Зміст

  • Основні причини порушення
  • Фази і типи патології
  • Загальні цілі і методи лікування

Ознаки порушення діастолічної дисфункції лівого шлуночка і варіанти лікування

Діастолічна дисфункція лівого шлуночка

Ймовірність того, що у людей з тим чи іншим «сердечним» діагнозом виявлять ознаки діастолічної дисфункції лівого шлуночка, надзвичайно велика, наприклад, подібним порушенням страждають від 50 до 90 відсотків хворих на артеріальну гіпертензію.

На перший погляд може здатися, що збої в роботі окремої частини міокарда, тим більше, якщо вони не мають яскраво вираженої симптоматики, не несуть небезпеки для здоров’я. Насправді, при відсутності грамотного лікування, діастолічна дисфункція лівого шлуночка може викликати серйозні перепади артеріального тиску, спровокувати аритмію та інші неприємні наслідки. У зв’язку з цим лікарі настійно рекомендують уважно ставитися до стану головною м’язи організму і при будь-якому натяку на патологію звертатися до фахівця. Особливо актуальним цей рада є для тих, у кого є вроджена або набута патологія серця.

Цікаво! Серед вчених-медиків немає єдиної думки з приводу того, чи виникає порушення діастолічної функції лівого шлуночка у всіх сердечників, проте точно встановлено, що найбільшому ризику піддаються літні люди і страждають від ХСН. Також відомо, що по мірі погіршення стану дана патологія прогресує.

Відмітні особливості порушення

В неспеціалізованій літературі діастолічний порушення лівого шлуночка часто використовують як синонім діастолічної серцевої недостатності, хоча ці поняття не можна назвати ідентичними. Справа в тому, що при наявності ДСН завжди фіксується зниження еластичності лівій частині міокарда, однак найчастіше подібна проблема є лише передвісником систолічного збою.

Далеко не завжди, людині, у якого виявили зниження діастолічної функції лівого шлуночка, в кінцевому рахунку, ставлять діагноз-серцева недостатність хронічного типу, оскільки для цього необхідна також наявність інших характерних ознак, а також невелике зниження показників фракції викиду. Рішення про постановку діагнозу приймається лікарем після ретельного дослідження працездатності всіх частин міокарда, а також на основі результатів діагностичних процедур.

Що викликає зниження діастолічної функції?

Причин, чому діастолічна функція порушена, може бути досить багато, причому у кожної людини патологія проявляється по-різному і може бути спровокована як внутрішніми порушеннями, так і зовнішніми факторами. Серед найбільш часто зустрічаються причин:

  • значне звуження просвіту аорти внаслідок зрощення стулок клапана (аортальний стеноз);
  • ішемічна хвороба серця;
  • регулярне підвищення показників артеріального тиску;
  • надмірна вага;
  • літній вік.

Втім, діастолічна дисфункція лівого шлуночка виникає і в ряді інших випадків, наприклад, при наявності серйозного ураження міокарда (кардіоміопатії, хвороби ендокарда і т. д.), а також системних збоїв, викликаних амілоїдозом, гемохроматоз, гиперэозинофильным синдромом і т. д. Рідко, проте, можливий розвиток патології при випотном констриктивному перикардиті і при хвороби накопичення глікогену.

Можливі симптоми і прояв дисфункції

Внутрішні і зовнішні прояви діастолічної дисфункції залежать від багатьох факторів, зокрема, від стану серцевого м’яза, а точніше – еластичності стінок і успішності релаксації головною м’язи організму.

Ознаки порушення діастолічної дисфункції лівого шлуночка і варіанти лікування

Фактори, що впливають на розслаблення лівого шлуночка

Якщо діастолічна функція лівого шлуночка з тих чи інших причин порушена, то відбувається зростання тиску наповнення для підтримання показників виробляється об’єму крові, який необхідний для нормального функціонування органів. В результаті збою, як правило, виникає задишка, яка свідчить про наявність застою в легенях.

Важливо! Якщо не позбутися від надмірного тиску до легеневого русла, то є небезпека, що дисфункція згодом переросте в правобічну серцеву недостатність.

Якщо патологія знаходиться в помірній фазі, то симптоми проявляються періодично, а серце поступово повертається до норми, проте у важких випадках ригідність досягає такого великого значення, що передсердя не можуть компенсувати необхідний обсяг. Виходячи з клінічної картини і ступеня пошкоджень, виділяють такі типи діастолічної дисфункції лівого шлуночка:

  • I тип – в основному є результатом вікових змін структури шлуночків, проявляючись у зниженні фракції перекачування крові і загального зменшення об’єму крові з одночасним збільшенням систолічного об’єму. Найбільш серйозним ускладненням є розвиток венозного застою, хоча також небезпеку несе вторинна легенева гіпертензія;
  • II тип (рестриктивний) – супроводжується серйозним збільшенням ригідності, викликає значний градієнт тиску між камерами на початковому етапі діастоли, що супроводжується зміною характеру трансмітрального кровотоку.

Комплексний підхід – запорука ефективної терапії

Ознаки порушення діастолічної дисфункції лівого шлуночка і варіанти лікування

Медикаментозне лікування

Від причини і правильності діагностики безпосередньо залежить, як швидко може бути вилікувана діастолічна дисфункція лівого шлуночка. Лікування даної патології спрямоване в першу чергу на нейтралізацію провокуючих факторів, а також позбавлення від основного захворювання серцево-судинної системи, наприклад, ІХС або гіпертензії.

Іноді з метою відновлення міокарда проводять хірургічну операцію з вилучення пошкодженого перикарда, хоча найчастіше терапія обмежується прийомом медикаментів, а саме:

  • інгібіторів АПФ, БРА;
  • бета-блокаторів;
  • діуретиків;
  • блокаторів кальцієвих каналів і т. д.

Крім цього, для підтримання нормального стану «внутрішнього двигуна» хворим з порушенням діастолічної функції призначають дієту з обмеженою кількістю натрію, рекомендують фізичні управління (особливо, якщо є зайва вага), а також встановлюються обмеження за кількістю споживаної рідини.

Соц закладки
Соц закладки