Кращі новорічні вірші і вірші про зиму улюблених російських поетів – А. Фет, Єсенін С., К. Бальмонт, Лермонтов М…. Ніколи не старіюча класика поезії.
«Скрип кроків вздовж вулиць білих…»
Фет Панас
Скрип кроків вздовж вулиць білих,
Вогники вдалині;
На стінах оледенелых
Блищать хрустали.
Від вій нависнул в очі
Сріблястий пух,
Тиша холодної ночі
Займає дух.
Вітер спить, і все німіє,
Тільки б заснути;
Ясний повітря сам боїться
На мороз дохнути.
«Мама! глянь-ка з віконця…»
Фет Панас
Мама! глянь-ка з віконця –
Знати, вчора недарма кішка
Умивала ніс:
Бруду немає, весь двір одягнуло,
Посвітлішало, побіліло –
Видно, є мороз.
Не колючий, світло-синій
По гілках розвішено іній –
Погляньте хоч ти!
Немов хтось torovatиy
Свіжою, білої, пухкою ватою
Все прибрав кущі.
Вже тепер не буде спору:
За санчата та й в гору
Весело бігти!
Правда, мамо? Не відмовиш,
А сама, напевно, скажеш:
«Ну, скоріше гуляти!»
«Дивна картина…»
Фет Панас
Дивовижна картина,
Як ти мені рідна:
Біла рівнина,
Повний місяць,
Світло небес високих,
І блискучий сніг,
І саней далеких
Самотній біг.
«Кіт співає, очі прищуря…»
Фет Панас
Кіт співає, очі прищуря;
Хлопчик дрімає на килимі.
На дворі грає буря,
Вітер свище на дворі.
«Повно тут тобі валятися, –
Сховай іграшки та вставай!
Підійди до мене прощатися,
Та й спати собі іди».
Хлопчик встав, а кіт очима
Проводив і все співає;
У вікна сніг валить жмутами,
Буря свище біля воріт.
Зима
Суриков Іван
Білий сніг, пухнастий
У повітрі кружляє
І на землю тихо
Падає, лягає.
І під снігом ранок
Поле побіліло,
Точно пеленою
Всі його одягнуло.
Темний ліс що шапкою
Принакрылся чудний
І заснув під нею
Міцно, непробудно…
Божі дні короткі,
Сонце світить мало,
Ось прийшли морозцы –
І зима настала.
Трудівник-селянин
Витяг санишки,
Снігові гори
Будують дітлахи.
Вже давно селянин
Чекав зими-холоднечі,
І хату соломою
Він вкрив зовні.
Щоб у хату вітер
Не проник крізь щілини,
Не надули б снігу
Хурделиці і заметілі.
Він тепер спокійний –
Все навкруги вкрите,
І йому не страшний
Злий мороз, сердитий.
Зима
Чарська (Чурилова) Лідія
Хто в пуховій білій шубці
Легкою ходою і сміливої
Вийшов у годину ранку?
На кучерях її пухнастих
Багато блискіток золотистих,
Багато срібла.
Ці сиві локони,
Крупно в кільця завиті,
Б’ються об плече.
На губах зорі багрянець,
На щоках живий рум’янець
Пашить гаряче.
Рукавичкою змахнула –
Раз! Куди б не глянула,
Застелена білий килим…
Новий помах – і річка стала,
Та, що дзвінко лепетала
З давніх пір.
Догори руку піднімає –
Вмить дерева накриває
Чистим сріблом.
З вершин бродять погляди –
І розкішні візерунки
Виткані кругом!
Ця біла шубейка
Всім знайома, чародійка, –
Матінка-зима.
З легкою ходою недбалої, –
З пеленою білосніжною, –
Ось вона сама!
Припасайте ж у цю пору
Снігове, дітки, гору,
На річці каток,
Благо сонячний і ясний,
Трохи морозний, але прекрасний
Видався деньок!
Стара хатинка
Блок Олександр
Стара хатинка
Вся в снігу варто.
Бабуся-старенька
З вікна дивиться.
Онукам-шалунишкам
По коліно сніг.
Веселим малюкам
Швидких санок біг…
Бігають, сміються,
Ліплять снігову будинок,
Дзвінко лунають
Голоси колом…
В сніговому будинку буде
Жвава гра…
Пальчики застудят, –
Додому пора!
Завтра вип’ють чаю,
Глянуть з вікна –
Ан будинок вже розтанув,
На дворі – весна!
Сніжинка
Бальмонт Костянтин
Світло-бузковий
сніжинка біла,
Яка чиста,
яка смілива!
Дорогий буйною
легко проноситься,
Не в блакитну височінь –
на небо проситься.
Під вітром віє
дрожжит, взметается,
На ньому, лелеющем,
світло гойдається.
Його гойдалками
вона втішена,
З його хуртовинами
крутиться бешенно.
У променях блискучих
ковзає вміла
Серед пластівців танучих
обережно-біла.
Але ось кінчається
дорога далека,
Землі стосується
кришталева зірка.
Лежить пухнаста
сніжинка смілива.
Яка чиста,
яка біла!
Береза
Сергій Єсенін
Біла береза
Під моїм вікном
Принакрылась снігом,
Точно сріблом.
На пухнастих гілках
Снежною облямівкою
Розпустилися кисті
Білою бахромою.
І стоїть береза
В сонній тиші,
І горять сніжинки
В золотому вогні.
А зоря, ліниво
Обходячи навколо,
Обліплює гілки
Новим сріблом.
«Співає зима – агукає…»
Сергій Єсенін
Співає зима – агукає,
Волохатий ліс колисає
Стозвоном сосняку.
Кругом з тугою глубокою
Пливуть в далеку країну
Сиві хмари.
А по дворі метелиця
Шовковим килимом стелиться,
Але боляче холодна.
Горобчики грайливі,
Як дітки сиротливые,
Притулилися біля вікна.
Зимно пташки малі
Голодні, втомлені,
І туляться якомога щільніше.
А завірюха з шаленим ревом
Стукає по ставням свешенным
І злиться все сильніше.
І дрімають пташки ніжні
Під ці вихори снігові
У мерзлого вікна.
І сниться їм прекрасна,
В усмішках сонця ясна
Красуня весна.
«На півночі дикому…»
Лермонтов Михайло
На півночі дикому коштує самотньо
На голій вершині сосна
І дрімає, хитаючись, і снігом сипучим
Одягнена, як ризою, вона.
І сниться їй все, що в пустелі далекої –
В тому краї, де сонця схід,
Одна і сумна на кручі пальному
Прекрасна пальма росте.
«Де солодкий шепіт…»
Євген Баратинський
Де солодкий шепіт
Моїх лісів?
Потоків гомін,
Квіти лугів?
Дерева голи;
Килим зими
Покрив пагорби,
Луки і доли.
Під крижаною
Своєю корою
Струмок німіє;
Всі ціпеніє,
Лише вітер злий,
Бушуя, виє
І небо криє
Седою імлою.
Перший сніг
Бунін Іван
Зимовим холодом війнуло
На поля і ліси.
Яскравим пурпуром зажглися
Перед заходом небеса.
Вночі буря бушувала,
А з світанком на село,
На ставки, на пустельний сад
Першим снігом понесло.
І сьогодні над широкою
Білою скатертиною полів
Ми попрощалися з запізнілою
Низкою гусей.
Новий рік
Костянтин Ваншенкін
Передноворічна прибирання,
І вечір з безліччю вигадок,
І обов’язкова ялинка
У будинках, де навіть немає дітей,
І я співчуваю сьогодні
Друзям, скривдженим долею, –
Усім тим, хто в новорічний вечір
Не бачить ялинки перед собою.
… Навколо свічки сяє віночок.
І тиша. І солодко всім.
А старий рік все менше, менше…
І ось уже його немає зовсім.
І ми відчуваємо хвилювання,
У роки стоячи на краю,
Хоча який рік зустрічаємо
Ми Новий рік за життя своє.
Сухим снігом, морозцем вея,
Він до нас на свято йде.
Але з кожним роком все новіше,
Наш добрий гість, наш Новий рік.
Ялинка
Нікітін Іван
Самотня виростала
Струнка ялинка в лісі,
Холод змолоду дізналася,
Часто бачила грозу.
Але, покинувши рідний ліс,
Ялинка бідна знайшла
Гостинний куточок,
Новим життям зацвіла.
Вся засвітилася вогнями,
В срібло вся прибралася,
Немов знову вона народилася,
У кращий світ перенеслася.
Ця стаття з рубрики: вірші
Дивіться також:
