Останнім часом нерідко у дітей діагностується остеомієліт — гнійно-некротичний процес, який розвивається в кістковому мозку, кістках, навколишніх м’яких тканинах. Викликається він бактеріями, які виробляють гній. Це інфекційний процес, який, будучи хронічним, може призвести до кісткових деформацій ще не сформувався маленького скелета.
Із-за особливостей кровопостачання у дітей до остеомієліту найбільш вразливими виявляються гомілку, плечова кістка, стегно, хребець, щелепні суглоби. Щоб убезпечити дитину від несприятливих наслідки цього захворювання, потрібно насамперед обмежити коло факторів, які викликають хворобу.
Причини
В залежності від того, яка причина привела до остеомієліту, захворювання класифікують наступним чином:
В залежності від того, яким саме шляхом інфекція проникає в організм, розрізняють:
Таким чином, у виникненні захворювання основну роль відіграють два фактори: травми і гнійна інфекція. Так як хлопчики відрізняються більшою непосидючістю й рухливістю, ніж дівчата, саме вони найчастіше схильні до даного зараження. Серед хлопчиків поширений одонтогенний остеомієліт — запалення щелепних кісток, які пошкоджуються при бійках, падіння з висоти (велосипеда, дерева тощо).
Дуже часто причиною остеомієліту у дітей стають вогнища гнійної інфекції — імпетиго, фурункули, отит, опіки, пієлонефрит, рани. На першому місці серед збудників — золотистий стафілокок, частота виявлення якого становить 80%, решта 20% — це стрептокок, кишкова паличка, сальмонели, паличка Пфейффера.
Як дізнатися, що у дитини починає розвиватися саме остеомієліт?
Симптоми захворювання
З точки зору клінічної картини гострий гематогенний остеомієліт у новонароджених і дітей більш старшого віку проявляється досить явно. До основних симптомів відносяться:
- озноб;
- прискорений пульс;
- млявість, слабкість;
- артрит кінцівок;
- діти старшого віку скаржаться на біль у кістці, яка з часом тільки посилюється;
- через пару днів спостерігаються набряк і місцеве почервоніння;
- після того, як запальний осередок проривається, біль зменшується, але тут же виявляються набряк, почервоніння;
- в результаті недолікованої, запущеної гострої форми виникає хронічний остеомієліт, симптоматика якого підтверджується вже лабораторно;
- при аналізі крові виявляється високий лейкоцитоз, лейкопенія, позитивна гемокультура;
- рентгенівський знімок спочатку може не виявити змін, так як розрідження кістки і потовщення окістя з’являються пізніше.
Діагностика ускладнена тим, що захворювання потрібно зуміти відрізнити від схожих по симптоматиці ревматизму, гнійного артриту, саркоми Юїнга. Нерідко в початковий період прояву перших симптомів захворювання у лікарів може виникнути підозра на розвиток злоякісної інфекції. Тільки при правильній постановці діагнозу можливо грамотно призначене лікування, яке буде гарантією успішного прогнозу і відсутності небезпечних наслідків.
Лікування остеомієліту у дітей
Сучасна терапія дитячого остеомієліту базується на двох основних принципах — вплив на мікро – і макроорганизмы і безпосередньо на осередок захворювання (тобто уражену ділянку кістки). Всі методи лікування проводяться в стаціонарних умовах:
- імунотерапія;
- десенсибілізуюча терапія — підшкірне введення стафілококових антифагина, стафілококового анатоксину, фільтрату, стафілококової, стрептококової вакцини, бактеріофага для втрати підвищеної чутливості організму до алергену;
- вітамінотерапія;
- антибіотики;
- локальна декомпресія — усунення здавлення кісткового мозку, його судин і корінців, видалення патологічних утворень, що здавлюють судинні та нервові структури, часто поєднується зі стабілізацією;
- фіксація ураженої ділянки;
- периостотомия — хірургічна операція, при якій розсікається окістя (періосту) з відшаруванням (частковим) від кістки;
- дренування (відтік, відкачування гнійного вмісту) флегмони (вогнища запалення) м’яких тканин.
Після виписки з лікарні проводяться амбулаторно масаж, лікувальна фізкультура, санація уражених вогнищ, бальнеотерапія (вплив мінеральними водами). Стаціонарне лікування продовжують проводити двічі на рік (зазвичай восени і навесні), включаючи імуномодулятори, десенсибілізуючу, магніто- , лазеро – та вітамінотерапію, електрофорез з антибіотиками. Регулярно проводиться контрольне рентгенологічне дослідження: через півроку після виписки, а надалі — раз на рік протягом трьох років. В реабілітації дітей важливу роль відіграє санаторно-курортне лікування. Якщо проігнорувати основні методики терапії, наслідки даного захворювання можуть бути найплачевнішими.
Ускладнення і наслідки
Після остеомієліту у дітей можуть розвинутися різного роду ускладнення:
- різні дефекти кістки;
- нестабільність в суглобах;
- деструктивний (руйнівний тканини) вивих;
- порушення росту кісток;
- у дітей одним з найпоширеніших наслідків є артрит кінцівок;
- розвивається хронічна стадія захворювання — вторинно-хронічний остеомієліт, який в майбутньому приведе дітей до проблем з поставою;
- при защемленні спинного мозку травмується весь опорно-руховий апарат;
- часто диагностируемый у хлопчиків остеомієліт верхньої щелепи може спровокувати менінгіт, який спричинить за собою зміни у всьому організмі;
- якщо хвороба вражає дитячі ніжки або тазостегновий суглоб, при запущених формах може наступити повне знерухомлення.
Незважаючи на часто диагностируемый остеомієліт у дітей і такі серйозні наслідки після нього, сучасна медицина успішно проводить терапію і дає найкращі прогнози. Смертельні результати відзначаються статистикою все рідше і рідше. Батькам необхідно знати, що профілактика хвороби дуже проста. Від них вимагається лише уважніше ставитися до здоров’я своїх дітей, стежити за тим, щоб будь-які їхні рани і травми не були інфіковані (для цього достатньо піддавати їх спиртової обробці), та вчасно звертатися за медичною допомогою.
