Прислів’я та приказки про жадібність вчать людини, що запас ситий не будеш. Треба задовольнятися тим, що вийшло добути своєю працею, і ділитися з товаришами. Жадібність – один із смертних гріхів. Вона породжує заздрість і точить людину зсередини. Скупий нещасливий тому, що зайвий скарб не дає йому спокою. Жадібних людей ніхто не любить. Вони готові на все, тільки б не ділитися.
- Алчешь чужого – втратиш своє.
- Беруть завидки на чужі пожитки.
- У труну дивиться, а гроші збирає.
- В одну лапу всього не згребуть.
- У провальну яму не напасешся хламу.
- Заліз кіт на сало та й кричить: «Мало».
- Очі завидущие, руки загребущі.
- Горе наше – гречана каша; їсти не хочеться, а покинути шкода.
- Горщик котлу заздрить, а обидва чорні.
- Гроші дівати нікуди, а гаманця купити не на що.
- Якщо взяв, то від нього і чорт не вирве.
- Жадібне черево їсть за вухо.
- Жадібність багатого кінця-краю немає.
- Жадібність – всякому горю початок.
- Жадібність – річка: чим далі, тим ширше.
- Жадібність та важливість – голові перешкода.
- Жадібність спокою – лютий ворог.
- Жадібність останнього позбавляє розуму.
- Жадібний очей лише сирою землею насититься.
- Жадібний сам собі спокою не дає.
- На чужу купу нічого очі здутися животик.
- Ненаситному все мало.
- Варто по горло в воді, а пити просить.
- У жадібного серед зими снігу не допросишся.
- Хороша риба на чужому блюді.