
Виростай швидше,
Допомагай всім добрий людям,
І тоді лиходіїв
Разом ми будемо перемагати.
Станеш ти доросліший,
Станеш розумним, сильним,
Я подарую тобі
Супер-павутину!
(побажання від Людини-павука)
Знають дорослі і діти,
Ми-кругліше всіх на світі.
Тільки ми – не колобки,
Пустотливі ми звірята.
І ми тобі бажаємо
Круглим бути завжди, скрізь!
(поздоровлення від Смішариків)
З днем народження вітає
Тебе дівчинка морська.
Щоб міг ти море слухати,
Я пришлю тобі мушлю.
(поздоровлення від Русалочки)
Найкращий подарунок, по-моєму, мед.
Навіть … (ім’я іменинника) це відразу зрозуміє.
Їж понемножечку,
Чайною ложечкою,
Відразу застуда пройде!
(Поздоровлення від Вінні Пуха)
Василина: А тепер, дорогі гості, і ви побажайте що-небудь нашому імениннику. Тільки ми з вами зробимо так: я буду починати, а потім кого-небудь рукою трону – і той буде мою фразу закінчувати.
Дорогий … (ім’я)!
Бажаю тобі бути великим і сильним, як слон.
Бажаю бути високим, як … (доторкається до когось із дітей)
Розумним, як … (доторкається до когось із дітей)
Веселим, як … (доторкається до когось із дітей)
Спритним, як … (доторкається до когось із дітей)
Кмітливим, як … (доторкається до когось із дітей)
Бажаю, щоб у тебе було багато друзів, як у … (доторкається до когось із дітей)
Молодці, гарні побажання! А щоб все це збулося, треба підняти руки вгору і помахати ними ось так (показує), а потім потупати ногами – ось так (показує) і всім разом крикнути: ПОЗ-ДРАВ-ЛЯ-ЕМ!
Я сама хочу побажати нашому імениннику:
Через океан посмішок,
Через казок океан,
Весело пливе кораблик,
Ти – відважний капітан!
Хай пливе корабель прекрасний
Вдалину, куди захочеш ти:
До остовів чудес і фарб,
До берегів твоєї мрії!
Подивіться – ось мій корабель (показує на малюнок корабля на стіні). А як він називається, хто прочитає? (назва корабля – “День народження”) Я пливла довго-довго на моєму чарівному кораблі, вітер скуйовдив його вітрила. Дивіться, скільки дірок! (у корабля – три різнокольорових вітрила і два прапори, при цьому всі вітрила і прапори наче у великих дірках з нерівними краями) Щоб нам з вами далі поплисти, треба вітрила полагодити. Як тільки ми з вами закінчимо нашу листівку-парус, так і попливемо на чарівний острів, на якому живуть казки. Допоможете мені?
Василина дає вирізані з паперу “заплатки”, але вони не всі підходять до діркам на вітрилі – десь не відповідають за розміром, десь- за кольором. Дітям потрібно підібрати правильні “заплатки” і наклеїти їх. Коли картина закінчена, Василина під будь-яку танцювальну пісеньку про море або кораблі пропонує всім виконати чарівні руху, щоб корабель поплив швидше: пострибати вище, повернутися навколо себе, плеснути в долоні, присісти. А потім те ж саме швидше, швидше і ще швидше. Ближче до кінця пісеньки Василина просить всіх сісти на стільці, тому що кораблик вже майже приплив. Діти розсідаються. Музика закінчується.
Василина: Ось ми з вами і на острові казок. Тут живе багато-багато казок та казкових героїв. І навіть я не знаю, яку казку ми з вами побачимо. (чути звук дзвіночків, Василина дістає музичну шкатулку) Це – мій чарівний скринька. Ось ми зараз і дізнаємося, що за казку нам приготував чарівний острів. Ну-ка, подуйте на мій скриньку! Дружніше! Сильніше! Ось він і відкрився (скринька відкривається, звучить музика) Ой, хто це? (Василина дістає зі скриньки кота в рудо-чорну смужку для лялькового спектаклю) Так от про кого наша сьогоднішня казка!
Лялькова казка “Як кіт воєводою був”
Для цієї казки вам знадобляться іграшки лисиці, кота, вовка і ведмедя і запису завзятою російської народної музики.
Примітка: лялькова казка складна у виконанні та вимагає вдумливої опрацювання дій акторів за ширмою.
Василина (тримає кота на руці): Жив-був кіт. Звичайний кіт, вуха, очі і рот.
Нічим не примітний, по-своєму чудовий.
По-своєму навіть красивий, звали його – Василь.
Рудий, вухатий, та ось біда, хитрий жахливо.
Що не день – нова витівка!
Коротше, набрид він своєї господині.
Каже вона одного разу коту:
“Це ти сметану на кухні стягнув, признавайся!”
Васька у відповідь: “Няв!” Мовляв, нічого не знаю.
А господиня його знову запитує:
“Це ти глечик з молоком перекинув?”
Васька у відповідь: “Няв!” Мовляв, нічого не знаю.
А господиня його знову запитує:
“Що ж ти, Вася, тільки на ганку спиш, а мишок не ловиш?”
А Васька тільки позіхнув – і знову заснув.
Ну і розлючена господиня, каже Васьки:
“Хто не працює – той не їсть, брись звідси! Йди ти в ліс!”
І прогнала Ваську. Пішов Васька, куди ноги несуть. Довго йшов, коротко, та принесли його ноги в дрімучий ліс.
Василина йде за ширму. Музика, відкривається завіса. Ліс. Хатинка.
Кіт: Мяу, мяу, що ж мені тепер робити? Вперше я в лісі. Вечоріє. Страшно тут стає! Хтось тінь якась по небу пролетить, у кущах щось зашарудить… Ой, хатинка! Постукаю-но я сюди! Може, пустять переночувати подорожнього? (стукає) Гей, чи є хто вдома?
Лисиця (висовується): є, Є! Як не бути! Я, Лисиця Патрикеевна, тут живу! Та тільки я розбійників не приймаю!
Кіт (сторопівши): А я не розбійник!
Лисиця: У нічну пору всі чесні звірі вдома сидять, а по лісі тільки розбійники сновигають.
Кіт: А що, тут багато розбійників?
Лисиця: Предостатньо! Тільки ведмідь з вовком чого варті – у всіх все забирають, зовсім совісті не знають! Так що, не пущу, йди! (зникає в будиночку)
Кіт: Як же мені лисицю умовити мене в хату пустити? (думає) Ага! Придумав! Скажу-ка я лисицю, що прибув в їх ліс бути воєводою, щоб усіх розбійників покарати! Гей, лисиця!
Лисиця: Ну, що ще?
Кіт: Бери дорогого гостя!
Лисиця: Якогось такого гостя? Ти хто такий?
Кіт: Василь Котофеевич!
Лисиця: Який такий Василь, ми такого не чекали, не просили!
Кіт: Я посланий до вас із міста Москви воєводою!
Лисиця: Воєводою? А що ти будеш робити?
Кіт: Буду розбійників ловити і карати.
Лисиця виходить з дому, оглядає кота.
Лисичка: Ой, який дивний звір! Лисиця – не лисиця, борсук – не борсук, хом’як? Теж не схоже. Що ти за звір такий небачений? У нашому лісі таких зроду не було!
Кіт: Я – тигр! З породи тигрів північних, уссурійських! Бачиш у мене смужки на спині – руді і чорні! У мене ось кігті будь – фрррр! І зуби які: рррр-мяу! Прибув до вас із самої столиці, міста Москви, щоб навести порядок. Дійшов до нашого президента слух, що тут ведмідь з вовком пустують. Ось і прислали мене провчити їх!
Лисиця: Ох і справді, тигр!.. Смугастий, як у книжках. Тільки дрібний якийсь. Навіть дрібніше мене буде. Я-то думала, що тигри побільше…
Кіт: Мене треба годувати краще, тоді я виросту!
Лисиця: Що ж ти любиш їсти?
Кіт: М’ясо! Я ж тигр!
Лисиця: Ну добре, у мене як раз курочка на вечерю. А ти, Василь Котофеевич, скажи, один приїхав з сім’єю?
Кіт: Один я, Лисиця Патрикеевна, один. Немає у мене поки що сім’ї.
Лисиця: А можна, я твоєю сім’єю стану? Я тут живу одна, лисиця-дівиця, немає в мене чоловіка-захисника! А ти ось який сильний, сміливий, візьмеш мене в дружини?
copyright – http://sc-pr.ru
Кіт: Чому ж не взяти – візьму! Ти готуєш добре?
Лисиця: Пальчики оближеш, так добре!
Кіт: Ну, тоді я візьму тебе в дружини і буду жити в тебе в будиночку. (йдуть в будиночок, звучить уривок російської народної музики на 30 секунд)
Лисиця (з віконця): Ох, і я щаслива тепер лисиця! Тепер У мене чоловік-воєвода, тепер мені нікого не треба боятися. Тільки ось одна турбота – дуже вже Василь Котофеевич поїсти любить. Ось і знову, тільки встав, а вже командує – качечку йому подавай або рибку… Ну, піду пошукаю чогось смачного для Василя. (виходить з будиночка, назустріч – вовк)
Вовк: Привіт, лисиця, є, чим поживитися? А то я тільки дві рибки зловив, замало буде!
Лисиця: Привіт, вовк, а ти цю рибку мені віддай!
Вовк: Чого це? Не буду я ділитися, самому знадобиться!
Лисиця (гордо): Ох, вовк, нічого-то ти не знаєш! Я тепер не просто лисиця, а дружина нашого воєводи – Василя Котофеевича!
Вовк: Та ну!
Лисиця: так-Так, прислали з самої столиці нам воєводу, щоб він всіх розбійників і злочинців з лісу прогнав!
Вовк: А суворий він, цей Василь Котофеевич?
Лисиця: Ох, дуже суворий. Трохи що не по ньому – шерсть дибки, з очей іскри виблискують, а кігті камені шкребуть! Ти б, Іван Волкович його не злив, боже збав – розірве. Він же з породи уссурійських тигрів!
Вовк: А я чо? Я нічого не робив!
Лисиця: То-То й воно – нічого не робив! Воєвода у нас в лісі вже тиждень, а ти на уклін до нього не з’явився, подарунків йому не приніс. Ось воєвода наш ввечері пирхав у вуса: де, мовляв, цей нероба вовк, не поважає він мене зовсім. Прожену тебе, каже, його з лісу.
Вовк (злякано): Ну, тоді візьми цю рибку, тільки нехай Василь Котофеевич на мене не гнівається!
Лисиця: За рибку спасибі. (бере рибку) Але рибки мало. Принеси-но ти Василю Котофеевичу барана. Та побільше вибери!
Вовк: Ага, скоро чекай! (тікає)
Лисиця (з хитринкою): Поквапся, Іван Волкович, воєвода наш чекати не любить! (повертається, натикається прямо на ведмедя)
Ведмідь: О, лисиця! З рибкою! Віддай-но рибу!
Лисиця: Бач, чого захотів! Я рибку чоловікові своєму несу, Василю Котофеевичу! До речі, він передавав, що тобі потрібно терміново прийти до нього на уклін. Так подарунок йому багатий принеси, багато м’яса. Ну, бика, наприклад!
Ведмідь: Хто твій чоловік, лисиця, чого це він тут командує?
Лисиця (гордо): Мій чоловік – воєвода нашого лісу. Василя Котофеевича прислали з самої столиці, щоб він всіх розбійників і злочинців з лісу прогнав!
Ведмідь: А суворий він, цей Василь Котофеевич?
Лисиця: Ох, дуже суворий. Трохи що не по ньому – шерсть дибки, з очей іскри виблискують, а кігті камені шкребуть! Ти б, Михайло Потапич, його не злив, боже збав – розірве. Він же з породи уссурійських тигрів!
Ведмідь: А я чо? Я нічого не робив!
Лисиця: То-То й воно – нічого не робив! Воєвода у нас в лісі вже тиждень, а ти на уклін до нього не з’явився, подарунків йому не приніс. Ось воєвода наш ввечері пирхав у вуса: де, мовляв, цей нероба ведмідь, не поважає він мене зовсім. Прожену тебе, каже, його з лісу.
Ведмідь (злякано): гаразд-Гаразд, нехай цей воєвода не сердиться, принесу я йому сьогодні багато-багато м’яса, цілого бика, нехай чекає. (ведмідь іде, а лисиця стукає в будинок)
Лисиця: Василь Котофеевич, я тобі рибки принесла!
Кіт (з вікна): Рибка? Це добре!
Лисиця: А ще до нас сьогодні в гості ведмідь з вовком зібралися, подарунки тобі принести хочуть.
Кіт (злякано): Вовк? Ведмідь? Ні, Лисиця, не проси, не буду я з ними розмовляти.
Лисиця: а чому? Невже боїшся?
Кіт: Я? Я? Я нікого не боюся! Я ж тигр! Просто не хочу я з ними спілкуватися, і все тут. (зникає в хаті)
Лисиця: Ох, як незручно вийде! Я їх покликала, подарунки попросила принести, а Василь Котофеевич разобиделся.
Лисиця заходить в будинок. Звучить уривок російської народної музики музика, після її закінчення виходять вовк і ведмідь з мішками.
Вовк: Привіт, Михайло Потапич!
Ведмідь: Привіт, Іван Волкович!
Вовк: Що це ти верзеш?
Ведмідь: Так бика несу нашому воєводі. А ти що несеш?
Вовк: Барана несу нашому воєводі. А який він, цей воєвода, не знаєш?
Ведмідь: Я його не бачив, але кажуть, страшний він, зубатий, з очей іскри сиплються, а кігті – як ножі гострі!
Лисиця (виходить з хати): Принесли подарунки? Молодці!
Вовк: Лисиця, а раптом йому подарунки не сподобаються?
Лисиця: Ха-ха-ха, може, й не сподобаються, він сьогодні не в дусі. Як з ранку прокинувся, так і сердиться. Що ж придумати? Ага, знаю! Ви подарунки залиште, а самі сховайтеся. Ми підемо з Василем Котофеевичом гуляти, і він ваші подарунки побачить. Якщо подарунки воєводі сподобаються, то ви вийдете та визнаєте, що це від вас. Може, він вас тоді нагородить. А якщо буде сердитися Василь Котофеевич, почне фиркати і гарчати – біжіть, а то розірве на шматочки! (лисиця йде)
Вовк: Куди тут можна сховатися?
Ведмідь: Я ось тут на дерево влізу. (лізе) Звідси все добре видно!
Вовк: Тобі добре, а я по деревах лазити не вмію. (оглядається) Сховаюся-ка я тут, під деревом, у кущах. (ховається) Одне погано, нічого не видно звідси. Ти вже мені розкажи, який він, воєвода, гаразд?
Ведмідь: Тссс, йдуть!
Кіт виходить з дому, лисиця дивиться з віконця.
Кіт: Лисиця Патрикеевна, а чим це пахне?
Лисиця: М’ясом, Котофеюшка, м’ясом!
Кіт: Де ж м’ясо?
Лисиця: У мішках, Котофеюшка! Ти поїж!
Кіт: Мяу! (кидається на мішки, крутиться, ніби їсть і голосно нявкає)
Вовк: Ну, що там видно, Михайло Потапич?
Ведмідь: Бачу нашого воєводу.
Вовк: Який він?
Ведмідь: Сам маленький, непоказний, а їсть жадібно, прямо шматками заковтує і все кричить щось. (в цей час кіт особливо голосно кричить: “няв, Няв”)
Вовк: Що він кричить?
Ведмідь: Ой, сердиться воєвода, кричить “мало-мало”!
Вовк: Так куди ж йому ще більше? Я цілого барана приніс, а ти цілого бика! Ну-ка, подивлюся, що ж це за такий ненажера! (починає шебаршиться в кущах, кіт насторожується, на всякий випадок відходить до будиночка)
Кіт: Хто це там в кущах шарудить?
Лисиця: Мишка, напевно!
Кіт: Зараз я її зловлю! (кидається в кущі, через дві секунди звідти клубком викочуються зчепилися вовк і кіт)
Вовк: Ай-ай-ай-ай, відпусти мене, воєвода!
Кіт (метушиться біля будинку): Караул! Врятуйте! Там хтось в кущах страшний! Куди мені сховатися? На дерево! На дерево! (кіт залазить на дерево, прямо на ведмедя)
Ведмідь: Ой-Ой-ой, не чіпай мене, воєвода! (падає з дерева, тікає з криками)
Лисиця (виходить з хати): Що це за шум? Василь Котофеевич! Ти де, озовися!
Кіт (з дерева, дуже жалібно): Мяу!
Лисиця: Злазь, ти навіщо там сів?
Кіт: Б-ббб-боюссссь. Тут якісь чудовиська ходять! Я в кущ – а він як закричить. Я на дерево, а на дереві інший мене чекав.
Лисиця: Та нічого страшного, Василь Котофеевич. В кущах мишка сиділа, а на дереві – пташка. Ти їх злякав. Адже ти страшний звір, справжній тигр.
Кіт (впевненіше): Мишка, кажеш? Пташка?
Лисиця: Ну так, мишка та пташка!
Кіт (злізаючи з дерева): Звичайно, я страшний звір, я нікого не боюся!
Лисиця (сміючись): Звичайно-звичайно! Ну а тепер ходімо в дім, влаштуємо бенкет горою. Дивись, скільки тут м’яса в мішках – на місяць вистачить! (йдуть з мішками в будинок, музична заставка, виходять вовк і ведмідь)
Ведмідь: Ой, як наш воєвода розсердився. Спочатку, як м’ясо побачив – давай бурчати – мало, мало. Тут ти в кущах заворушився. Він як закричить: “Тримай його!” І на тебе зверху як стрибне, і давай тобі спину дерти кігтями! А як ти втік, так він задер голову вгору, і мене побачив. Як закричить: “Хапай, тримай!” Злетів на дерево швидше вітру і давай рвати мені шкуру і тріпати. Сам-то маленький, а сили в нього видимо-невидимо!
Вовк: Ох, боюсь я воєводу цього.
Ведмідь: І я боюся. Ходімо ми звідси в інший ліс, де воєводи поки що ще немає.
Кінець казки.
* * *
Звучить народна музика. Виходить Василина.
Василина: Ось така казочка. А може, це і не казочка. Хто знає. Адже в чарівному лісі будь-які казкові історії насправді відбуваються. Ой, зовсім забула, я ж повинна на цьому чарівному острові декому передати лист. Де ж я лист залишила? А, згадала – на галявині! Я зараз збігаю туди, а ти, … (ім’я іменинника), поки постереги мій чарівний скринька! Нікому його не віддавай!
Звучить груба музика. Виходить Баба Яга.
Баба Яга: Ух ти! Діточки! А ну, доповідайте, чого сюди прийшли? Я тут найголовніша у чарівному лісі, я тут за порядком стежу і повинна знати, хто і навіщо сюди завітав! Так ви, напевно, не знаєте, хто я? Так слухайте:
Вночі в ступі я літаю
І діточок похищаю
Я в хатинці на курячих ніжках
На болоті проживаю.
Красуня золотокудра,
А звуть мене … (пауза) Василина Премудра!
(діти починають кричати, що ніяка вона не Василиса Премудра, і далі йде діалог з дітьми приблизно з такими словами)
Що, не вірите? Я – Василина Премудра! Ні, я не Баба Яга! Кажу вам, я – Василина Премудра! Як це я “не Василиса Премудра”? А ви звідки знаєте? Ви що, Василісу Премудру бачили? Де? Тут? На моєму острові? В моєму зачарованому лісі? Ех, так і доведеться зізнаватися. Ну так, Яга я. Але не бабуся! Мені всього 300 років, яка я бабуся, я ще зовсім молода! Я – Тітка Яга! (робить безглуздий реверанс) Так говорите, Василина теж десь тут ходить? Ну-ну, це цікаво. Де Василина, там завжди можна поживитися! (потирає руки і зауважує скринька) А це що там у тебе? Скринька? А дай-но подивитися! Не даси? Фі, ну і не треба! У мене в хатинці сто таких скринь! Хочеш, покажу? Ні? Не потрібен він мені, цей скриню, ви краще скажіть, навіщо ви на мій острів-то завітали? За казочкою, мабуть! Казку-то подивилися? Сподобалася вона вам? Ну, на моєму острові багато казочок живе-поживає, навіть я, Баба Яга, не все знаю. Я їх навіть записувати намагалася, а то проклятий склероз, все забуваю! А ви все знаєте? Зараз перевіримо! Я вам загадки загадувати буду, кожному буду кидати м’ячик. Ось хто м’ячик зловить, той мені і відгадку скаже. А я вам за правильні відповіді буду давати призи! Тільки мої хитрі загадки, будьте уважні!
Загадки про казки. Спочатку йдуть загадки, у яких відгадки в риму, а потім – загадки-плутанина, де відповідь у римі невірний. При цьому Яга може сама підказувати неправильну відповідь.
Хто ж він, скажіть, діти.
Знають звірі все на світі,
Якщо щось заболить,
Їх вилікує … (Айболить)
Його смерть у яйці,
У голки на кінці.
Злий він, але багатий незчисленно,
А звуть … (Кощій Безсмертний)
У свята до объеденья
Він їв цукерки і варення.
Жив на даху він, бідолаха,
Його звали …
(відповідь в риму – Чебурашка, правильний – Карлсон.)
Він грає потрошку
Для перехожих на гармошці.
Музиканта знає всяк!
Його ім’я – …
(відповідь в риму – Шапокляк, правильний – Крокодил Гена.)
Не вдалося вас заплутати. Ну це нічого, я вас ще по-іншому перевірю!
Яга говорить перші слова з назви народних казок, учасники повинні сказати це назва цілком. Причому назва говорить той, хто спіймав м’яч, кинутий Ягою. За правильну відповідь видається приз.
1. Іван Царевич і сірий … (вовк)
2. Сестриця Оленка та братик … (Іван)
3. Фініст – Ясний … (сокіл)
4. Царівна – … (жаба)
5. Гуси – … (Лебеді)
6. По щучому … (велінням)
7. Спляча … (красуня)
8. Білосніжка і сім … (гномів)
9. Коник – … (Горбоконик)
10. Червона … (Шапочка)
11. Вовк і семеро … (козенят)
Баба Яга знову намагається всіх плутати, наприклад: “чи Впевнені ви, що семеро козенят, а не поросят?” Останнім відповідає на питання іменинник. Баба Яга роняє приз, а коли іменинник тягнеться за ним, вистачає скриньку, швидко крутиться і скриню ховає за ширмою, передаючи його іншим аніматорам. Тут виходить Василина, і Баба Яга швидко ховається за шторою або, наприклад, залазить під стіл.
Василина: Ось і я. А де ж мій скриньку? … (ім’я іменинника), я ж тобі його залишала. Хто його взяв?
Діти відповідають.
Василина: А ну, Баба Яга, виходь!
Баба Яга: Немає тут такий.
Василина: Виходь!
Баба Яга: Немає тут ніякої Баби Яги!
Василина: Шкода, а у мене для будь-Яги лист, кому ж його віддавати тепер?
Баба Яга (виходить з укриття): Мені-мені-мені!
Василина: Ти ж сказала, що тут ніякої Баби Яги немає?
Баба Яга: Я не баба Яга, я Тітка Яга, я ще зовсім молоденька! (знову робить утрируваний реверанс)
Василина: Лист-то я тобі віддам, але тільки якщо ти мені чарівний скринька повернеш!
Баба Яга: Скринька? Який скриньку? Нічого не бачила, нічого не знаю! Віддавай лист!
Баба Яга намагається відняти у Василини з рук листа, а та передає його дітям.
Василина: Хлопці, передавайте лист один-одному, а Бабі язі – ні!
Весела біганина, діти передають лист один одному, щоб воно не потрапило в руки Бабі Язі. В кінці Яга хапається з оханьем за спину.
Василина: (забираючи лист у дітей): Ні, Яга, не буде по-твоєму! Краще ти поверни нам скриньку!
Баба Яга: А ви мені заспівайте пісеньку, я вам тоді і віддам!
Василина з дітьми домовляється заспівати пісеньку “жили у бабусі два веселих гуся”. При цьому вона перемовляється з Ягою так: “А ти пісеньку про птахів любиш? А ти веселу пісеньку хочеш?”
Але коли діти співають пісеньку “жили у бабусі два веселих гуся” (один куплет!), Яга приходить у лють.
Баба Яга: Ой так, ой так, ви ще й дразнитесь! Яка я вам бабуся! Мені тільки 300 років стукнуло! Дразнитесь, лист не віддаєте! Раз так, тоді я свого друга покличу і він відніме у вас мій лист!
Василина: А хто ж це?
Баба Яга: Він, звичайно, всіх страшніше,
Він – коварнейший лиходій,
У нього величезний корабель,
Він – гроза семи морів!
Непричесан і неголений
Десь в Африці сидить,
З ним боровся невдало
Добрий лікар Айболить.
Відповідайте швидше
Хто ж це… (Бармалей)
Якщо діти не можуть розгадати з першого разу, Василина просить повторити загадку і сама ж в кінці, всплеснув руками, каже: “Бармалей!”
Звучить морська пісенька, входить Бармалей.
Бармалей: Чого звеш, Яга!
Баба Яга (заграючи, поправляючи зачіску): Бармалей! Бармалейчик!
Бармалей: Ну!
Баба Яга: Бармалеюшка!
Бармалей: Ну що тобі, кажи!
Баба Яга: Вони мене образили! Лист моє відібрали і не віддають!
Бармалей: ось Ці дрібні? Та я їх зараз, сто якорів в глотку! Зараз я їм задам! (витягає шаблю)
Василина: Стій, стій! Хіба так можна? (вистачає Бармалея за руку)
Бармалей: А ти хто така, чому не знаю?
Василина: Я – Василина Премудра, це – хлопці. А це – наш іменинник … (ім’я), йому сьогодні … років виповнилося. Ми на ваш острів приїхали подивитися казку, а Баба Яга у нас чарівна скринька вкрала й сховала.
Бармалей: Все правильно, нічого ротозейничать. Все по закону!
Василина: : За яким таким законом? Щось закон у тебе якийсь неправильний! Нечесний!
Бармалей: Закон у нас самий правильний, піратський закон! За цим законом що вкрав – то твоє. Головне, потім все цінне в скриню покласти і закопати в таємному місці. Такий скарб скарбом називається. А ваш скриня вже давно за помахом чарівної палички в таємне місце полетів, та й сховався. Так що, хочете ваш скриньку назад узяти – шукайте скарб.
Василина: Як же його шукати?
Бармалей: Потрібно всякі перешкоди подолати, довести всім, що ти – самий розумний, самий спритний і сміливий, дізнатися чарівне слово, знайти чарівну мапу. І тоді тільки відкриється вам таємниче місце, де скриньку ваш захований. Так чи зможете ви пройти всі випробування, салаги, ви ж худі і маленькі, як мальки та карасики!
Василина: Хлопці, хіба ви маленькі? (діти відповідають) Хіба ви слабкі? (діти відповідають) Зможемо ми з вами Бармалея і Ягу здолати? Зможемо наш чарівний скринька у них забрати? (діти відповідають)
Бармалей: Ну, раз ви такі сміливі і сильні, попутного вам вітру та доброї хвилі! Відкрию вам таємницю! Чарівне слово, яке відкриває потаємне місце, складається з 7 букв. І вам треба ці 7 букв трудом своїм добути. 7 букв написані на семи чорних мітках. Чорна мітка – це піратський знак, от як у мене (показує “татуювання” на плечі – намальовані череп з кістками) Добудьте 7 чорних міток, заслужити їх! Потім складіть із літер на чорних мітках чарівне слово – і скарб ваш. Щоб першу букву знайти, треба чарівні камені розламати. Хто всередині каменю монетку з буквою знайде, той і виграв!
Конкурс 1.
Всередині капсул від “Кіндер-сюрпризів” заховані гудзики, пусті папірці, камінчики, але тільки усередині одного – “чорна мітка”. На одній стороні – череп і кістки, на інший написана буква. Діти повинні розкрити всі капсули і знайти позначку. Діти знаходять букву. По ходу ігор всі знайдені мітки з буквами віддають на збереження Василині Премудрій.
Баба Яга: Просте у тебе випробування, Бармалей. Так вони наш скринька-то заберуть! Тепер я дам завдання. Воно складніше буде. Ось я живу на болоті, а щоб дійти до мого будиночка, треба стрибати по купинах. От і подивимося, чи вмієте ви стрибати по купинах.
Конкурс 2.
На підлозі розкидаються вирізані з ковроліну або зроблені з оксамитової папери “купини”. Поки Яга плескає в долоні, діти бігають навколо купин, як тільки ляскання завершується, діти повинні стрибати на купину. Купин завжди на 1-2 менше, ніж дітей. Який виходить, щоб не було прикро, отримує приз від Василини. Під останньою купиною виграв знаходить приклеєну позначку з буквою.
Бармалей: У, щоб мене з’їв морський диявол, впоралися! А ось моє нове випробування ще складніше буде! Коли очі гострі, це добре, але от якщо на корабель туман надвинется, то очі вам не допоможуть. Знаєте, які сильні тумани морські? У-У, карамба! Туман білий, як молоко, і густий, як каша! Тут треба не очі, а навпомацки вміти все робити! От і подивимося, чи зможете ви канат навпомацки знайти і свій приз відрізати. Ножиці я вам не дам – малі ще. А ось Василині – мабуть!
Конкурс 3.
До мотузці за допомогою стрічок прив’язані мішечки з сюрпризами для дітей. Сюрпризи однотипні, наприклад, ластики, але з різними малюнками. В такому разі у дітей збережеться інтерес до гри до кінця. Потрібно із зав’язаними очима зловити мішечок, що висів на мотузці, а Василина його зрізає. Причому мотузка з мішечками в руках Яги і Бармалей, а вони хитрують. То стілець на шляху поставлять, то сядуть, то з місця зрушить. Діти повинні направляти гравця – наліво, направо і т. д. В одному з мішечків крім призу – мітка з буквою.
Баба Яга (тупає ногами в гніві): Бармалей, вони знову мітку знайшли, у них вже три мітки, це ж неподобство! Ну, більше жодної мітки не отримаєте!
Бармалей: Полундра! Клянуся електричним скатом, ці хлопці молодці!
Василина: Звичайно, вони і спритні, умілі!
Бармалей: А піратські пісні ви, салаги, співати вмієте?
Василина: Це які?
Бармалей: Ну, наприклад: (хрипко співає): “П’ятнадцять чоловік на скриню мерця, йо-хо-хо, і пляшка рому!”
Василина: Ні, Бармалей, ця пісня негарна, такі пісні у нас хлопці не співають. Зате ми знаємо дуже гарну пісню про день народження. Адже У нас сьогодні день народження! (всі співають пісеньку Крокодила Гени)
Баба Яга: Фу, нецікаво ви співаєте.
Василина: А як треба?
Баба Яга: Ви спробуйте заспівати, як це звірі роблять!
Конкурс 4.
Діти витягають картки з тваринами, кому хто дістався – той таким голосом і співає. Коза: мо-мо, гусак: га-га і т. д. Щоб легше було співати, одночасно фоном йде пісня в запису. Найгучнішій Баба Яга обіцяє дати приз. Бармалей диригує.
Василина: Ну що, Баба Яга, як тобі наш хор?
Баба Яга: Огидно! Обожнюю, коли всі кричать одночасно!
Василина: І хто переміг?
Баба Яга: А ніхто! Мені шкода вам приз давати!
Василина: Тоді хоча б монетку з буквою віддай, хлопці заслужили!
Бармалей: Ну, нате! (четверта мітка)
Баба Яга: Ти чого це мітки розбазарюєш? Чого це ти їм роздаєш? (наступає на Бармалея, руки в боки) нам самим добро стане в нагоді! Так вони знайдуть скарб і нас без скарби залишать! (дітям) Я зараз таке завдання вам дам – ні за що не впораєтеся! Покличу казкових чудовиськ з чарівного лісу, подивимося, які ви сміливі! (починає бурмотіти закляття, витягує картонних диво-звірів)
Василина: Твої чудовиська, Баба Яга, зовсім не страшні. А щоб ти побачила, що ми їх зовсім не боїмося, ми їх зараз шишками закидаємо!
Конкурс 5.
Чудовиська ставляться з допомогою підставок у півтора-двох метрах від дітей. Діти збивають картонні фігурки шишками. Отримують з призу від Василини.
Баба Яга: Нічого собі! Перемогли моїх чудовиськ!
Баба Яга злиться, тупотить ногами, але дає п’яту мітку. Після цієї гри Баба Яга забирає “чудовиськ” в іншу кімнату або інше потайне місце, в тому мішку туди ж відносить і вкрадений раніше скриньку.
Баба Яга: Яке б завдання їм придумати, щоб вони ні за що не впоралися?
Бармалей: Так заспокойся ти, з моїм завданням їм ні за що не впоратися! Я пропоную зіграти в саму круту піратську гру – “Кульгавого пірата”. Уявіть, що ви потрапили на корабель до кривого пірату – цим піратом буду, звичайно, я. І ви повинні мене виманити з моєї каюти, але не попастися мені в руки.
Гра-аналог російської народної грі “Хромая лисиця”. Для пірата відводиться “каюта” – наприклад, простір всередині обруча або обгороджене по підлозі мотузкою. Всередині “каюти” пірат може стояти на 2 ногах, а поза каюти – тільки стрибати на 1 ніжці. Інші гравці бігають на 2 ногах. Мета пірата: засалити всіх гравців. Він може осалівать, не виходячи з кола або стрибаючи по кімнаті. Але якщо він выжел з кола “каюти” і когось оаслил, то повинен, перш ніж почати наздоганяти наступного гравця, зайти до себе в каюту “підкріпитися ромом”. Осаленные гравці видаляються з поля гри. Також видаляються випадково заступившие в “каюту” до кривого пірату. В кінці гри самий спритний дитина отримує шосту фішку.
Баба Яга: Бармалей, тільки одну фішку залишилося отримати дітям! Скоріше придумай таке завдання, щоб з ним не впоратися ні за що!
Бармалей: У! Ураган вам в спину, які хитрі тут діти! Ну нічого, я розумніший! Часто карти скарбів розривають на шматочки і ховають в різних місцях, щоб всякі діти не знайшли скарби. От я й подивлюся, чи зумієте ви за три хвилини зібрати дві картинки і склеїти їх? Раз, два, три… Час пішов!
Конкурс 5.
Дітей треба розділити на 2-3 групи. Кожній групі дається розрізана на шматочки псевдо-карта із зображенням рифів, островів, дельфінів, піратського корабля і заплутаного шляху між островами до місця, де захований скарб. Кожній команді також дається чистий аркуш і клей, щоб вони склали і склеїли наново карту скарбів.
Бармалей: Ой, і з цим завданням впоралися. Отримуйте мітку (дає останню мітку)
Баба Яга: Ну ось, у них 7 міток, зараз вони знайдуть скарб.
Бармалей: Ні, Яга, я все хитро придумав – їм потрібно спочатку зібрати слово з літер. Так що, може, вони ще й не впораються. Дивись, які вони дрібні і, напевно, дурні!
Бармалей: Точно, не впораються!
Василина: Хлопці, ось у нас сім піратських міток з літерами!
Василина дістає всі мітки, разом з дітьми намагається скласти їх так, щоб вийшло слово. Виходить слово “ведмідь”, всі шукають на стінах на одному з картонних островів зображення панди. Тут треба ще здогадатися, що панда – це теж ведмідь. Під малюнком панди прикріплена згорнута в рулон інструкція, як дійти до скарбу: зробіть від цього місця три кроки вперед, всі хором крикніть “Кукареку!”, потім поверніть ліворуч і зробіть 2 кроки вперед і т. д. Так, виконуючи інструкцію, діти доходять до таємного місця, де Яга сховала скриньку. У скриньці – останні призи.
Баба Яга: Ну ось, скринька діти собі повернули, скарб назад забрали, а нам, бідним, нічого не дісталося! (плаче)
Василина: Як же нічого? А ось лист тобі!
Баба Яга (розпечатує листа): Ух ти! Мене кличе на новосілля моя подруга Мара болотна! Пише, що буде торт з п’явок, компот з болотної цвілі і танці під місяцем. Підеш зі мною, Бармалейчик? Будемо разом танцювати!
Бармалей: Пішли, чого ж не сходити…
Наостанок всі роблять фотографії для “суднового журналу”, і пірат оголошує іменинника справжнім морським вовком. Тому йому даруються тематичні подарунки, наприклад, географічна карта світу, компас, глобус, набір для підводного плавання або набір для конструювання “Кораблі”.
Автор: Анна Рудова
