Січень – початок календарного року, середина зими, другий зимовий місяць. Він названий на честь римського дволикого бога Януса. В народі його ще іменують як просинец, тріскун, лютовей, перезимье. В цей час починають з’являтися на небі сині острівці натомість сірому грудневого небосхилу, можуть вдарити сильні морози, дмуть вітру.
Про календарні місяці складено багато прислів’їв, приказок, прикмет. Народна поезія накопичувалася століттями і передавалася з покоління в покоління. Не втратили свою популярність у наш час приказки і прислів’я про січень.
- Січень рік починає, а грудень кінчає.
- На Різдво — на ганочку, на Великдень – біля грубки.
- У січні і горщик на печі замерзає.
- У січні холод над землею повисли.
- Місяць січень – зими государ.
- З січня сонце на літо повертає, а зима – на мороз.
- Січень-батюшка рік починає, зиму величає.
- Січень – бокогрей, одягай шубу скоріше.
- Січень — весни дідусь.
- Січень – року початок, зимі — середина.
- Січень – ломиніс, бережи свій ніс.
- Січень – місяць яскравих зірок, білих стежок, синіх льодів.
- Січень тріщить – лід на річці в просинь фарбує.
- Січень кожух до п’ят одягає, хитрі візерунки на вікнах розписує.
- Січня-батюшці морози, а лютому – хурделиці.