Перша допомога: 10 небезпечних помилок

Перша допомога: 10 небезпечних помилок

У статті наведено десять найбільш небезпечних і поширених помилок

Неважливо, звідки і коли вони взялися, але практично кожна людина має певні знання про надання першої допомоги. На жаль, у більшості випадків цей набір знань являє собою кашу з стереотипів і чуток, і застосування цієї каші на практиці не просто марно, але й небезпечно. Наприклад, всі знають, що на перелом треба накласти шину. І більшість уявляють собі цю шину як дві-три палиці, в ідеалі – штакетіни від забору із залишками традиційної розпису. Коли ж виникає необхідність допомогти, чомусь з’ясовується, що людина зовсім не радіє, коли його зламану руку-ногу намагаються випрямити і прив’язати до палиці.

А все тому, що перелом треба фіксувати в тому положенні, яке найбільш комфортно для потерпілого. Кінцівка при цьому, як правило, напівзігнута. Ось так. Ви про це знали? Сподіваюся, що так. І тому над перерахованої нижче десяткою найбільш поширених неправильних стереотипів надання першої допомоги посмієтеся, як над давно відомою річчю. Чи задумувалися. Або запам’ятайте. А краще всього – знайдете час і пройдете хороші курси надання першої допомоги. Раптом, не дай бог, стане в нагоді.

1. Сам гинь, а товариша виручай

Цей стереотип міцно вбито в голови представників старшого покоління фільмами, книжками і просто ідеологією радянського часу, відчайдушно оспівувала героїзм і самопожертву. Суперечки немає – ці якості важливі, цінні й іноді навіть необхідні. Але в реальному житті, на вулиці, в місті чи на природі дотримання завченим правил може коштувати життя як героя, так і спасаемому.

Простий приклад – машина врізалася в стовп лінії електропередачі. Водій сидить усередині без свідомості, струм йому не страшний. І раптом на виручку йому кидається герой. Добігає до машини, не бачачи дроти, і раз – одним постраждалим більше. Слідом – ще герой, потім – ще пара… і ось перед нами машина з живим водієм, оточена купою героїчних тіл, так і не встигли викликати рятувальників і «швидку». Ясна річ, галас в пресі, мітинг з плакатами «Доки?!», когось засудили, а в цілому по країні ввели надзвичайний стан. Коротше – бардак, а все чому? Тому що наші герої не знали одного простого правила – спочатку визначте, що загрожує вам, а вже потім – що загрожує потерпілому, адже якщо з вами щось трапиться, допомогти ви вже не зможете. Оцініть обстановку, зателефонуйте 01 і по можливості утримайтеся від екстремального героїзму. Як би це цинічно не звучало, один труп завжди краще, ніж два.

2. Дістати будь-якими засобами

Продовжимо тему доріг і ДТП. Ви не повірите, наскільки поширений у нас в країні такий сценарій: “швидка” і рятувальники приїжджають до місця аварії, а потерпілі вже витягнуті з покручених машин, покладені в затінку і напоєні водою. При цьому добровільні рятувальники тягнули людей з машин за руки-ноги і на додачу до вже отриманих травм нагнали ще парочку зовсім образливих, начебто деформації поламаного хребта. Так би чоловік посидів в машині, дочекався допомоги, специ акуратно цю машину розібрали б, поклали його на ноші і передали лікарям. Півроку в лікарні-і знову на ноги. А тепер немає. Тепер – довічна інвалідність. І все ж не спеціально. Все з бажання допомогти. Так ось – не треба. Не треба зображати рятувальників. Дії свідків ДТП зводяться до наступного: викликати допомогу, відключити акумулятор аварійної машини, щоб від випадкової іскри не спалахнув розлитий бензин, обгородити місце ДТП, зупинити у потерпілого кровотеча (якщо є) і до прибуття лікарів просто з людиною… розмовляти. Так-так, психологічно підтримувати, відволікати, підбадьорювати, жартувати в кінці кінців. Поранений повинен відчути, що про нього піклуються. А ось тягти людину за руки-ноги з авто можна лише в одному випадку – коли можливі наслідки транспортування будуть менше, ніж її відсутність. Наприклад – коли машина загорілася.

3. Язичок до комірцю

Пам’ятаєте цю байку? В армійському пакет першої допомоги є шпилька, і потрібна вона для того, щоб приколоти мову втратив свідомість людини до його ж коміру – з тим, щоб він (мова) не запал і не перекрив дихальні шляхи. І адже бувало, так і робили. Гарна картинка – ось так ось прокинутися від непритомності, та з язичком назовні? Так, у непритомному стані у людини завжди западає язик. Так, це потрібно мати на увазі і з цим боротися. Але не таким варварським методом! Ви коли-небудь, до речі, намагалися у людини дістати з рота мову? Ні? Спробуйте. Вас чекає відкриття – він, виявляється, м’який, вологий і ніяк не хоче залишатися у витягнутому стані. Та й негігієнічно це. Щоб звільнити дихальні шляхи від запавшего мови, людини досить просто повернути набік. Все – дихальні шляхи відкриті. Так, до речі, рекомендується поступати з усіма знайомими і незнайомими п’яницями, сплячими на вулиці. Покласти його набік – і нічого, проспиться. А ось якщо він заснув лежачи на спині, то життя його загрожують відразу дві небезпеки: задихнутися від западання язика і захлинутися блювотними масами. А якщо набік з якихось причин не можна (наприклад, підозра на травму хребта, при якій взагалі зайвий раз ворушити людини небезпечно) просто закиньте йому голову назад. Цього достатньо.

4. Джгут на шию

До речі, таке цілком можливо. Джгут накладається на шию, але не просто так, а через руку. Але мова не про те. З джгутом у наших людей відносини трепетні і ніжні. Він є в кожній аптечці, і тому при будь-якому сильному кровотечі громадяни кидаються жгутовать. Деякі навіть пам’ятають, що влітку джгут можна накладати на дві години, а взимку-на один. І знають, що венозна кров за кольором темніше артеріальної. Ось тільки часто виходить так, що не самий небезпечний для життя глибокий поріз чомусь жгутуют, та так, що по приїзді в лікарні з’ясовується – знекровлену кінцівка вже не врятувати. Запам’ятайте – джгут застосовується тільки для зупинки артеріальної кровотечі. Як його відрізнити? Ну звичайно не за кольором крові. По-перше, відтінки червоного і так-то не завжди відрізниш, а тут ще стресова ситуація. Легко помилитися. Втім, саме артеріальний кровотеча ви дізнаєтеся без праці. Якщо перевести наше типове тиск 120 на 80 атмосфери, то вийде десь 1,4. Тобто, майже півтори. А тепер уявіть, що з вузенькою трубочки через невелику дірочку під тиском півтори атмосфери надходить під-так. Прикинули, який фонтан буде? То-то. Саме по напору і висоті фонтану крові безпомилково визначається артеріальний кровотеча. І тут вже зволікати не можна, життя йде з людини з кожною секундою. Так що не треба шукати джгут або мотузку, знімати з себе ремінь. Відразу швидко затискайте, хоч пальцем. Де? У місцях, де артерії найближче підходять до поверхні тіла і менш прикриті – пах, під – мишки. Ваше завдання – притиснути артерію, дочекатися зупинки кровотечі, а вже потім приладнати на місце джгут. І скоріше в лікарню. До речі, джгут накладають на одяг, щоб його було видно. Записку з часом накладання джгута краще написати маркером… на лобі потерпілого. Так більше шансів, що інформація не загубиться, а бідолаха напевно простить вам цей боді-арт.

А ось венозна кровотеча – навіть дуже рясне – краще зупинити тугою пов’язкою, що давить. Не біда, якщо вона наскрізь забруднене кров’ю – покладіть зверху ще один шар. Це, крім іншого, дозволить лікарю по товщині пов’язки оцінити серйозність крововтрати.

5. Опік змастимо маслом

Ми, уявіть собі, на 80% складаємося з води, яка, крім інших властивостей, має ще і теплоємність. Що ж таке у нас опік, якщо врахувати ці дані? Деяка кількість тепла потрапляє на шкіру і з її поверхні йде глибше, в тканини організму, які з готовністю накопичують дісталися їм джоулі. Що нам підказує банальна логіка? Щоб джоулі витягти назад і припинити перегрів, місце опіку треба охолодити. Адже правильно? І просто ж як. Ллємо на опік прохолодну воду і чекаємо. Але ось чекаємо ми, як з’ясовується, недостатньо. Як правило – до пом’якшення або зникнення больового синдрому, тобто менше хвилини. За цей час тільки частина джоулів виходить назовні, інші ж сидять, причаївшись, і чекають розвитку подій. Як же ми розвиваємо події? Густо мажемо місце опіку пантенолом, кремом, кефіром або – за бабкиному рецептом олією з сіллю. Що відбувається? Над місцем, де в тканинах ще гуляють горезвісні джоулі, створюється герметична подушка з речовини, що закриває їм вихід на свободу. Як результат – опік тільки посилюється. А от якщо б вистачило терпіння простояти під водою ще хвилин 10-15, був би зовсім інша розмова. І пантенол, та інші кошти почали б працювати з пошкодженим ділянкою шкіри, з-під якого все тепло вже виведено.

6. Розітріть йому вуха

Росія – холодне місце, так що одна з загроз для російської людини – обмороження. Стикалися з ним майже все – вуха і ніс стають білими, втрачають чутливість, але якщо їх потерти руками або снігом, швидко червоніють, а потім приходить біль. Чому так боляче? Та тому, що наш організм (вже вибачте за спрощення) – це система трубочок і проводочков, де перші – кровоносні судини, а другі – нервові закінчення. На морозі трубочки замерзають, кров не циркулює (звідси білий колір), проводочки дубіють, і все це стає крихким. А ми починаємо розтирати. І крушимо-ламаємо дрібні трубочки-проводочки, завдаючи організму серйозної шкоди. Адже навіть пляшка пива, замерзла в морозилці, при різкому перенесення в тепло може лопнути. А вже ніжні судини… Тому – не треба розтирати. Треба повільно зігрівати. Прохолодною або теплою водою. Тоді і наслідки обмороження будуть не такі плачевні, і біль при поверненні чутливості не така сильна.

7 Морозить-зігріємо

Пам’ятаєте, як воно бувало при високій температурі – сам гарячий, а морозить. Все тіло тремтить, хочеться лягти клубочком під теплу-теплу ковдру і зігрітися… І адже лягали, і навіть зігрівалися потім, і не знали, що зігріватися в такій ситуації не просто шкідливо, а смертельно небезпечно. Все дуже просто – озноб при високій (більше 38) температурі вказує лише на одне. На те, що температура продовжує зростати і організм перегрівається. Йому потрібно охолодження, а ми замість цього укутываемся тепліше, накрываемся ковдрами, обкладываемся грілками. Як результат – персональний термос, в якому тіло нагрівається все сильніше і сильніше. У самих сумних випадках температура залітала за позначку 41, а далі вже йшли незворотні процеси, що призводять до смерті. Нечасто, але бувало. Так що пам’ятайте – при високій температурі і ознобі не треба укутуватися. Треба охолоджуватися Прохолодна ванна, легке покривало, вологе обтирання… все що завгодно, лише б дати організму можливість скинути зайве тепло. Будьте впевнені – так висока температура перенесеться і пройде набагато легше.

8. Банку з марганцівкою

Так ось. Чи Знали батьки, що кристали марганцю повністю розчиняються у воді тільки при температурі близько 70 градусів? Знали вони, що бодяжити такий розчин не просто безглуздо (необов’язково пити антисептики з метою негайно віддати їх назад), але й небезпечно, так як нерастворившийся кристалик марганцівки може наробити в слизовій шлунка купу бід? Не треба витрачати час і хімікати для очищення шлунку досить випити 3-5 склянок простої теплої води і викликати блювоту.

9. Постукаємо-похлопаем

Людина подавився, бідолаха, і кашляє так, що серце надривається. Що роблять оточуючі? Природно, допомагають йому – стукають по спині. А ось навіщо вони це роблять? З наукової точки зору такі удари ще більше дратують місце, де знаходиться чужорідне тіло, у вдавишся посилюється кашльовий рефлекс і потрапив не в те горло шматок вилітає сам. А тепер уявіть водостічну трубу. Кидаємо туди кішку (зрозуміло, що нібито, ми ж не садисти які) і починаємо стукати по трубі палицею (віртуально). Як ви думаєте, яка вірогідність того, що кішка вискочить зверху труби? Так само і з нашим шматком – в дев’яносто дев’яти випадках людина відкашляється. А ось в одному шматок впаде глибше в дихальні шляхи з усіма витікаючими наслідками – від необхідності втручання лікаря до смерті від зупинки дихання. Тому – не треба стукати. Навіть якщо просять. Набагато простіше і безпечніше заспокоїти людину і попросити його зробити кілька повільних, дуже повільних вдихів і різких видихів. При выдохах краще злегка нахилятися вперед – що – б наша водостічна труба з вертикального положення перейшла в горизонтальне. Три-чотири таких вдиху-видиху – і відкашлювання посилиться. Шматок влетить сам собою, просто і безпечно.

10. Розтисніть йому зуби

Це, напевно, найпоширеніше і саме легендарне оману, яка на повному серйозі вірять мільйони росіян. Це непохитна впевненість у тому, що людині, у якої стався напад епілепсії, необхідно розтиснути зуби і вставити між ними що-небудь. Краса! І вставляють ж – намагаються, принаймні. А епілептики потім, прийшовши в себе, з подивом розуміють, що рот у них забитий пластмасою від поїдженої авторучки (в кращому випадку) або осколками власних зубів (у гіршому). Так от: не треба! Не пихайте людині в рот що попало, йому і так несолодко. Зробите тільки гірше. Адже чим обґрунтовують подібні дії доброзичливці? Тим, що людина в припадку може відкусити собі язик. Тричі «ха»! Щоб ви знали – під час нападу всі м’язи людини знаходяться в тонусі. Включаючи і мову, який окрім всього іншого ще і м’яз. Він напружений і тому не вивалиться з рота і не потрапить між зубів. Максимум – буде прікушен кінчик. Крові при цьому трохи, але, перемішавшись з спіненої слиною, вона створює видимість небачених руйнувань – так і підігріваються міфи про відкушених мовами. Загалом, не лізьте ви зі своїми ножами-виделками-ложками. Якщо дійсно хочете допомогти, встаньте на коліна біля голови епілептика і постарайтеся притримати її, голову, щоб не було ударів об землю. Такі удари набагато небезпечніше гіпотетичного прокушенного мови. А коли активна фаза нападу пройде – судоми скінчаться, – акуратно поверніть людини набік, так як у нього настала друга фаза – сон. Він може протривати недовго, але все одно в такому стані м’язи розслаблені і тому існує можливість задихнутися від западання язика.

Ось такі суворі реалії нашого небезпечною життя. Бажано дуже добре їх собі засвоїти, адже не дарма ж найголовніший медичний закон звучить так: «Не нашкодь!» А закони непогано б дотримуватися – здоровіше будемо.

Джерело: allsafety.ru

Ця стаття корисна? Збережіть її до себе на сторінку в соцмережі!

Поділитися з друзями:
Відповіді на питання