ПИТАННЯ: Чим корисний Іван-чай, і від яких хвороб допомагає?

Куйбишева Марія, Курська обл.

Я міська жителька, але як-то відпочивала в майже забутого села. І там місцеві жителі деякі хвороби лікують соком іван-чаю. Нежить, горло, печінка очищають і навіть різних паразитів виганяють. Розкажи детальніше про це чаї і в чому його користь.

Відповідь на питання:

Наукова назва іван-чаю — кипрей вузьколистий (Chamerion angustifolium). А в народі у нього чимало імен: скрипун, скрыпень, маточник, копорскій чай…

Відомо, що перші виробники чаю на Русі збирали кипрей біля села Копор’є під Санкт-Петербургом. Тому він і копорскій, або російський чай, колись дуже популярний у нас.

Рослина часто зустрічається на місцях згарищ, заповнюючи собою місця колишніх поселень, а також на висушених болотах. Зарості іван-чаю чудово закріплюють грунт ярів, залізничних і шосейних насипів.

До речі, його квітки бувають не тільки пурпурно-фіолетовими, але і блідо-рожевими, і навіть білими. Все залежить від грунту. У складі грунту можуть бути мідь, вапно та багато іншого. З цим пов’язані і лікарські властивості рослини. Так, у ньому виявлено мінеральні солі заліза, марганцю, нікелю, бору, молібдену. Також кипрей багатий вуглеводами, слизом, дубильними речовинами і цінними кислотами, в тому числі аскорбінової. Є в ньому і каротин, флавоноїди, алкалоїди. У коренях багато білків, танінів, солей фосфору, кальцію, кобальту, а в насінні — цілющої ефірної олії.

Все це прекрасно засвоюється організмом і допомагає в саморегуляції. Не випадково рослина так популярно серед лісорубів, мисливців та любителів мандрів. Його добре знають і застосовують знахарі, сільські бабки.

Від яких хвороб допомагає?

У народній медицині зілля з іван-чаю застосовуються і внутрішньо, і зовнішньо. Це в’яжучі, обволікаючі, протизапальні і знеболюючі засоби. Вони зупиняють кров і зміцнюють організм.

Кипрей застосовують при колітах з діареєю, запаленні підшлункової залози і жовчовивідних шляхів. Він виручає навіть при туберкульозі і хронічному запаленні легенів. Його водними настоями, напарами лікують екзему, імпетиго.

Якщо регулярно приймати водний настій висушених квіток, відступають напади мігрені, особливо пов’язані з приходом місячних. Поліпшується пам’ять в ослаблих розумом, в тому числі і у тих, хто довів свій мозок до граничної втоми і схильний до психозів, маревних ідей. Пропадають безсоння і зневіра після психічних травм.

Є відомості, що іван-чай допомагає хворим лімфогранулематозом. Є і дані багаторічних досліджень наших вчених. З суцвіть іван-чаю вони виділили протираковий, причому малотоксичное речовина ханерол.

Для прийому всередину при таких захворюваннях можна приготувати спиртову настоянку:

1 частина сировини на 10 частин 40%-ної горілки. Витримати 12 днів в темному місці, у добре закритому посуді. Пити по 40 крапель перед їжею 3 рази в день.

Приймають і сік свіжої рослини, додавши в нього 5%-ний спирт (96°), по 1 ч. л. також 3 рази в день перед їжею.

Найціннішим ліками є і кіпрейний мед, прозорий, запашний тонким ароматом. Він майже не зацукрується і допомагає від багатьох хвороб. Наприклад, є чудовим допоміжним засобом при ревмокардиті у дітей.

Зовнішньо частіше використовують відвар і кашку з свіжого або розпарених сухих квіток. З ними роблять примочки, припарки, полоскання. Варто тримати в будинку і кипрейное масло.

Лікуватися іван-чаєм можна довго, шкоди не буде.

Вершки і корінці.

У тибетській медицині свіжі кореневища іван-чаю перетирали в кашку і накладали її на злоякісні рани. А соком з кореневищ зціляли від венеричних хвороб.

У народній медицині казахів, узбеків, таджиків кореневища використовувалися при запорах, пов’язаних з ахілією кишечника, коли виробляється недостатньо соляної кислоти і ферменту пепсину. Також їх застосовували при печінкових і ниркових коліках, глистової інвазії.

А цигани навіть відварювали і їли кипрейные корінці разом з кореневищем. Обов’язково додавали їх як корисну приправу в бульйони, супи. Водний відвар з них давали і хворим людям, і коням для позбавлення від паразитів. Всі неполадки з травленням усували за допомогою іван-чаю. Деякі пухлини, затвердіння лікували коржами. Житнє борошно замішували на молочній сироватці і кашки з цілющого кореневища. Вживали його і при кровотечах, недокрів’ї, простудних захворюваннях, а також ударах.

В часи голодоморів і у нас висушені кореневища іван-чаю перемелювали на борошно, а потім випікали з неї чудовий хліб.

Надземну частину під час цвітіння використовували для лікування безсоння, головного болю. Подібні методи, до речі, є і в тибетській, і в монгольській медицині.

На Русі в пошані був не тільки копорскій чай. Пухом зніту, який з’являється після цвітіння, коли-то наповнювали подушки, перини, ковдри. Його змішували з пір’ям домашньої птиці. Такий наповнювач пружинить, не збиваючись в грудки. І завдяки іван-чаю присутність у ньому пір’яних кліщів виключено. Крім того, спати на таких подушках і перинах дуже корисно тим, хто страждає від судом, епілепсії та інших розладів нервової системи.

Народні рецепти.

  • При миготливій аритмії сік з квіток іван-чаю приймають по 1 ст. л. З рази на день за 10 хвилин до їди. Лікування триває 60 днів, перерва 14 днів.
  • Від катару шлунка з підвищеною кислотністю, виразки шлунка і дванадцятипалої кишки допомагає настій: 15 г сушеної трави з суцвіттями на 200 мл окропу. Наполягати ніч. Процідити і пити 4-5 разів на день до їди по 1 ст. л.
  • Якщо довго не загоюються рани, опіки, застосовують масло іван-чаю. На 2/3 свіжих, тільки що зібраних квіток — 1/3 олії. Банку тримають 3 тижні на сонці.
Схожі:
Соц закладки