Весна – це радісний час року. Природа пробуджується і оживає після довгої зими. Дні стають довші і тепліше. Все навколо співає, цвіте і пахне.
Про цю пору року складено багато загадок, віршів, казок. Також поширені приказки і прислів’я про весну. Вони створювалися шляхом багаторічного спостереження за погодою, тваринами, природними явищами, записувалися і передавалися з покоління в покоління. Прислів’я – це життєвий досвід і народна мудрість.
- Без першої ластівки весна не обходиться.
- Весняний день рік годує.
- Весняний день – що ласкаве слово.
- Весняний дощ зайвим не буває.
- Весняний дощ ростить, осінній гноїть.
- Весняний лід товстий, та простий; осінній тонкий, та ціпкий.
- Весна все покаже.
- Весна та осінь — на дню погод вісім.
- Весна днем красна.
- Весна красна, та голодна; осінь дощова, та сита.
- Весна красна квітами, а осінь-пирогами.
- Весна красна квітами, а осінь снопами.
- Весна на тепло щедра, та скупа на час.
- Весна – наші батько і мати, хто не посіє, не буде збирати.
- Весна розсипає квіти, зима сніг простилает.
- Навесні відро води – ложка бруду; восени ложка води – відро бруду.
- Навесні дощ, парить, а восени мочить.
- Навесні трьох погожих днів поспіль не буває.
- Весною день випустиш, роком не повернеш.
- Весною зверху пече, а знизу морозить.
- Весною добу мочить, а годину сушить.
- Бачиш шпака, знай: весна біля ганку!
- Вода з гір потекла – весну принесла.
- Зореш у строк, посієш вчасно – урожай буде високий.
- В термін не зореш, не сборонишь – урожай свій проворонишь.
- Грак на горі-так і весна на дворі.
- Готуй сани з весни, а колеса з осені.
- До пори До часу не цього насіння.
- Хто весною попрацювати, той восени повеселиться.
- Хто рано сіє, насіння не втрачає.
- Хто спить весною – плаче зимою.
- Після самої лютої зими все одно прийде весна.
- Потрудися навесні – ситим будеш взимку.
- Прийшла весна, бо вже не до сну.
- Птах радіє весні, а дитя матері.
- Скільки проталинок, стільки жайворонків.
- Побачив грача — весну зустрічай.
- Хороший рік по весні видно.