Новорічні жартівливі вірші часто бувають досить довгими, щоб їх усить напам’ять для виступів. Проте їх добре використовувати в оформленні новорічної стінгазети або в якості сценок на дитячому новорічному ранку.

Новорічні жартівливі вірші про Новий рік:

Новорічні жартівливі вірші про Новий рік і зимуНе вірте вовкові!
Юнна Моріц
Дме вітер зі сніжком,
Дід Мороз іде пішки
І несе великий мішок,
А в мішку лежить віршик,
А у віршику сидить баранець,
Сльози капають з кучериків,
Ніс розпух, висить губа!
Ох, нещасна доля
У пухнастого баранчика,
Тому що він, дурнику,
Почув, як вночі вовки
Реготали з-під ялинки,
Спати баранчика не давали
І зловтішно завивали:

– Нікому не вірте, дітки!
Дід Мороз не дасть цукерки,
Це – вигаданий дід,
Ось і весь великий секрет!
Ми давно всюди рыщем,
Дід Мороза чесно шукаємо.
Якщо б він ходив пішки,
Так з подарунковим мішком,
Так в тулупчике узорном
Перед вовком безпритульним, –
Ми б з’їли дідка,
Не лишаючи ані клаптика,
Ні бороди, ні вусів,
Ні маєчки, ні трусиків!
Це – вигаданий дід,
Ось і весь великий секрет!
Був би він насправді –
Ми б дідуся б з’їли,
Так мішок б розв’язали,
Так гостинчики злизали,
Вам ні слова не сказали!
Дітки!
Немає такого дедки!
Немає мішка і немає кожуха.
У діда Мороза вірити нерозумно!
Це – вигаданий дід,
Ось і весь великий секрет!

Біля вікна сидить баранець,
Сльози капають з кучериків,
А до нього, хрумкаючи сніжком,
Дід Мороз іде пішки
І несе великий мішок,
А в мішку лежить віршик:
«Я не заєць, не лисиця –
З’їсти мене ніяк не можна!
Ніколи не вірте вовку,
Щоб собі не псувати ялинку!»

Зустрічали звірі Новий рік
Борис Заходер
Зустрічали звірі Новий рік.
Звірі Водили хоровод.
Навколо зеленої ялинки.
Танцював і Кріт,
І Бегемот,
І навіть злі Вовки!

Пустився в танок і Дикобраз –
Колючі голки,
І все – тремтіти,
І все – верещати,
І все – бігти від ялинки!

Дивись-но: –
Хоч сам гарний! –
І той тремтить від страху!..

-Зате мене вже не проймеш! –
Сказала Че-ре-па-ха!

-Ми станцюємо
Кроком
Черепашачим,
Але всіх,
Мабуть,
Перепляшем!

Справа була в січні
Барто Агнія
Справа була в січні,
Стояла ялинка на горі,
А біля цієї ялинки
Бродили злі вовки.

Ось як-то раз,
Нічний часом,
Коли в лісі так тихо,
Зустрічають вовка під горою
Зайченята і зайчиха.

Кому охота в Новий рік
Попастися в лапи вовка!
Зайченята кинулися вперед
І стрибнули на ялинку.

Вони притиснули вушка,
Повисли як іграшки.
Десять маленьких зайчат
Висять на ялинці і мовчать –

Обдурили вовка.
Справа була в січні, –
Думав він, що на горі
Прикрашена ялинка.

Японський календар
Усачов Андрій
Є японське повір’я,
Казка, простіше кажучи…
Зібралися одного разу звірі
Вибирати собі царя.
Зібралися під Новий рік
Кінь, Тигр, Миші і Кіт,
Бик, Дракон, Коза, Свиня,
Мавпа і Змія,
І Собака, і Півень –
Мчали щодуху.

Стали вити, нявкати, гавкати.
Суперечка і крики до зорі:
Всі хочуть один іншому правити,
Всі хочуть потрапити в царі.
Побилися під Новий рік
Кінь, Тигр, Миші і Кіт,
Бик, Дракон, Коза, Свиня,
Мавпа і Змія,
І Собака, і Півень –
Шерсть летить і пух!

Але з небес на це строго
Подивився японський бог.
І сказав: «Пора, їй-богу,
Припинити переполох!
Будуть правити щороку
Кінь, Тигр, Миші і Кіт,
Бик, Дракон, Коза, Свиня,
Мавпа і Змія,
І Собака, і Півень –
Кожен у свій черга!»

І пішли панувати по колу,
Дотримуючись календар,
Звірі, птахи – все один одному –
Друг, товариш, брат і цар.
Встали в дружний хоровод
Кінь, Тигр, Миші і Кіт,
Бик, Дракон, Коза, Свиня,
Мавпа і Змія,
І Собака, і Півень –
Встали в загальний круг!

Новорічна ялинка
Усачов Андрій
(Випадок, що стався з І. П. Петушковым
на дачі в селі Орлово Калузької області)

Я якось на дачі зустрічав Новий рік,
До дванадцяти стрілка рухалася…
І раптом за віконцем як рвоне!
Не бомба, думаю, в мій город?!
Дивлюсь: це ж треба!.. ТАРІЛКА!

А поруч з тарілкою варто істота.
Я відразу зметикував: МАРСІАНИН!
Чотири руки і сім очей у нього,
Під кожним – здоровий синяк у нього,
Але з вигляду ніби не поранений.

– Дозвольте відрекомендуватися, – гість говорить. –
Вась-Вась, а по-вашому, Вася.
Прошу вибачити за нежданий візит,
На трасі мені зустрівся метеорит
І ніс у тарілки розквасив.

Землянин прибульця не кине в біді!
Приніс я балон і пальник,
Кувалду дістав, поджстучал подекуди
І незабаром виправив тарілку.

В ту ніч, доповім вам, був сильний мороз,
Завірюха так і виє, і ниє…
Дивлюсь, марсіанин мій сильно замерз,
Зовсім посинів гуманоїд…

– Пардон, – кажу, – іноземний посол,
Прошу до мене в гості,
за святковий стіл!

І ось новорічна ніч почалася!
Картоплю у всю уплітає Вась-Вась,
Грибочки домашньої засолювання…
Але я помічаю: всі сім своїх очей
Мій гість не відводить від ялинки.
– О, диво! – бурмоче прибулець. – Звідки
Взялося у землян це зимове диво?

Наряд був на ялинці найпростіший:
Трохи мішури з серпантином.
Іграшки. Хлопавки. Золотий горіх
Так пара цукерок з мандарином.

– Звичайна ялина, – кажу йому. – Тут
У нас ці ялинки усюди ростуть… –
Вась-Вась аж підстрибнув: – Всюди?!
І я собі теж таку добуду!

І з криком: – На Марсі рости буде ялина! –
Схопив від сокиру і помчав у заметіль.

Я бігав, я кликав… Я прочекав до ранку.
Повернувся прибулець без ялинки:
– Мене обдурив ти, землянин, вчора!
На ялинках простих не росте ні кулі –
Лише шишки одні і голки!

– Василь, – сміюся я, – який же обман? –
Мовляв, так пояснюю, і так-то…
А він перейшов на мову марсіан.
І колишнього нема контакту.

– Не віриш? – з образою йому кажу. –
Бери мою ялинку. Як гостю – дарую! –
Прибулець був вдячний:
В усмішці світився, як Юрій Гагарін!

Тепло попрощалися. Через чверть години
Тарілка злетіла над планетою…
А слідом: – Прощайте, рідні ліси! –
Ошатна ялинка моя в небеса
Злетіла зеленою ракетою.

П’ять чи шість років пролетіло, і ось
Під’їхав одного разу я до дачі:
Величезний контейнер стоїть біля воріт
І стрічками весь перев’язаний, як торт…
Зізнаюся, я був здивований!

Помилилися на пошті? А раптом жартівники?!
Покриваю і бачу – подарунки:
Іграшки, хлопавки, мішки горіхів,
Коробки цукерок, мандаринів тюки…
І дивний конвертик без марки.

А в ньому наступна записка:
Шановний друже!
Ваша ялинка у нас прижилася.
Дає хороші врожаї.
З привітом. Вась-Вась».

Уявіть моє здивування, друзі!
Був гордий я спочатку і веселий,
А після подумав: «Та що ж це я
Так мало на ялинку повісив?!»

Мишачий Новий рік
Коротше день, довший ніч,
І холод на дворі.
І мама миша в своїй норі
Вселяє дітворі:
«Сподіваюся в мишоловку
Ніхто не потрапить,
Тоді знову разом
Ми зустрінемо Новий рік».
Підлоги скоблят мишенята,
Танцюють і співають,
Метуть хвостами кірки,
Щоб у нірці був затишок.
Дамо хвости один одному
Та раз, два, три – вперед!
Так почався веселий
Мишачий Новий рік.
І всі танцюють і співають, і танцюють, а потім –
Мишачий тато каже:
«Тепер, друзі, вздремнем».
Мишенята спати лягають
І тут, і там, і тут,
Але й уві сні мишенята танцюють і співають.
Стриб та скік, гоп-ля-ля,
Фа-ле-ра-ле-ра.
Нам весело зустрічати Новий рік!
Ура!

Вірші про ялинку
Благинина Олена
(Вірші про ялинку, про сірого вовка, про бабку і бідною козі)

Люблю я біля ялинки
Одна посидіти.
Люблю я як слід
Все розгледіти:
Які іграшки,
Не нудно їм
Іль хто незадоволений
Сусідом своїм.

Ось поруч з Морозом
Висить бабка.
А з вовком зубастим,
Дивіться, – коза.
Я думаю, холодно
Тут бабку
І дуже вже страшно
Бідоласі козі.

Я поруч з Морозом
повішу зірку,
А цю козу
Сюди відведу.
Тут, до речі, квіточка
Зацвів золотий
І сонечко світить…
– Ну, кізка, стій!

А ось дзвоник.
Порцеляновий він.
До неї доторкнешся –
Почується дзвін.
А ось балерина,
А ось півник.
З ним поруч – курча,
Як жовтий пушок.

А це – хлопавка,
А це – прапорець,
А це – пастух,
Він грає в ріжок.
Стривайте, козу
Я повішу сюди.
Коза і пастух –
Чудово, так?

Ось куля полосатенький,
Це – ведмідь.
Ось пташка – вона
Збирається співати.
А це – грибочок,
А це – місяць,
а це – духмяного
Сіна копичка.

Стривайте, козу
Я повішу сюди.
Коза в копиці –
Чудово, так?

Але раптом жалібно
Закричала коза.
Дивлюся – через сіна
Виблискують очі.
Сміюся до сліз:
Ось це справи!
Козу-то до вовка
Знову привела!
Я, стало бути, ялинку
Кругом обійшла.

Новорічна пісенька болотних потвор
Валентин Берестов
Дивіться, жабеня!
Який же він смішний!
Кришталеві чобітки,
Скляні долоньки,
Животик крижаний!

Дивіться-но! Жаба схожа на панну!
Напялим їй штанці, і капелюх, і манішку!
Дивіться-но! Крижинка схожа на жабу!
Давай її посадимо на ялинку, як іграшку!
Ой, мамочки, як міцно жаба вмерзла в лід!
Давайте тут попляшем і зустрінемо Новий рік!
Жабеня, жабеня!
Щож не танцюєш ти зі мною?
Як ти холодний і дзвінок,
Жабеня крижаний!

А весною лід трісне,
Жабеня оживе.
Раптом пригадує, раптом розповість,
З ким він зустрів Новий рік!

Як вийшла зима
Крилов Олексій
Йшов по вулиці Мішок,
А в Мішку лежав пушок,
Під пушком – на дні Мішка –
Пуд зубного порошку.

Йшов Мішок і пісню співав:
«Порошок мій – білий, як крейда.
А пушок, що я несу,
Може танути на носі.

Нехай кругом калюжі замерзли –
Не боюся я зимової холоднечі.
Якщо я рассыплю пух –
Засяє все навколо».

Так Мішок собі крокував,
А куди – і сам не знав:
Раптом тут налетів вітер
І сердито засвистів:

– Ти куди йдеш, Мішок?
Ти віддай-но мені пушок.
Розв’яжи свою зав’язку –
Розкажу тобі я казку.

Я літаю вище дахів,
Від мене не втечеш!
Розв’язався Мішок
І розсипав порошок.

Полетіло з Мішка
Багато білого гармата
І на землю, і на дім,
На берізку під вікном,

На афішу і на дах,
А потім – на дядю Мішу:
Дядя Міша взяв санки,
Нас покликав на вулицю –
Сніг на вулиці лежав!

Слон на льоду
Лід залитий вогнями весь.
Скільки ніг миготить тут!
Іній немов кружевце.
Білки, зайці кружляють
І, відставивши лапочку,
Зайчик зробив «ластівку».

Закружляв вовк дзигою,
Тільки шерсть стоїть сторчма.
Гусак з Гагарой їдуть парою.
Що за «гаги» у Гагари!

А у Кішки, кажуть,
По ковзанах другий розряд.
– Ай да кицька – фігуристка!
Скільки сміху, шуму, крику!

На каток з’явився Слон,
На «снегурках» котить він.
Бідному до сміху! –
Ноги нарізно поїхали.

– Гей, Мишеня, підтримай!
Що ви дивитеся, Моржі!
Гальмую на всьому ходу! –
Розтягнувся Слон на льоду.

Набігло сто мишенят.
Всі Слона підняти поспішають.
І, зітхнувши, сказав він мишкам:
– Лід сьогодні занадто слизький.
Не забився я анітрохи.
Але навіщо він такий слизький?

Ця стаття з рубрики: вірші

Дивіться також:

Соц закладки
Соц закладки