Можна звернути увагу на те, що молоді люди, часто спілкуються з людьми похилого віку, дивляться на світ навколо і на життя в цілому не зовсім так, як їх однолітки. І в цьому є певна закономірність, молоді люди в ході тривалого спілкування з людьми пенсійного віку найчастіше переглядають свої погляди і позиції, цінності і установки.
У цілому й загальному, при спілкуванні з старими людьми, можна звернути увагу на те, що багато з них жалкують про що. За великим рахунком, це стосується того життя, яке вони прожили. Багато говорять про те, що треба було жити інакше, чинити інакше і так далі.
Діти
Багато людей похилого віку, зокрема ті, що доживають свої дні в ув’язненні в будинку для престарілих, жалкують про те, що не дали життя більшій кількості дітей. Це обумовлено тим, що людина на старості років, виявляється у повному або частковому самоті, думає, що все тому, що у нього мало дітей, а в них в свою чергу ще менше дітей, отже, у нього мало онуків. Проте нарікати на невелику кількість дітей або їх відсутність в цілому сенсу немає. Адже сучасний динамічний світ, швидко розвиваючись, ставить перед людьми трохи інші пріоритети, не завжди зрозумілі представникам попередніх поколінь. Сьогодні люди не прагнуть швидко і багато заводити дітей. Сучасні молоді люди, перш ніж створювати повноцінну сім’ю намагаються поставити себе на ноги. Догляд за дитиною і її виховання потребує чималих витрат, причому як фінансових так і в плані сил і часу. Тому це не так вже і погано, що сьогодні пари не поспішають заводити багато дітей.
Робота
Багато старі сьогодні також жалкують про те, що занадто багато часу приділяли роботі. Це стосується, перш за все, радянського культу праці. Люди намагалися працювати більше, швидше і краще їх всіляко стимулювали різними нагородами та фотографіями на дошці пошани.
В такому темпі працювали всі, в гонитві за грамотами, путівками або чим-небудь ще. Працювали і чоловіки і жінки. Причому таке явище як домогосподарка мало місце бути, але було не дуже поширеним. Навіть, незважаючи на гідний заробіток чоловіків жінки також старанно працювали.
Це співчуття обумовлено витраченим часом, який можна було використовувати для чогось іншого. Адже замість того, щоб працювати в три зміни, можна було народжувати і виховувати дітей, які дали б сучасним людям похилого віку достатню кількість онуків. До речі багато жінок у радянські часи навіть робили аборти, для того щоб не втратити робоче місце або час, який можна було присвятити кар’єрного зростання та подальшого розвитку.
Подорожі
Багато шкодують про те, що мало подорожували і зовсім небагато побачили на своєму віку. Це безпосередньо випливає з попереднього пункту. Адже надто багато часу приділяли роботі. Однак завдяки ній і можна було дістати путівку і з’їздити на чорне море або розташований в іншому місці вітчизняний курорт.
Власне не дивлячись на певні труднощі подорожувати можна було, але, звичайно ж, тільки в рамках СРСР. Деяким пощастило побувати в братніх соціалістичних республіках, наприклад в Болгарії, Чехії чи Польщі, але з такими поїздками як раз таки і були пов’язані ті самі труднощі.
Також люди шкодують про те, що не подорожували в достатній мірі в силу того, що хоч і в рамках батьківщини, але подорожі були куди доступнішими. Авіатранспорт був доступнішим, а власне відпочинок також був куди більш дешевим, ніж зараз.
Ось і виходить, що раніше була можливість, але не було часу, а тепер часу повно, адже онуків немає, а можливості немає навіть у молодих, що там говорити про людей похилого віку.
Непотрібні речі
Теперішні пенсіонери також нарікають на надмірну кількість скоєних непотрібних покупок. З одного боку, здавалося б, що значать гроші в порівнянні з втраченими роками, але адже велика кількість зроблених непотрібних покупок, істотно позначалися на тодішньому сімейному бюджеті. До того ж, люди витрачали на них і дорогоцінний час, простоюючи годинами в довжелезних чергах за якимось килимом, сервізом або чим-небудь ще. Адже ті гроші можна було витратити на те ж подорож, наприклад.
Погіршує становище і фактична безцінність тих «важливих» покупок. Адже сьогодні всі ті килими, якими завішані стіни радянських квартир, нікому не потрібні. І сервіз дітям теж не потрібен. Ось воно все і лежить без діла, збираючи пил. В принципі тоді подібні речі точно також користі не несли, але, тим не менш, вони були показником якогось уявного престижу. Можна було похвалитися на роботі, адже саме там люди і проводив більшість свого часу.
Нічого не встигли
Самим же великим жалем, що включає, мабуть, всі інші є жаль про втрачений час. Адже хай навіть і за довгу, але не дуже насичене життя люди не встигли зробити багато чого, з того що намагаються надолужити сьогодні. Адже життя проходила, можливо, ще швидше, ніж зараз, люди не встигали закінчувати школу, як вже надходили в наступне навчальний заклад, заводили сім’ї і міцно вхопившись, трималися за робоче місце. Таким ось чином не було часу на все ті ж подорожі, читання, хоча і читати то, напевно, не було чого й на елементарне насолоду життям. А адже різні дрібниці, на які можна було витратити час, напевно, і могли б дати можливість більш повно насолодитися життям.
Власне, як і зараз, тодішні молоді люди напевно не підозрювали, або просто ігнорували той факт, що згодом не дуже й важливо, хто скільки заробив і скільки речей зібрав. Адже куди цінніше час і, мабуть, хороші спогади про добре проведений час.
Це, звичайно, не означає, що треба цілком і повністю віддатися всіляких розваг і задоволень. Потрібно витримати правильний баланс. Звичайно ж, всі прагнуть забезпечити собі гідну старість, і по можливості забезпечить дітей, це логічно, але в ході цих старань завжди потрібно пам’ятати про те, що на відміну від грошей, час не поновлюваний ресурс.
Фото з сайту shutterstock.com
