Алергічний риніт у сучасних умовах залишається захворюванням, зі скаргами на симптоми якого пацієнти будь-якого віку найчастіше приходять на прийом до лікаря-алерголога. Під цим терміном розуміють специфічну запальну реакцію в слизовій оболонці носоглотки і носа, причиною розвитку якої стає алергічна реакція. Незважаючи на те, що таке захворювання не представляє в більшості випадків небезпеки для життя пацієнта — лікування алергічного риніту яке не проводиться своєчасно, може стати причиною розвитку серйозних ускладнень.
Причини виникнення алергічного нежитю та його види
Прийнято розрізняти перелік можливих алергічних агентів, які частіше всього служать причиною виникнення такої хвороби, як алергічний риніт:
- книжкова пил і домашній пил;
- квітковий пилок;
- шерсть домашніх тварин;
- деякі продукти харчування;
- лікарські засоби.
За своїм типом алергічний риніт можна розділити на два конкретні види:
- Цілорічний алергічний риніт;
- Сезонний алергічний риніт.
Для сезонного виду цього захворювання характерна така картина — напади чхання, сльозотечі тривають лише певний час і безпосередньо залежать від контакту з конкретним алергеном, що з’являється в окремі періоди року.
Якщо у пацієнта діагностується цілорічний алергічний риніт — лікування цього стану повинно бути поетапним, адже його клінічні прояви можуть тривати дуже тривалий час. Для даного виду риніту характерні періоди ремісії, що не залежать від зміни пір року.
Такий патологічний стан, як хронічний алергічний риніт, дуже характерно для дітей у період статевого дозрівання, а також для вагітних. Постановка діагнозу, лікування алергічного риніту у вагітних вимагає більш серйозного і пильного спостереження, оскільки його вираженість даного захворювання значно зростає у зв’язку з гормональною перебудовою організму. Це стосується і маленьких дітей зі слаборозвиненим імунітетом.
Особливості лікарської терапії алергічного риніту
Призначення будь-яких терапевтичних заходів з метою купірування нападів алергічних ринітів має місце тільки після точного медичного підтвердження захворювання і точного визначення його алергічної природи.
Препарати для лікування алергічного риніту та інших подібних станів алергічної природи можна розділити на кілька видів:
- Лікарські засоби, дія яких спрямована на зменшення набряклості слизової носа. У цю категорію входять антигістамінні протиалергічні препарати: кларитин, цетрин, зодак, кестин, телфаст, еріус і зіртек. Дані препарати дуже часто застосовуються при такому стані, як хронічний алергічний риніт — лікування такого виду риніту повинно бути тривалим, терапевтичний ефект від прийому цих засобів виникне тільки після накопичення в організмі певної кількості речовини, але і дія буде тривати ще кілька днів після завершення курсу лікування.
- Специфічна гіпосенсібілізація. Якщо говорити про специфічної терапії алергічних ринітів, то вона, як правило, містить цілий ряд необхідних лікарських препаратів: послідовного введення препарату, у якому виявлений алерген присутня у незначній та прогресивно наростаюче кількості. Курс такого лікування не може займати менше 4-6 місяців, але дає хороший результат при дотриманні всіх рекомендацій.
- Протизапальні препарати-кортикостероїди, наприклад, насобек, назонекс, беконазе, альдецин, фликсоназе, назарел, а також бенорин – частіше ці препарати призначають місцево у вигляді назальних крапель або спреїв, рідко – всередину короткими курсами.
Особливості лікування алергічного нежитю у певних груп пацієнтів
Клінічна картина такого стану, як алергічний риніт у кожної людини протікає по-різному. У дітей і вагітних жінок вираженість даного патологічного стану і частота виникнення досить високі, що вимагає індивідуального підходу до лікування, урахування всіх супутніх обставин.
Якщо діагностують алергічний риніт у дітей — лікування даного захворювання повинно проводиться тільки після встановлення точного діагнозу і виявлення конкретного алергену. Незважаючи на те, що прийом антигістамінних препаратів може усунути всі симптоми алергічного риніту, діяти прийняте алергічне засіб буде досить недовго (не більше 7 днів), і після цього часу повторний контакт з алергеном стане причиною рецидиву алергічного нежитю. Саме тому лікарі рекомендують у дітей проводити специфічну десенсибілізацію з виявленим алергеном – «звикання» організму до малих доз речовини-провокатора допоможе назавжди позбутися від симптомів хвороби.
Лікування алергічного риніту при вагітності в першу чергу повинно бути направлено на нейтралізацію дратівної фактора, в даному випадку алергену негайного типу (їм може бути, наприклад, книжковий пил, квітковий пилок). Проводити специфічну десенсибілізацію в цей час не можна, і доводитися по можливості обмежувати контакт майбутньої мами з потенційним алергеном, використовувати лікарські препарати, здатні зв’язувати циркулюючі в крові антитіла (активоване вугілля, сорбекс всередину, гемодез та інші препарати для дезінтоксикаційної терапії внутрішньовенно).
Нетрадиційні методи лікування
Лікування алергічного риніту гомеопатією і засобами нетрадиційної медицини представляє собою цілий ряд різних трав, а також способів лікування, які знижують реакцію організму на вплив алергену, наприклад, звіробій, золототисячник, кукурудзяні рильця, корінь кульбаби, шипшина, хвощ польовий, трава мати-й-мачухи, корінь аїру і багато інших. Якщо у хворого діагностують алергічний риніт — лікування народними засобами не може замінити в гострому періоді лікарську терапію.
Народна медицина пропонує ще і найкращий метод від захворювання під назвою алергічний риніт – лікування голодуванням, або допомогою переходу на спеціально збалансовану дієту, яка повинна підбиратися для кожної людини строго індивідуально і виходячи з конкретних потреб.
