Більшість городників обов’язково вирощують на своїй ділянці моркву. Цей соковитий оранжевий коренеплід входить у рецептуру більшості рідких гарячих страв (суп, борщ, юшка, суп, суп-харчо), а також додається в салати і плов. Щоб отримати рясний урожай при культивації моркви слід дотримуватися ряду правил.
Сівозміна
Морква не вимоглива до попередників, але, як і більшість культур, дуже чуйна на добрива. Тому її краще всього висаджувати на ділянках городу, де в попередньому сезоні вирощували огірки, томати, цибулю, листова зелень, бобові, всі види капусти – культури, під які вносяться великі дози органіки та мінеральних добрив.
Безпосередньо під моркву свіжий гній сільськогосподарських тварин вносити не рекомендується. На попереднє місце морква висаджують не раніше, ніж через 3-4 роки. Це пов’язано з накопиченням в ґрунті збудників захворювань культури та їх шкідників (личинки морквяної мухи і дротяників).
Підготовка грунту під грядки з морквою
Найбільший урожай культури отримують на пухких суглинкових і піщаних ґрунтах, насичених гумусом, мають хорошу повітропроникність. Кислотність грунту бажано підтримувати на рівні 5,5-7 pH. Саме такий показник кислотності гарантує не тільки хороший урожай, але і якісні характеристики коренеплодів – лежкість і стійкість до різних захворювань.
На цілинних землях можливе отримання хороших урожаїв моркви в перший же рік. Для цього під час осіннього перекопування потрібно самим ретельним чином видалити всі кореневища бур’янів, особливо пирію, а також вручну вибрати личинки дротяників (жука-щелкуна) і травневого жука.
Ділянка під моркву вибирають добре освітлений, рівна або має слабкий ухил. Недолік освітлення, особливо на початку вегетації, негативно позначається на врожайності. Земля на грядках повинна бути родючим, пухким, насиченою поживними елементами, окультуреної, очищеної від смітної трави і паразитуючих організмів. Обов’язкові якісне розпушування і видалення всіляких дрібних камінчиків, які можуть заважати нормальному росту коренеплоду вглиб.
При посадці моркви в місцях близького розташування до поверхні ґрунтових вод, грядки обов’язково робити високими (не менше 35 см у висоту), так як надлишок вологи в землі провокує виникнення та розвиток захворювань кореневої системи (всілякі гнилі).
Бажано грядки під посадку моркви готувати з осені, обов’язково перекапывая землю на глибину 25 см з оборотом пласта. Якщо грунт на ділянці має середню тяжкість, то перекопування здійснюють разом з тирсою і торфом з розрахунку по 3 кг суміші на кожний кв. метр.
При підвищеній кислотності ґрунту восени проводять заходи щодо її олужненню, вносячи по склянці крейди, доломітового борошна, сухої штукатурки або вапна «пушенки» на кожний кв. метр. Деревна зола також може бути використання в якості розкислювача. Норма внесення золи – 2 склянки/кв. метр. Дозування можуть коливатися в залежності від вихідних показників кислотності. На малих ділянках можливе застосування подрібненої яєчної шкаралупи. Її слід злегка прогріти на сковороді, поламати вручну і розкидати тонким рівномірним верствам на грядках.
Добрива під моркву
В залежності від заходів, проведених восени, складу і родючості землі, по весні на грядки вносять:
- певні дози органіки,
- пісок,
- торф,
- мінеральні добрива.
Внесення добрив навесні з урахуванням типу грунту
На піщаних грунтах рослинну золу, садовий компост або перегній вносять навесні, оскільки, якщо закласти в грунт добрива з осені, то їх більша частина піде в глибину разом з талими водами. На кожен метр грядки зашпаровують по 2 відра торфу або дернової землі, по половині відра перегною (компосту). З мінеральних добрив бажано використання столової ложки «Агрікола-4»/кв. метр.
Торф’яні ґрунти перекопують з додаванням половини відра річкового піску (грубозернистого), 4 кг перегною або готового компосту, відра дернової землі. З мінеральних добрив доцільно внесення на кожний кв. метр грядки:
- суперфосфату або сульфату калію (1 ст. ложка),
- карбаміду або натрієвої селітри (1 ч. ложка),
- хлористого калію (1 ст. ложка)
В глинисті і підзолисті ґрунти додають по відру піску, по 4 кг торфу й перегною на кожний кв. метр. З мінеральних добрив найбільшу цінність для таких грунтів становлять суперфосфат і нітрофоска (по 1 ст. ложці/кв. метр).
У легкі суглинкові ґрунти добрива вносяться за такою ж схемою, як і на глинистих, але без додавання піску.
В родючі чорноземні ґрунти з добрив слід вносити лише порошок суперфосфату (по 2 ст. ложки/кв. метр).
Після перекопування грунту з добривами на глибину не менше 25-30 см (багнет лопати), розпушують землю, ретельно вирівнюють і ущільнюють. За кілька діб до посіву моркви у відкритий грунт грядку бажано накрити щільною целофановою плівкою для запобігання випаровування цінного вологи і додаткового прогрівання землі.
Посів моркви
На врожайність культури безпосередній вплив надають строки посадки і правильність посіву. Так як насіння коренеплоду проростають повільно, то їм постійно необхідна волога. Не своєчасно висаджені насіння можуть просто не зійти. Найкращі результати дає ранній посів моркви в грунт, насичену весняною вологою.
Для центральної і середньої смуги Росії ранні сорти моркви зазвичай садять в кінці квітня, а середньостиглі сорти – до 5 травня, але терміни можуть зрушуватися з урахуванням погодних умов поточної весни. У південних регіонах посів здійснюють вже в середині березня, а в середині червня проводять літній посів культури. Точний день посіву дивіться за місячним календарем.
Борозни слід робити глибиною 2,5 див. Відстань між рядами бажано залишати не менше 18-20 див. Перед самим посівом грунт рясно зволожують водою або проливають среднерозовым розчином марганцевокислого калію (для додаткової дезінфекції грунту), закладають насіння, присипають, злегка ущільнюють землю, прихлопуючи її долонькою, і поливають грядку.
Догляд за насадженнями
Догляд за грядками з морквою полягає в:
- своєчасних підгодівлі,
- поливі,
- видалення бур’янів,
- розпушуванні,
- обов’язковому проріджуванні посадок, яке проводиться двічі.
При появі основного шкідника посадок – морквяної мухи, необхідні заходи щодо знищення шкідника.
Полив, прополка і розпушування
Регулярні поливи необхідні. При появі перших сходів полив здійснювати максимально акуратно, намагаючись не зволожувати зелень. Допускати висушення грунту на морквяних грядках небажано, особливо в період наростання величини коренеплодів.
При дефіциті вологи в землі до середини літа морква може зупинитися в рості, а коренеплоди – скривитися і загрубеть. Помічено, що при поновленні зрошення після посухи, коренеплоди починають тріскатися і надалі вже не підлягають тривалому зберіганню.
Після кожного поливу обов’язково проводити розпушування посадок на глибину до 6 см і видалення всіх бур’янів. Бур’яниста трава не тільки зменшує надходження корисних речовин до коренеплодів, але і є додатковим джерелом живлення для головного шкідника моркви – морквяної мухи.
Коли бадилля рослини досягає висоти 15 см бажано замульчувати посадки.
Добриво моркви в період вегетації (підживлення)
Підвищення врожайності сприяють кореневі підгодівлі. Розчин гною, посліду птахів, сечі сільськогосподарських тварин, в який додають по столовій ложці суперфосфату на відро складу, використовують в період активного наростання надземної частини моркви і формування коренеплодів (кінець травня-середина липня).
Через півтора-два місяці після посіву починається етап потовщення коренеплодів. У цей період бажано внесення деревної золи. Для цього грядки поливають, зверху розсипають просіяне золу, проводять розпушування і ще один полив.
Щоб підвищити цукристість і лежкість коренеплодів, досвідчені городники за 20-25 діб до моменту збору врожаю підгодовують рослини сірчанокислим калієм (35 гр на відро води).
Проріджування насаджень
Проріджування посівів необхідно для підвищення площі оптимального живлення кожної рослини і зниження імовірності пошкодження посадок морквяною мухою, яка активізується в кінці травня і заселяється в загущених посадках. Відстань між сходами після проріджування у фазі 2-х листочків залишають не менше 1,5 див.
Друге проріджування роблять, через 22-24 дні після першого, залишаючи самі міцні рослини, на відстані близько 5 см між ними. Щоб уникнути залучення небезпечного шкідника – морквяної мухи під час проріджування, перед заходом необхідно обприскати бадилля настоєм гіркого червоного або чорного перцю (у відрі води розводять 2 чайних ложки (з гіркою) меленої прянощі, наполягати не потрібно, складу вистачає на 10 кв. метрів грядки).
Заходи по боротьбі з морквяною мухою
Личинки комахи шкодять коренеплодів на всіх етапах розвитку. Вони добре переносять морози, тому без проблем зимують у грунті. Існують добре зарекомендували себе народні способи боротьби з шкідником.
Часник і цибулю, завдяки виділеним фітонцидам, відлякують морквяну муху, знижуючи імовірність її поширення на морквяних грядках. Ось чому практикується спільне вирощування моркви і часнику і моркви та цибулі на одній грядці. Рослини не заважають розвитку один одного і взаємовигідними – зелень моркви відлякує небезпечну для цибулевих посадок цибульну муху. Також доцільно висаджування цибулі і часнику по периметру посадок моркви.
Тютюнова пил і гірчичний порошок проти морквяної мухи. У період кладки яєць (кінець весни) грядки з морквою запилюють тютюновим пилом або порошком гірчиці, присипаючи землю тонким шаром.
При літо морквяної мухи ефективні настої для обприскування посадок.
1. Хвойний екстракт. На відро води додають 200 мл хвойного екстракту і обробляють грядки в кінці травня. Обробку повторюють з періодичністю раз на тиждень.
2. Настій цибулі і часнику. 200 гр цибулин разом з лушпинням подрібнюють, заливають 2 л теплої чистої води і настоюють протягом 24 годин. Проціджений концентрат заливають в обприскувач, додають 8 л води і застосовують для обробки посадок. Для поліпшення прилипання до складу вводять 40 гр натертого господарського (72%) або рідкого зеленого мила.
3. Відвар бадилля томатів. Володіє інсектицидними властивостями та знищує комах. 4 кг дрібно нарубаних листя і стебел томатів заливають окропом в емальованому відрі (10 л) і проварюють на слабкому вогні, накривши кришкою, близько півгодини. Охолоджений відвар проціджують, додають рідке мило (50 гр) і розводять водою 1:3. Обробку посадок проводять при перших ознаках навали шкідників.
Збір врожаю
Викопують коренеплоди акуратно, намагаючись їх не пошкодити, так як морква з механічними пошкодженнями не підлягає тривалому зберіганню. Для цього при викопуванні захоплюють максимально великий пласт землі, перевертають його і вже потім витягують коренеплід з нього.
Отримати якісний і рясний урожай моркви під силу навіть починаючому садівникові-любителю. Досить подарувати вашим рослинам свою любов, приділити їм увагу та дотримуватися рекомендацій досвідчених агрономів. Хороших всім врожаїв!
