Баклажани користуються підвищеною увагою городників, але виростити на своїй ділянці смачні корисні овочі до останнього часу вдавалося далеко не всім. Мало того, що з усього сімейства пасльонових баклажани вважаються самими теплолюбними, їх вирощування має деякі тонкощі.
Однак, навіть переживши гіркоту невдачі, не варто зневірятися. Завдяки появі ранніх невибагливих сортів і знанням особливостей та уподобань культури вирощування баклажанів не складе труднощів навіть у регіонах, де раніше городники не могли помислити про таке рослині на грядці.
У чому запорука успіху у вирощуванні баклажанів?
В агротехніці баклажанів багато спільного з прийомами вирощування томатів і перців, але при цьому баклажани вкрай вимогливі до тепла, достатності поливу та світла. Щоб отримати хороший урожай, не обійтися без завчасного підбору сонячного ділянки:
- Якщо рослина відчуває дефіцит освітлення, це обов’язково позначається не тільки на врожайності, але і самопочутті і швидкості росту кущів і плодів.
- Аналогічного результату варто чекати при нестачі вологи.
- При зниженні температури багато сорту взагалі відмовляються утворювати зав’язь і навіть скидають і вже наявні плоди, і бутони.
Для комфортного плодоношення баклажанів потрібна температура близько 25-28 °C, при цьому в більш жарку погоду при достатку вологи ця культура відчуває себе краще, ніж споріднені види.
Задаючись питанням, чому жовтіє баклажани, городникам слід звернути увагу на якість і родючість грунту, особливо чутлива культура до отримання калію і фосфору.
При вирощуванні баклажана вкрай важливо пам’ятати про правила сівозміни та недопущення посадки цієї культури після картоплі, томатів або перців. Щоб уникнути розвитку хвороб баклажанів, викликаються загальними збудниками і шкідниками, не варто влаштовувати баклажанові грядки поруч з посадками споріднених культур.
Підготовка до посіву
Оскільки термін вегетації баклажанів становить від 85 до 140 діб, а кліматичні умови більшості регіонів не можуть порадувати городників настільки довгим і теплим літом, то цей вид пасльонових доцільно вирощувати через розсаду.
Під посів готують пухкий, добре утримує вологу грунт з:
- 2 частини перегною;
- 1 частина низинного торфу;
- 1/2 частини витриманих тирси або піску.
Саме з цього етапу починається профілактика хвороб баклажанів, і закладаються основи врожаю.
Категорично не можна під розсаду цієї культури використовувати:
- свіжу органіку, здатну завдати шкоди молодий кореневій системі;
- свіжі тирсу, збільшують рівень кислотності і вносять у грунт смолисті речовини, їх обов’язково витримують за потемніння або кілька разів проливають киплячою водою;
- необроблену марганцівкою садову землю і перегній, в яких можуть зберігатися збудники хвороб і личинки шкідників.
Для збагачення поживними речовинами ґрунту, призначеного для вирощування баклажанів, на 10 кг приготовленої грунтової суміші або готового ґрунту для пасльонових культур вносять 100-150 грам деревної золи, доломітове борошно, нормалізує кислотності, а також комплексні мінеральні добрива.
Саме безпосередній вплив на майбутній урожай надає вибір посівного матеріалу.
Тому відсортовані насіння 30 хвилин знезаражують в 1-процентному розчині марганцівки, що дозволяє позбавити майбутні рослини від вражаючих баклажани хвороб, інфекцій і комах.
Потім насіння на 4-5 годин замочують, використовуючи розчин борної кислоти, готові регулятори росту, настій гною або деревної золи. Цей прийом прискорює проростання і додасть додаткову силу паросткам.
Посів і вирощування розсади баклажанів
Якщо сухі насіння, висіяне на глибину 1,5–2 см, сходять тільки через 8-10 сіток, то попередньо замочений посівний матеріал прокльовується вже на 4-5 день. Отримати такий результат можна, на 4-5 діб помістивши насіння у вологе середовище при температурі 25 °C. Посів проводять у вологий грунт, а далі майбутня розсада, поки не з’являться перші паростки баклажанів, повинна перебувати під плівкою при температурі 20-25 °C.
Щоб у сходів активізувався ріст кореневої системи, наступні 5-6 днів вирощування баклажанів проводять в прохолоді. Оптимальна температура в цьому випадку дорівнює 18 °C.
При температурному тлі нижче 13 °C баклажани жовтіють, марніють, збільшується ризик розвитку чорної ніжки. Такий же ефект створюють протяги.
Для розсади, яка формується в досить темну пору року, обов’язково облаштовують підсвічування, що забезпечує світловий день тривалістю 12-14 годин. Це прискорить зростання розсади, не дасть їй витягнутися і закладе основи раннього початку цвітіння. Коли на рослинах з’являються справжні листя, настає пора їх пікіровки. Баклажани обов’язково перевалюють з земляною грудкою, щоб уберегти досить слабку кореневу систему паростків.
У перший раз розсаду поливають через пару днів після посіву, використовуючи прогріту до 25-30 °C відстояну воду. Надалі рослинам потрібна комфортна тепла вода, яку паростки отримують кожні 2-3 дні, а потім, у міру зростання, через п’ять діб.
І для розсади, і для дорослих рослин баклажанів важливо, щоб при поливі не намокали листя. Надмірно вологий грунт загрожує виникненням хвороб баклажанів і навіть загибеллю посадок.
Крім вологи і світла розсада повинна отримувати регулярні підгодівлі. Першу, з використанням мінеральних добрив, проводять через 8-15 днів, залежно від стану рослин. Надалі удобрювати баклажани можна з регулярністю два тижні, підтримуючи розсаду калійними і фосфорними сумішами.
За 7-10 днів до пересадки баклажанів на постійне місце в теплиці або у відкритому грунті розсаду гартують, щоб привчити рослини до коливань температур, природного освітлення і руху повітря.
Особливості агротехніки при вирощуванні баклажанів
При дотриманні правил вирощування баклажани перед висадкою в грунт мають висоту близько 20 см і мають потужну кореневу систему, міцний стебло і до 8 справжніх листків.
Щоб рослини не відчували серйозно дискомфорту після пересадки, для них готують з осені пухку поживну грунт, яку корисно знезаразити після попередніх культур.
Для дезінфекції використовують 1-2 ложки мідного купоросу на відро води. Далі грунт перекопують.
- Навесні важкі грунти ще раз піддають перекопуванні і попутно вносять пісок або тирсу, а легкі супіщані грунти лише розпушують.
- На метр площі грядки вносять до 0,75 відра якісної перепрілої органіки, доломітове борошно, до 5 кг низинного торфу. Кількість добавок може змінюватися в залежності від типу ґрунтів на ділянці. При необхідності можна використовувати комплексні готові суміші добрив.
Баклажани висаджують в лунки глибиною 10-15 см, коли грунт прогріється до 15 °C. Оскільки дорослі рослини досить об’ємні, між лунками краще залишати інтервал до 60 см. А щоб грунт не втратила вологу, після висадки розсади грунт мульчують, а рослини прикривають нетканим матеріалом, який вбереже паростки від коливань температури і палючих променів сонця. Якщо цього не зробити, баклажани жовтіють, погано і довго акліматизуються, стаючи мішенню для шкідників і збудників хвороб.
Баклажани люблять вологу, на глибину до 20 см, ґрунт, але негативно відносяться до поливу холодною водою, тому і розсаду, і дорослі плодоносні кущі потребують вологи з температурою не нижче 20 °C. Зберегти вологу допоможе неглибоке акуратне розпушування, проведене після поливу.
Якщо вирощування баклажанів проводиться в парнику або теплиці, не можна допускати надмірної вологості повітря, що приводить до розвитку гнилі, інші хвороби баклажанів і появи попелиці. До того ж у таких умовах пилок втрачає свої властивості, і чекати хорошого врожаю не варто. Виправити ситуацію допоможе хороша вентиляція. Вона ж врятує при підвищенні температури вище 35-45 °C, коли відзначається пожовтіння баклажанів, опадання квіток і утворилася зав’язі.
За період вегетації баклажани підгодовують від 3 до 5 разів, орієнтуючись на потреби і стан рослин.
Якщо до початку плодоношення варто більше уваги приділяти комплексним мінеральним добривам і поповненню запасів мікроелементів, то з початком освіти баклажанів пріоритет віддається фосфорних і азотних сумішей. Причому органіка в надмірних кількостях може негативно позначитися на врожаї, оскільки рослина йде до зростання, але активність цвітіння знижується. У цьому випадку здійснюють внесення калійних добрив, провокуючи баклажани на утворення бутонів і зав’язі.
Під час тривалих вологих прохолодних періодів корисно провести позакореневе підживлення, підкріпивши баклажани мікроелементами.
Успіх вирощування баклажанів залежить не тільки від поливів і внесення добрив, але і від грамотної формування кущів. Часом надмірна густота рослин завдає більшої шкоди врожаю, ніж недолік вологи.
Видалення зайвої листя і пагонів без зав’язі дозволяє:
- направити харчування до плодів;
- збільшити освітлення внутрішньої частини куща;
- уникнути розвитку хвороби баклажанів і поселення на рослини колоній шкідників.
Хвороби баклажанів
Дотримуючись правила вирощування баклажанів, можна значно знизити ризики появи небезпечних для культури хвороб. І все ж навіть при грамотному поливі, добриві посадці рослин не вдається домогтися належної врожайності.
Серйозний збиток баклажанів наносять хвороби вірусної, грибкової та інфекційної природи, пік яких припадає на дощові, прохолодні періоди.
Чорна плямистість має бактеріальну природу і починає заражати рослини при високій вологості повітря на фоні високих денних температур. Проявляється захворювання у вигляді темних плям, розташованих уздовж прожилок листя, по їх краях, на плодоніжках і черешках. У міру розвитку хвороби баклажанів уражаються плоди, покриваються разрастающимися темними глянцевими плямами.
У південних регіонах країни городники можуть зіткнутися з вірусною мозаїкою, що виявляється у зміні забарвлення і форми листя. У міру розвитку хвороби на листових пластинках з’являються чергуються темні і світлі зелені ділянки, більш помітні на верхівкових частин пагонів. В результаті рослини баклажанів жовтіє, листя помітно деформуються, знижується цвітіння і кількість зав’язі.
При вірусному внутрішньому некрозі, розвивається також при підвищеній вологості, на плодах баклажанах з’являються ділянки відмерлої тканини бурого кольору, що різко знижує врожайність. В якості заходів профілактики та для виключення розвитку хвороб баклажанів використовують наступні прийоми:
- збір насіння тільки зі здорових визрілих плодів;
- знезараження і добір посівного матеріалу;
- дезінфекція грунту на місці висадки рослин і ґрунту в посівних ємностях;
- дотримання сівозміни;
- відбір здорової розсади;
- знищення рослинних залишків на грядках;
- дотримання норм агротехніки.
Для лікування уражених рослин, дотримуючись заходів безпеки, використовують препарати хімічної і біологічної боротьби, проводять позакореневе підживлення, підвищують опірність баклажанів, а також обов’язково знезаражують використовуваний інвентар.
Хвороби баклажанів при порушенні харчування
Чому баклажани жовтіють, відмовляються плодоносити, і, здавалося б, без видимих причин гинуть? Часом рослини серйозно страждають від дисбалансу в мінеральному складі грунту, надлишку або нестачі основних поживних речовин.
Азот безпосередньо впливає на ріст куща, а недолік цього елементу негативно відбивається на розмірах і зовнішньому вигляді листя і пагонів. Вони стають дрібними, блідими. Плоди деформуються, не розвиваються належним чином і обпадають. Надмірна кількість азоту провокує активне зростання зеленим маси і пригнічення утворення плодів, до того ж елемент може накопичуватися у вигляді небезпечних для людини нітратів.
Опадання листя і придбання нею фіолетового відтінку можливо при нестачі в грунті фосфору, одна з трьох основних елементів живлення. А ось на недолік калія особливо гостро баклажани реагують в період активного плодоношення. Це виражається в тому, що баклажани жовтіють, краї листя підсихають, а плоди покриваються плямами. Особливу потребу в елементі відчувають рослини, вирощувані на кислих ґрунтах після вапнування, а також в посушливі періоди.
Помітне пожовтіння листя і їх опадання можна бачити при нестачі в грунті магнію і марганцю, причому в останньому випадку картина нагадує мозаїку листя, але баклажан швидко відновлює здоровий вигляді після внесення мікроелементів.
Негативно на розвитку рослин позначається недолік в грунті кальцію і бор. І в подібних випадках баклажани виглядають пригнічено і вимагають термінових заходів у вигляді ґрунтових або позакореневих підживлень.
