Як з мінімальними витратами на підживлення рослин отримати максимальний урожай? Питання не з другорядних, враховуючи наші можливості купувати добрива і заповнювати втрати грунту, інтенсивно її експлуатуючи. Адже ми всі намагаємося все виростити якомога більше на крихітному клаптику ділянки. І якщо пустити процес на самоплив, не підгодовувати рослини, то урожай з кожним роком буде все бідніший і бідніший. Нас з вами така ситуація ніяк не влаштовує. Ось і клопочемо, не покладаючи рук, не рахуючи витрат коштів. А варто вважати!
І один з виходів для економії коштів — позакореневе підживлення макро – і мікроелементами. Чому вони вигідні? По-перше, витрата добрив набагато менше. По-друге, саме позакореневе підживлення, крім постачання рослин необхідним харчуванням, виробляють у них імунітет до різних захворювань, стійкість до пошкоджень комахами-шкідниками. А це значить, що ми зможемо зекономити на засобах боротьби, які часто-густо дуже дороги. По-третє, позакореневе підживлення сприяють стійкості рослин проти посухи, а значить — можна заощадити воду, якої у багатьох дачників просто катастрофічно не вистачає, і вони змушені чекати милості від природи, або від “ліваків”-водовозов.
Позакореневе підживлення проводять у період вегетації рослин — через листя. Враховуючи поглинаючу здатність листя, можна значно прискорити харчування рослини, активізувати фотосинтез.
Візьмемо, приміром, картоплю. Позакореневе підживлення (тільки одна!) здатна збільшити відтік пластичних речовин у бульби на 25-30%. Отже, в бульбах збільшиться вміст крохмалю, білка, вітамінів. І якщо для поливу поживними розчинами ми готуємо насичену суміш добрив макроелементів (25 г азоту, 20 г — фосфору і 40 г калію в діючій речовині), то для позакореневого підживлення достатньо дози вдвічі менше: на 10 л води беремо за діючої речовини азоту — 15 г, фосфору — 10, калію — 20 р. Практично це виглядає наступним чином: 2 ст. ложки сечовини, 3 — суперфосфату, 4 ложки калімагнезії.
Ефективність позакореневого підживлення значно зросте, якщо до макроелементів додати ще й мікроелементи: бор, мідь, марганець, кобальт, цинк. Досить по половині чайної ложки борної кислоти, мідного купоросу, марганцівки, молибденокислого амонію, сульфату кобальту і сульфату цинку.
Якщо у вас хороший обприскувач з дрібним распылом, відра підживлення
цілком вистачить на сотку картоплі, а для інших овочів і того менший витрата. От і судіть: вигідно? Найголовніше, що вигідно не тільки для вас, але і для рослин. Значить, якщо користуватися методом позакореневого підживлення, то за рахунок економії кількості добрив ви цілком можете провести дві, а то і три операції, як мовиться, за ті ж гроші, але вибравши найбільш сприятливі періоди в житті рослин. Найголовніше: не доведеться тягати відра з підгодівлею, підлазити під кожен кущ з ковшиком живильної рідини. Хіба не полегшення?
Значно зменшити дози для позакореневого підживлення можна і на томатах. Для обприскування рослин використовують натрієву, аміачну і калійну селітру, водну витяжку суперфосфату (добову) і при цьому дози мінеральних добрив зменшують приблизно в 10 разів. Якщо потрібні мікроелементи (а вони потрібні однозначно) досить на кожен літр води додати 1 г перманганату калію, 3 г хлористого кальцію (щоб не було верхівкової гнилі) і стільки ж борної кислоти.
Позакореневе підживлення плодових, ягідних рослин в саду підвищує врожай (на 15-25%) і якість плодів, збільшує накопичення органічних речовин у тканинах. Найбільш дієва позакореневе підживлення через 10 днів після цвітіння, її варто повторити через місяць, а потім ще через місяць.
З азотних добрив для обприскування краще всього вибрати сечовину: навесні — 0,3%-ний, а влітку і восени — 0,6%-ний розчин. З фосфорних застосовують 2-3%-ний розчин подвійного суперфосфату, з калійних — 1%-ний розчин сірчанокислої солі. Мікроелементи дають в 0,03-0,1%-них розчинах.
До речі, після суворої зими завжди є ймовірність підмерзання кореневої системи як садові, так і багаторічних овочевих рослин — виручить позакореневе підживлення нехай і за слабенької ще листю: харчування потрапить до коріння і вони зможуть відновитися. Точно так само рятує позакореневе підживлення і при тривалій посусі, коли внесення азоту в пересохлу грунт абсолютно безглуздо, а поливати нічим. Тоді рослини підживлюють азотом по листю, і він миттєво засвоюється, передається й коріння.
Позакореневе підживлення може рятувати рослини і від хвороб. Несправжня борошниста роса огірків, цибулі відступає, якщо обприскати рослини настоєм сіна або слабким розчином гною: і підживлення, і лікування одночасно.
Думаю, зайве говорити про те, що позакореневе підживлення потрібно робити з сухим рослинам, а не за росным або последождевым. Час — ранок або вечір, а якщо похмуро, то можна і вдень.
